Рішення № 7093918, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/27216.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМЕКС АВТОДОР» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд»

Про стягнення 771180,93 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Юзва В.О.- предчт. (дов. від 01.09.2009р.), Хмельовська Н.В.- предст.

(дов. від 01.09.2009р.)

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 771180,93грн. заборгованості (656120,00грн. –основного боргу, 55335,61грн. –пені, 43987,50грн. –штрафу, 15737,82грн. –3% річних), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару за договором №КП/0808-2 поставки товару від 23.09.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –7711,81грн. та 236,00грн. - витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/272 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 06.10.2009р.

06.10.2009р. судом одержано клопотання від позивача про здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 06.10.2009р. клопотання судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2009р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

За наведених обставин та враховуючи необхідність витребувати неподані суду документи, розгляд справи 06.10.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 20.10.2009р. представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи витребувану ухвалою суду від 06.10.2009р. копію Договору про надання юридичних послуг №235/5 від 24.11.2008р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2525/10, видане на ім’я Савицької Н.І., банківську виписку від 04.04.2009р. на підтвердження повернення відповідачем коштів у розмірі 100 000,00грн., копію претензії №12/11-08 від 28.11.2008р., яка адресована відповідачу.

Копії наданих представником позивача документів долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

Клопотання судом не задоволено, оскільки ухвала суду від 06.10.2009р., якою було відкладено розгляд справи №20/272 на 20.10.2009р., одержана уповноваженими особами відповідача на отримання кореспонденції за двома адресами 14.10.2009р. та 15.10.2009р., відповідно. Таким чином, представник відповідача мав достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів.

З метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 20.10.2009р. відкладено.

03.11.2009р. судом одержано додаткові письмові пояснення від позивача, відповідно до яких позивач уточнив суму пені та просить суд стягнути з відповідача 64888,33грн. –пені, обґрунтував підстави відсутності доказів оплати 80 000,00грн. за адвокатські послуги станом на час розгляду справи та надав суду докази надсилання претензії від 28.11.2008р. на адресу відповідача.

04.11.2009р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з тим, що станом на 04.11.2009р. суддя Палій В.В. знаходився на лікарняному. При цьому, представники сторін повідомлені про день та час наступного судового засідання по справі №20/272 (18.11.2009р. о 10:15год.) під розписку.

05.11.2009р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач частково заперечив проти позовних вимог, а саме, просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах в частині розрахунку 55335,61грн. –пені, 8466,64грн. -3% річних, 43987,50грн. -15% штрафу, 80000,00грн. –адвокатських витрат.

17.11.2009р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що повноважний представник відповідача знаходиться на лікарняному.

У судовому засіданні 18.11.2009р. клопотання відповідача судом не задоволено, у зв’язку з тим, що у матеріалах справи міститься відзив відповідача по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 18.11.2009р. судом прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги позивача в частині пені.

Для надання представнику позивача можливості ознайомитись із відзивом відповідача на позовну заяву та підготувати письмові заперечення, розгляд справи 18.11.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 25.11.2009р. представник позивача надав суду заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. До заперечень додано докази доплати 96,00грн. –державного мита за збільшені позовні вимоги в частині пені.

У судовому засіданні 25.11.2009р. судом оголошено перерву до 16.12.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

          Дослідивши матеріал справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

           В С Т А Н О В И В:

23.09.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №КП/0808-2 поставки товару, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов’язується поставити і передати у власність покупцю (позивач) асфальтобетонну суміш (далі –товар) в асортименті згідно з специфікаціями, які підписуються сторонами перед поставкою кожної окремої партії товару, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити його відповідно до умов даного договору.

Кількість товару визначається у специфікаціях –додатках до цього договору, які після їх підписання сторонами є невід’ємними його частинами (п.1.2.). Ціна та вартість товару (партії товару) визначаються у специфікаціях (п.2.1.).

