Постанова № 70948727, 11.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року № 810/3955/17

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий - суддя Лисенко В.І., судді: Лапій С.М., Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорвиробництво» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорвиробництво» з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення комісії ДФС України № 216310/41225863 від 10.10.2017;

- визнати недійсним рішення комісії ДФС України № 216309/41225863 від 10.10.2017;

- визнати недійсним рішення комісії ДФС України № 216311/41225863 від 10.10.2017;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №8 від 15.09.2017;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №15 від 18.09.2017;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №13 від 19.09.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями протиправно відмовлено у реєстрації зазначених податкових накладних не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржувані рішення ДФС України не містять жодної інформації щодо невідповідності накладних законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при їх складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

Позивач стверджує, що оскаржувані рішення прийняті ДФС України з порушенням процедури, встановленої ст. 201 ПК України, та всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190, наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, а рішення по своїй суті не відображають фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених ТОВ «Дорвиробництво» та його контрагентами для підтвердження господарських операцій між ними, а базуються на доказово і юридично непідтверджених суб'єктивних припущеннях членів комісії ДФС України про відповідність критеріям, викладеним в наказі Мінфіну України від 13.06.2017 №567.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, згідно яких вважає оскаржувані рішення обґрунтованими, оскільки позивачем на законну вимогу контролюючого органу не було надано належних копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

ТОВ «Дорвиробництво» є юридичною особою, (ідентифікаційний код 41225863). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.05.2015, про що свідчить витяг з Реєстру платників податку на додану вартість №1710294500142 (т. 1, а.с. 27).

Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України 30.06.2017 ТОВ «Дорвиробництво» склало та подало на реєстрацію до Єдиного реєстру податкові накладні до органів ДФС податкові накладні: № 13 від 19.09.2017, № 8 від 15.09.2017, № 15 від 18.09.2017.

Після надіслання вказаних податкових накладних до ДФС України для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем були повідомлення про прийняття документів та зупинення реєстрації податкових накладних (т. 1, а.с. 29, 33, 37).

Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних вказано: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:1201. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

Через сервіс "Електронний кабінет платника" на веб-сайті ДФС України позивачем було надіслано повідомлення від 03.10.2017:

- № 27 (т. 1, а.с. 42 - 43) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК стосовно податкової накладної №8 від 15.09.2017,

- № 26 (т. 1, а.с. 40 - 41) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК стосовно податкової накладної №15 від 18.09.2017,

- № 28 (т. 1, а.с. 44 - 45) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК стосовно податкової накладної №13 від 19.09.2017.

У Повідомленнях позивачем надано пояснення щодо здійснення господарської діяльності підприємством, а саме - про наявність договору оренди нежитлового приміщення під офіс, договорів на оренду виробничих потужностей, складської площі, договору на послуги вантажоперевезення залізницею, зазначалось, що на підприємстві працює близько 20 працівників, відповідно до затвердженого штатного розпису, відповідно до КВЕД позивача - 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля - ТОВ «Дорвиробництво» проводить господарську діяльність як з виготовлення продукції - асфальтобетон різних типів та різні щебенево-піщані суміші, бетонні суміші, які використовуються в дорожньо-будівельних роботах, так і здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією ДФС України прийняті рішення від 10.10.2017: №216310/41225863 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 15.09.2017, №216309/41225863 про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 18.09.2017, №216311/41225863 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 19.09.2017 (т. 1, а.с. 46 - 51).

Позивач не погодився із рішеннями відповідача щодо відмови в реєстрації податкових накладних та направив відповідні скарги на адресу ДФС України згідно із п. 56.23 ст. 56 ПК України та Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 485 (далі - Порядок).

Рішеннями від 01.11.2017 № 23944/41225863, №23945/41225863, № 23946/41225863, (т. 1, а.с. 58, 64, 71) Комісією ДФС України з питань розгляду скарг залишено а скарги без задоволення, а рішення ДФС без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих ДФС рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як підставу для прийняття таких рішень ДФС України зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу протиправними у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Дорвиробництво» (Покупець) уклало договір поставки від 07.06.2017 №71/17-П з ТОВ «Бетон Комплекс» (Постачальник) на поставку залізобетонних виробів, товарного бетону та фігурних елементів мостіння (ФЕМів), тобто бруківки. До договору також біло підписано специфікацію з переліком товарів, що купувались (т. 1, а.с. 122 - 129).

У подальшому, придбаний за вказаним договором товар (бруківка) позивачем було реалізовано іншим суб'єктам господарської діяльності.

