Рішення № 7094004, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/75709.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЙОТУНГАРД»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

Простягнення 1739861,86 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача:           Перемежко О.А. –дов. № б/н від 09.10.09 р.

                              Тарасов І.М. –дов. № б/н від 09.10,09 р.                               

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОТУНГАРД»до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»про стягнення 1559149,97 грн. основного боргу, 136927,54 грн. пені, 24946,40 грн. інфляційних нарахувань та 18837,95 грн. річних процентів, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу товарів № 27/2009 від 27.02.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.09 р. було порушено провадження у справі № 37/757, розгляд справи призначено на 02.12.09 р.

У судовому засіданні 02.12.09 р. представники позивача надали суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.10.09 р., позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 30.10.09 р. не виконав, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/757 на 09.12.09 р.

04.12.09 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові докази у справі на виконання вимог увал суду від 30.10.09 р. та 02.12.09 р.

У судовому засіданні 09.12.09 р. представники позивача повторно підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.09 р. не з’явився, вимог ухвал суду від 30.10.09 р. та 02.12.09 р. не виконав, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОТУНГАРД»та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»був укладений договір купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р., відповідно до умов якого позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує антикорозійні лакофарбові покриття (товар) для антикорозійного захисту корпусу хімзаводу по проекту СТ207-2 та своєчасно здійснює його оплату за умовами даного договору

У відповідності до пунктів 2.1. та 2.2. договору купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р., товар продається продавцем окремими партіями на протязі дії даного договору; обсяг, асортимент та термін продажу товару визначається окремо у рахунках-фактурах та Специфікації № 1, що є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 2.4. вищевказаного договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент підписання накладної або інших супровідних документів.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р. у відповідності до видаткових накладних № РН-00064 від 02.03.09 р. на суму 515878,86 грн., № РН-00100 від 13.04.09 р. на суму 43251,12 грн., № РН-00102 від 13.04.09 р. на суму 36719,52 грн., № РН-00101 від 13.04.09 р. на суму 33807,36 грн., № РН-00123 від 30.04.09 р. на суму 226856,16 грн., № РН-00124 від 30.04.09 р. на суму 109947,60 грн. та № РН-00081 від 18.03.09 р. на суму 592689,35 грн. був переданий відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать надані ВАТ «Завод «Ленінська кузня»довіреності на отримання матеріальних цінностей № 222 від 28.04.09 р., № 217 від 28.04.09 р., № 186 від 13.04.09 р., № 117 від 10.04.09 р., № 169 від 08.04.09 р., № 136 від 17.03.09 р. та № 106 від 02.03.09 р.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. та 5.3. договору купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р., розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку за умови відстрочення платежу, покупець зобов’язується повністю (100 %) розрахуватись з продавцем не пізніше 15 травня 2009 р., датою розрахунку вважається дата надходження коштів на рахунок продавця.

За поставлений товар відповідач розрахунок не здійснив, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 1559149,97 грн.

За таких обставин, ТОВ «ЙОТУНГАРД»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ «Завод «Ленінська кузня»про стягнення 1559149,97 грн. основного боргу, 136927,54 грн. пені, 24946,40 грн. інфляційних нарахувань та 18837,95 грн. річних процентів, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу товарів № 27/2009 від 27.02.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «ЙОТУНГАРД»щодо стягнення з ВАТ «Завод «Ленінська кузня»основного боргу за договором купівлі-продажу товару № 27/2009 від 27.02.09 р. у розмірі 1559149,97 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «ЙОТУНГАРД»»просить суд також стягнути з відповідача 24946,40 грн. інфляційних нарахувань та 18837,95 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 1559149,97 грн., з нього підлягають стягненню відповідно 24946,40 грн. інфляційних нарахувань та 18837,95 грн. річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 136927,54 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. договору купівлі-продажу товару «27/2009 від 27.02.09 р., у випадку затримки оплати за отриманий товар покупець сплачує пеню продавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з 16.05.09 р. до 09.10.09 р. становить 136927,54 грн.

Таким чином, позов ТОВ «ЙОТУНГАРД»до ВАТ «Завод «Ленінська кузня»підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614,625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОТУНГАРД»(01024, м. Київ, вул. Шовковична, 24, код ЄДРПОУ 33103618) 1559 149 (один мільйон п’ятсот п’ятдесят дев’ять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 97 коп. основного боргу, 24946 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот сорок шість) грн. 40 грн. інфляційних нарахувань, 18837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 95 коп. трьох річних процентів, 136927 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 54 коп. пені, 17 398 (сімнадцять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.