Ухвала суду № 7095056, 24.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-1879/08/8/0170

24.11.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Дугаренко О.В. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.

за участю сторін:

директор, Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс"- Тімонов Анатолій Петрович,

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс"- Єлеонська Вероніка Ігорівна, довіреність № 111 від 01.07.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 01.04.09 по справі №2а-1879/08/8/0170

за позовом           Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" (пр. Кірова 52, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 01 квітня 2009 року у справі № 2-а-1879/08/8 (№ 2-а-1879/08/8/0170) позов Закритого акціонерного товариства «Сімкомунсервіс»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 07 серпня 2008 року № 0008891502/0 про зобов’язання сплатити штрафні санкції з податку на додану вартість ЗАТ «Сімкомунсервіс»у сумі 225379,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 квітня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ЗАТ «Сімкомунсервіс»відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства України. Заявник апеляційної скарги посилається на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями. Заявник апеляційної скарги вказує, що у картці особового рахунку погашення податкового боргу здійснюється відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»а також інструкцій Державної податкової адміністрації України № 342 від 03 вересня 2001 року та № 276 від 18 липня 2005 року «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджетів і державні цільові фонди», відповідно до яких операції здійснюються в картках особових рахунків і облік ведеться в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

У судове засідання представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим не з’явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

У судовому засіданні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімкомунсервіс»проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи та у відповідності з вимогами діючого законодавства України. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що на час прийняття Господарським судом АР Крим ухвали від 19 червня 2008 року уся сума заборгованості по податку на додану вартість була Товариством сплачена. Вимоги, заявлені після закінчення строку, вказаного у частині 1 та частині 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»вважаються погашеними. Крім того, позивач посилається на положення підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо строків визначення податкових зобов’язань платникам податків. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 квітня 2009 року без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2008 року Державною податкової інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0008891502/0 згідно до якого Закрите акціонерне товариство «Сімкомунсервіс»зобов’язано сплати штраф у розмірі 50% у сумі 225379,00 грн. з податку на додану вартість за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 450758,92 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2008 року сталися висновки акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 31 липня 2008 року № 5696/15-2/13778729 з питання своєчасності сплати податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2002 року –грудень 2003 року, лютий 2004 –грудень 2004 року та уточнюючого розрахунку №56231 від 16 червня 2004 року про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у несвоєчасної сплаті податкових зобов’язань з ПДВ за вказаними податковими деклараціями з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання по сплаті ПДВ за вищевказаними податковими деклараціями з ПДВ були сплачені ЗАТ «Сімкомунсервіс»у повному обсязі і жодна норма податкового законодавства України не наділяє органи державної податкової служби повноваженнями розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд. Крім того, суд першої інстанції встановив, що податковий борг за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2002 року з уточненим розрахунком за грудень 2002 року від 07 лютого 2003 року, за січень 2003 року та за лютий 2003 року був сплачений позивачем до 20 травня 2005 року, тобто до порушення Господарським судом АР Крим справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»а граничні строки сплати інших податкових зобов’язань за деклараціями з ПДВ настали в період після порушення справи про банкрутство.

Дані висновки суду першої інстанції повністю підтверджуються матеріалами справи, а саме –актом перевірки від 31 липня 2008 року, податковими деклараціями з ПДВ, платіжними дорученнями по сплаті ПДВ, в яких визначено призначення платежу та матеріалами щодо провадження справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс».

Так, 20 травня 2005 року Господарським судом АР Крим порушена справа про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс». Ухвалою Господарського суду АР Крим у справі про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»від 16 червня 2005 року у справі № 2-8/8860-2005 до ЗАТ «Сімкомунсервіс»застосовано судову процедуру банкрутства –розпорядження майном, визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора –Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у сумі 815992,33 грн. та призначено розпорядника майна. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21 грудня 2005 року у справі №12-8/8860-2005 відносно позивача застосовано процедуру банкрутства –санацію (відновлення платоспроможності боржника).

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі у період судової процедури банкрутства позивача виступала конкурсним кредитором, для якого передбачено, що кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкцій, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вправі подавати до суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Відповідно до платіжних доручень (а.с. 143-154) податкові зобов’язання з ПДВ за деклараціями з ПДВ за 2002 –2004 роки сплачені позивачем протягом 2003-2004 років, тобто до порушення Господарським судом 20 травня 2005 року справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс».

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення –у рівної пропорції.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

За таких обставин, судова колегія вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним та суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В силу підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

В свою чергу, стаття 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, правом вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, якщо державна податкова інспекція вважала, що позивачем було несвоєчасно здійснено погашення зобов’язань з ПДВ до порушення справи про банкрутство, а саме –за деклараціями з ПДВ за грудень 2002 року, січень 2003 року, лютий 2003 року (а.с. 6), то вона мала право застосувати відповідні штрафні санкції згідно до статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та включити суму штрафних санкцій до конкурсних зобов’язань боржника. Але, це зроблено не було.

Що стосується застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ за деклараціями з ПДВ за березень 2003 року –грудень 2003 року, лютий 2004 –грудень 2004 року, то по-перше, як вказувалося вище –податкові зобов’язання за 2003 –2004 роки сплачувалися позивачем протягом 2003-2004 років, а по-друге, відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Але, з акту перевірки вбачається, що податкова інспекція застосувала штрафні санкції за порушення, які були припущені позивачем у період дії мораторію (п. 4 –24 а.с. 6-8).

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19 червня 2008 року у справі № 2-17/2669-2006 провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»було припинено на підставі пункту 7 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до пункту 7 статті 40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами.

Судова колегія вважає, що застосування штрафних санкцій після припинення справи про банкрутство боржника та відновлення його платоспроможності за період, що припадає на період дії мораторію, не відповідає меті та завданням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», спростовує суть відновлення платоспроможності боржника та не може бути визнано обґрунтованим, безстороннім (неупередженим), добросовісним, розсудливим та пропорційним, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів боржника і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим в апеляційній скарзі ніяким чином не спростовує правомірність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але у судової колегії відсутні правові підстави вважати, що судом першої інстанції було прийнято судове рішення у порушення норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 квітня 2009 року у справі № 2-а-1879/08/8 (№ 2-а-1879/08/8/0170) залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 листопада 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         О.В.Дугаренко                               В.А.Омельченко