Так, між ТОВ «Дорвиробництво» (Постачальник) та ПрАТ «Броварське ШБУ №50» (Покупець) укладено договір постачання будівельних матеріалів (асфальтобетону, щебенево-піщаної суміші, інше) № 1-05 від 03.05.2017 (т. 1, а.с. 116 - 118).

За видатковою накладною № 99 15.09.2017 відбулася поставка позивачем для ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» бруківки малібу 20-10-6 у кількості 1859 м2 на загальну суму 502 135,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 83 689, 20 грн.).

У той же день позивачем була складена податкова накладна № 8 від 15.09.2017 на суму 502 135,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 83 689,20 грн.).

За видатковою накладною від 18.09.2017 № 100 відбулася поставка позивачем для ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» бруківки малібу 20-10-6 у кількості 1814 м2 на загальну суму 489 888,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 81 648,00 грн.)

У той же день позивачем була складена податкова накладна № 15 від 18.09.2017 на суму 489 888,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 81 648, 00 грн.).

За видатковою накладною від 19.09.2017 № 90 відбулася поставка позивачем для ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» бруківки 20-10-6 малібу в кількості 35,37 м2 і бруківки 20-10-6 венге в кількості 14,64 м2 на загальну суму 13 168,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 194,82 грн.).

У той же день позивачем була складена податкова накладна № 13 від 19.09.2017 на суму 13 168, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 194, 82 грн.).

Поставка товару за видатковими накладними № 100, № 99, № 90 здійснювалась на місце, вказане покупцем - будівельні майданчики, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Як встановлено судом, в ході адміністративного оскарження рішень ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних від 10.10.2017 №216310/41225863, №216309/41225863, №216311/41225863 (т. 1, а.с. 52 - 71) до податкового органу разом з поясненнями щодо обставин здійснення правочинів позивачем були додані відповідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема: копії договору №1-05 від 03.05.2017 на поставку будівельних матеріалів (асфальтобетон, щебенево-піщану суміш та інші будівельні матеріали), Таблиці даних платника податку, копії первинних документів по поставці будматеріалів - бруківки ПрАТ «Броварське ШБУ № 50», довідку по підприємству, первинні документи контрагента - ТОВ «Бетон Комплекс» - договір поставки №71/17-П від 07.06.2017 на поставку залізобетонних виробів, товарного бетону та фігурних елементів мостіння (ФЕМів) з ТОВ «Бетон Комплекс» що в свою чергу поставив цей будматеріал, специфікація з переліком товарів, накладні та ТТН, паспорти якості та відповідності на бруківку, рахунок-фактуру, банківські виписки.

Крім того, позивачем для підтвердження реальності господарської операції та наявності товару, що була реалізована контрагенту - ПрАТ «Броварське ШБУ № 50» були подані договір поставки №71/17-П№71/17-П від 07.06.2017 та наступні первинні документи:

- Рахунок-фактура, виставлена ТОВ «Бетон Комплекс» на адресу ТОВ «Дорвиробництво» 07.06.2017 № 013993,

- Видаткові накладні на отримання товару та ТТН згідно умов договору №71/17-П від 07.06.2017.

Стосовно податкової накладної № 15 від 18.09.2017:

- в/н № 5/17963 від 30.06.2017, ТТН № 64525, № 64534 від 30.06.2017,

- в/н № 5/17945 від 29.06.2017, ТТН № 64723 від 29.06.2017,

- в/н № 5/17414 від 27.06.2017, ТТН № 63234, № 63487 від 27.06.2017,

- в/н № 5/16794 від 22.06.2017, ТТН № 61248, № 61292, № 61535, № 61548, від 22.06.2017,

- в/н № 5/167 від 21.06.2017, ТТН № 60933 від 21.06.2017,

- в/н № 5/16764 від 21.06.2017, ТТН № 60750, № 60767, № 60873, № 60881 від 21.06.2017,

- в/н № 5/16553 від 20.06.2017, ТТН № 60113, № 60229 від 20.06.2017,

- в/н № 5/16428 від 19.06.2017, ТТН № 59914 від 19.06.2017,

- в/н № 5/16429 від 19.06.2017, ТТН № 59837 від 19.06.2017,

- в/н № 5/16178 від 16.06.2017, ТТН № 58611 від 16.06.2017,

- в/н № 5/15943 від 14.06.2017, ТТН № 57605 від 14.06.2017,

- в/н № 5/1587 від 14.06.2017, ТТН № 57850 від 14.06.2017,

- в/н № 5/15158 від 08.06.2017, ТТН № 55525 від 08.06.2017,

- в/н № 5/15096 від 08.06.2017, ТТН № 55342 від 08.06.2017.

