Постанова № 70948708, 13.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно матеріалів перевірки Сватівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області встановлено, що відповідачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи згідно з вимогами абз. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст.179 ПК України в строки визначені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 31.03.2015 №12563 платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 протягом 3 кварталу 2014 року нараховано (виплачено) доходи ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображені відповідачем в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Таким чином, в результаті перевірки правильності визначення суми податку на доходи з фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що ОСОБА_1 задекларовано отриманий у вигляді додаткового блага дохід, який згідно положень п. 164.2 ст. 164 ПК України включається до загального місячного (річного) доходу, та не визначено суми податкового зобов’язання у розмірі 77 251,07 грн., в результаті чого порушено п.п. 168.1.3 п.168.1 абз. «в» п.п. 168.4.5, п.п. 168.4.8, п. 168.4 ст.168 ПК України.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Сватівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0002611700 на суму 96 563,84 грн., за основним платежем - 77251,07 грн., за штрафними санкціями - 19312,77 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0002601700 за штрафними санкціями на суму - 170 грн.

На підставі вищенаведеного позивач просив суд стягнути кошти з фізичної особи ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул. Горького, 119, м. Сватове, Луганська область в рахунок погашення податкової заборгованості у сумі 96733,84 грн.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.

Відповідачу направлялись ухвала суду про відкриття провадження у справі та повістки про виклик до суду, однак на адресу суду повертались конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначені положення статті 128 КАС України, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 від 16.10.2015 №50/17/НОМЕР_1 встановлено, що відповідачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи згідно з вимогами абз. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 179 ПКУ в строки визначені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ. Вказаний акт надіслано відповідачу 16.10.2015, але на адресу Сватівського відділення повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.8-19).

На підставі вищевказаного акту перевірки Сватівською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0002611700 на суму 96 563,84 грн., у тому числі: за основним платежем - 77251,07 грн., за штрафними санкціями - 19312,77 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0002601700 за штрафними санкціями на суму 170,00 грн. Вказані рішення надіслані на адресу відповідача 23.11.2015 та повернуті на адресу Сватівської ОДПІ з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20-24).

Доказів скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано та в ході судового розгляду встановлено, що податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Відповідачу було направлено податкову вимогу форми «Ф» №1025-17 від 30.09.2016, яка повернулась на адресу Сватівської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.25-27).

Доказів оскарження вищезазначеної податкової вимоги сторонами суду не надано.

На теперішній час відповідач має податковий борг в загальному розмірі 96 733,84 грн, що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою (зворотній бік), розрахунком суми боргу (а.с.5-7,46).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі — ПК України).

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пп.20.1.18 та 20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.)

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. (Підпункт 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.)

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 137 п. 1 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - Державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України та законами України.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 20.11.2015 № НОМЕР_2, №0002601700 та вимога № 1025-17 від 30.09.2016 направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте конверти із вказаними документами були повернуті з поштовою поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.11.2015 № НОМЕР_2, №0002601700 та вимога № 1025-17 від 30.09.2016 вважаються врученими відповідачу.

Відповідач не скористався своїм правом адміністративного або судового оскарження вказаних рішень, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять, а відтак сума заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 96 733,84 грн. перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у розмірі 96733,84 грн, який на час розгляду справи не сплачений.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Луганська область, Сватівський район, м.Сватове, вул.Горького, 119) кошти в сумі 96 733,84 грн. (дев’яносто шість тисяч сімсот тридцять три гривні 84 коп).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.