Ухвала суду № 70944208, 06.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на неправомірні дії державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, заінтересована особа - ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі державний виконавець Прилуцького міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області просить скасувати дану ухвалу та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні скарги.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірним повернення їй державним виконавцем Прилуцького міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області виконавчого листа № 2/742/865/17, виданого Прилуцьким міськрайонним судом 01.08.2017, та зобов'язати суб'єкт оскарження відкрити виконавче провадження з виконання даного виконавчого листа. Вимоги скарги зводяться до такого. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 11.07.2017 у справі за відповідним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 встановлено порядок користування їхнім автомобілем. 21.09.2017 ОСОБА_5 звернулася до Прилуцького міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом, але суб'єктом оскарження його повернуто без прийняття до виконання на тій підставі, що у цьому листі не передбачено застосування заходів примусового виконання рішення. Ця дія державного виконавця вчинена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та позбавляє заявника права на володіння й користування належним їй майном.

Оскаржуваною ухвалою скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що резолютивна частина виконавчого листа № 2/742/865/17, виданого Прилуцьким міськрайонним судом 01.08.2017 на виконання рішення суду щодо порядку користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їхнім автомобілем, не містить будь-яких заходів примусового виконання рішення, так як у даному листі не йдеться про зобов'язання боржника вчинити які-небудь дії.

У судовому засіданні ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду, на виконання якого Прилуцьким міськрайонним судом 01.08.2017 видано виконавчого листа № 2/742/865/17, підлягає примусовому виконанню, оскільки зазначений у ньому спосіб виконання рішення у вигляді передачі автомобіля кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 10 цього ж Закону.

Суд не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги.

Так, по справі встановлено наступне.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 11.07.2017 по справі № 742/1497/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном та визначення порядку користування ним, яке набрало законної сили 24.07.2017, встановлено порядок користування автомобілем марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, між ОСОБА_5 до ОСОБА_6 почергово з передачею транспортного засобу один одному щотижня (копія даного рішення на арк. 5).

На виконання вказаного рішення Прилуцьким міськрайонним судом 01.08.2017 видано виконавчий лист № 2/742/865/17 (його копія на арк. 6).

З повідомлення суб'єкта оскарження ОСОБА_5 від 25.09.2017 № 18-41/5490/28/14.15/30631 вбачається, що згаданий виконавчий лист суб'єктом оскарження повернуто стягувачу без прийняття до виконання на тій підставі, що виконання рішення суду, на виконання якого видано цього листа, не передбачає застосування заходів примусового виконання (копія повідомлення на арк. 7).

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Перелік заходів примусового виконання наведено у ст. 10 вказаного Закону, згідно з п. 5 якої цей перелік не є вичерпним. В силу цих норм права встановлення порядку користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 автомобілем почергово є заходом примусового визначення порядку користування автомобілем. Отже у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду про почергове користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним їм автомобілем до того, хто не виконує це рішення, мають бути вжиті заходи примусового його виконання. Отож виконавчий лист № 2/742/865/17 на виконання рішення суду в частині встановлення почергового порядку користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним їм автомобілем судом видано без порушення ст. 368 ЦПК України, а тому він підлягає примусовому виконанню.

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать вищевикладеним обставинам справи і визначеним відповідно до них правовідносинам.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної ухвали нема.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ч. 1 п. 1, 313-315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відхилити, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.