Зазначені операції знайшли своє відображення у податковому обліку. Так, ТОВ «Бетон Комплекс» (код ЄДРПОУ 04012164), в свою чергу, сформувало та зареєструвало у Єдиному реєстру податкові накладні № 393 від 27.06.2017, № 392 від 21.06.2017, № 181 від 19.06.2017, № 180 від 08.06.2017, № 179 від 08.06.2017 га загальну суму 800 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 133 333,32 грн.

Стосовно податкових накладних № 8 від 15.09.2017 року та № 13 від 19.09.2017

- в/н № 5/17872 від 29.06.2017, ТТН № 64117 від 29.06.2017,

- в/н № 5/17875 від 29.06.2017, ТТН № 64115 від 29.06.2017,

- в/н № 5/18836 від 06.07.2017, ТТН № 66647 від 06.07.2017,

- в/н № 5/17989 від 03.07.2017, ТТН № 66164, № 64621, № 5 від 03.07.2017,

- в/н № 5/18838 від 07.07.2017, ТТН № 66953, № 66984, № 67005, №67074, № 67079 від 07.07.2017,

- в/н № 5/19309 від 10.07.2017, ТТН № 67950 від 10.07.2017,

- в/н № 5/19377 від 11.07.2017, ТТН № 68226 від 11.07.2017,

- в/н № 5/19836 від 13.07.2017, ТТН № 69155 від 13.07.2017,

- в/н № 5/19840 від 13.07.2017, ТТН № 69110 від 13.07.2017,

- в/н № 5/19986 від 17.07.2017, ТТН № 70655, № 69692 від 17.07.2017,

- в/н № 5/20478 від 18.07.2017, ТТН № 70884 від 18.07.2017,

- в/н № 5/21124 від 21.07.2017, ТТН № 72418 від 21.07.2017,

- в/н № 5/21126 від 21.07.2017, ТТН № 72391 від 21.07.2017,

- в/н № 5/22256 від 31.07.2017, ТТН № 75689 від 31.07.2017,

- в/н № 5/26605 від 30.08.2017, ТТН № 86964 від 31.07.2017,

- в/н № 5/25592 від 22.08.2017.

Зазначені операції знайшли своє відображення в податковому обліку, так ТОВ «Бетон Комплекс» (код ЄДРПОУ 04012164), в свою чергу, сформувало та зареєструвало у Єдиному реєстру податкові накладні № 163 від 03.07.2017, № 164 від 06.07.2017, № 165 від 10.07.2017, № 297 від 13.07.2017, № 298 від 21.07.2017, № 650 від 31.07.2017, №554 від 29.08.2017, №553 від 21.08.2017 на загальну суму 568 924, 83 грн., в тому числі ПДВ - 94 820, 81 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.122010 №1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає п. 74.2 ст. 74 ПК України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пп. 1 п. 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанціях №1 від 03.07.2017 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд зазначає, що згідно із п. 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Згідно із пп. 201.16.3 п 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 29.03.2017 №190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що саме остання обставина зазначена Комісією ДФС України як підстава для їх прийняття.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до п. 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно із п. 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року N 450, матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено, які саме документи з наданих позивачем, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; Комісією ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірними рішеннями Комісією ДФС було відмовлено в реєстрації податкових накладних з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У той же час, оскаржувані рішення об'єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Керуючись закріпленим у ст. 11 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи слідує, що реалізований позивачем товар (бруківка (ФЕМ), вироби бетонні) був придбаний у ТОВ «Бетон Комплекс» за договором поставки №71/17-П від 07.06.2017.

На кожну поставку бруківки ТОВ «Бетон Комплекс» видавало крім накладних та ТНН ще й паспорти якості та відповідності на бруківку. У свою чергу позивач повністю розрахувався з ТОВ «Бетон Комплекс» за товар у сумі 1 368 924,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актами звірки взаєморозрахунків.

У подальшому, позивач реалізував вказаний товар ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління №50» на виконання Договору поставки будівельних матеріалів (асфальтобетон, щебенево-піщані суміші, інше) №1-05 від 03.05.2017.

За поставлений товар покупець частково оплатив позивачу кошти у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Вся бруківка поставлялась транспортом ТОВ «Бетон Комплекс» одразу на об'єкти ПрАТ «Броварське ШБУ №50», про що свідчать зміст товарно-транспортних накладних, виписаних постачальником - м. Київ, вул. Митрополита Шептицького.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ПрАТ «Броварське ШБУ №50» з проханням надати інформацію щодо використання бруківки, придбаної у ТОВ «Дорвиробництво». Останньому, для підтвердження реальності господарських операцій, було надано копію договору №39-10 від 29.03.2017, укладеного між ПрАТ «Броварське ШБУ №50» (Генпідрядник) та комунальної корпорацією «Київавтодор» (Замовник) на капітальний ремонт вул. Митрополита Андрія Шептицького від площі Пантелеймона Куліша до транспортної розв'язки на Лівобережній площі у Дніпровському районі. Також був наданий Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, в якому за пунктами 21, 28 - 30 зазначені роботи та площа виконання робіт із щодо улаштування покриттів з фігурних елементів мощення (ФЕМ).

Також, на підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких були сформовані спірні податкові накладні, позивачем надані фотографії з вул. Митрополита Шептицького, де фігурує саме бруківка малібу, венге, вишня.

Відображення в бухгалтерському обліку позивача руху товару підтверджується копіями матеріальних звітів за червень - вересень 2017 року (форма М-19) по начальнику виробництва ОСОБА_4 та витяг з наказу про прийняття на роботу начальником виробництва - ОСОБА_4, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6313 за червень - вересень 2017 року по контрагенту ТОВ «Бетон Комплекс», оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за вересень 2017 року по контрагенту ПрАТ «Броварське ШБУ № 50».

Суд зазначає, що всі вказані документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції (бруківки) обсягам реалізації, відображеним в податкових накладних №8 від 15.09.2017, №15 від 18.09.2017 та №13 від 19.09.2017, підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу "Електронний кабінет платника" були надіслані позивачем Державній фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Разом з тим, Комісією ДФС України, незважаючи на вказані повідомлення ТОВ «Дорвиробництво» та додані до них документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленнях, прийнято оскаржувані рішення від 10.10.2017 №216310/41225863, від 10.10.2017 № 216309/41225863 та від 10.10.2017 №216311/41225863 про відмову в реєстрації податкових накладних, без уточнення підстав неврахування наданих позивачем документів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДФС України по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення Комісією як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем Комісії ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50», та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані ТОВ «Дорвиробництво» відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №8 від 15.09.2017, №15 від 18.09.2017 та №13 від 19.09.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Дорвиробництво» про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень комісії ДФС України.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних №8 від 15.09.2017, №15 від 18.09.2017 та №13 від 19.09.2017в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно із пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в п.19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією ДФС України рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, Комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації".

Згідно із п. 5 цього Порядку до складу Комісії включаються посадові особи ДФС.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26.06.2017 № 450, до складу Комісії ДФС включаються посадові особи Державної фіскальної служби України.

Комісія ДФС складається з Голови Комісії ДФС, заступника Голови Комісії ДФС, секретарів Комісії ДФС та не менше ніж семи членів Комісії ДФС.

Членами Комісії ДФС є представники структурних підрозділів:

- Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем;

- Департаменту обслуговування платників;

- Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження;

- Департаменту податків і зборів з юридичних осіб;

- Департаменту податків і зборів з фізичних осіб;

- Департаменту аудиту;

- Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

- Регуляторно-правового департаменту;

- Головного оперативного управління.

Отже, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її працівників - представників окремих департаментів та управлінь.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять у склад Комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 62 КАС України суду надано право у разі задоволення позову прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З викладено слідує, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно із п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН чітко визначені законом, оскільки Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Комісії ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №8 від 15.09.2017, №15 від 18.09.2017 та №13 від 19.09.2017в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Дорвиробництво» № 8 від 15.09.2017, №13 від 19.09.2017 та № 15 від 18.09.2017, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9 600,00 грн. (пліті жене доручення від 17.11.2017).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 10.10.2017 №216310/41225863.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 10.10.2017 № 216309/41225863.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.10.2017 №216311/41225863.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 15.09.2017 №8, виписаної постачальником ТОВ «Дорвиробництво» покупцю ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» на суму 502 135,00 грн., у т.ч. ПДВ - 83 689,20 грн., днем її фактичного подання - 26.09.2017.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 18.09.2017 №15, виписаної постачальником ТОВ «Дорвиробництво» покупцю ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» на суму 489 888,00 грн., у т.ч. ПДВ - 81 648,00 грн., днем її фактичного подання - 27.09.2017.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 19.09.2017 №13, виписаної постачальником ТОВ «Дорвиробництво» покупцю ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» на суму 13 168,91 грн., у т.ч. ПДВ - 2 194,82 грн., днем її фактичного подання - 27.09.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорвиробництво» (ідентифікаційний код 41225863, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. О.Онікієнка, 139) судовий збір у розмірі 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Лисенко В.І.

Судді Лапій С.М.

Харченко С.В.