05.11.2008р. сторонами було погоджено специфікацію №1 до договору, в якій визначено кількість товару та ціна товару, загальна вартість якого згідно специфікації складає 1154130,00грн.

Розділом 3 договору встановлено, що розрахунки по договору здійснюються у безготівковій формі. Позивач здійснює оплату поставленого товару протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури (якщо інше не вказано у відповідній специфікації). Позивач сплачує за товар 100% попередню оплату.

Так, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за товар у сумі 1617000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №143 від 01.10.2008р. та №146 від 10.10.2008р., а також банківськими виписками, наданими позивачем (в матеріалах справи).

Згідно п.4.1. договору товар (партія товару) поставляється позивачу протягом 10 (десяти) днів з моменту (дня) отримання відповідачем передоплати (якщо інший строк не визначено сторонами у відповідній специфікації на товар).

Проте, відповідач здійснив часткову поставку товару згідно специфікації №1 до договору на суму 860880,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000068 від 14.11.2008р. (належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи), а повну кількість товару згідно специфікації №1 до договору на суму 293250,00грн. в порушення строків, встановлених п.4.1. договору, відповідачем поставлено не було.

В зв’язку з чим, 28.11.2008р. позивач, керуючись приписами ч.2. ст. 693 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією №12/11-08 від 28.11.2008р. з вимогою повернути вартість непоставленого відповідачем товару в сумі 293 250грн., а також повернути 462870,00грн. –попередньої оплати за договором, здійсненої позивачем, загалом 756120,00грн. - заборгованості.

Відповідачем була повернута позивачу сума у розмірі 100000,00грн., що підтверджується банківською випискою 03.04.2009р., а повну суму попередньої оплати, на яку товару не було поставлено в розмірі 656120,00грн. –відповідачем сплачено не було.

У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 656120,00грн. заборгованості, 64888,33грн.-пені, 43987,50грн. –штрафу, 15737,82грн. –3% річних.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив частково, посилаючись на те, що

сторонами у Специфікації до договору була узгоджена поставка товару на суму 1154130,00грн. Товар було поставлено на суму 860 880,00грн. Позивачем за власним бажанням було перераховано відповідачу більшу суму, ніж ту, яка була письмово узгоджена сторонами. Таким чином недопоставка товару за договором складає 293 250,00грн., позивачу було повернуто 100000,00грн. передоплати, відповідно 3% річних та штраф позивач повинен нараховувати на суму 193250,00грн. Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача 80000,00грн. за адвокатські послуги, то відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів понесення зазначених витрат.

          Позивач у додаткових письмових поясненнях зазначив, що відповідачу була перерахована більша сума, ніж визначена у Специфікації у зв’язку з тим, що сторони усно домовились про виготовлення асфальтобетонної суміші у значно більшій кількості, ніж визначено у Специфікації.

          Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині, відповідно задовольняє позовні вимоги частково, з огляду на наступне.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Відповідно до умов договору, кількість товару визначається у специфікаціях –додатках до цього договору, які після їх підписання сторонами є невід’ємними його частинами (п.1.2.). Ціна та вартість товару (партії товару) визначаються у специфікаціях (п.2.1.).

          Як вбачається із Специфікації №1 від 05.11.2008р. до договору сторонами було узгоджено поставку асфальтобетонної суміші у кількості 2263,00 тонн, на суму 1154 130,00грн.

          Відповідач здійснив передоплату із посиланням на реквізити договору №КП/0808-2 поставки товару від 23.09.2008р. на загальну суму 1617 000,00грн.

          Як вбачається із матеріалів справи, товар було поставлено на суму 860880,00грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000068 від 14.11.2008р.

          При цьому, 03.04.2009р. відповідач частково повернув позивачу суму здійсненої передоплати у розмірі 100000,00грн.

          Відповідно до позовної заяви, претензії позивача від 28.11.2008р. №12/11-08, додаткових письмових пояснень позивача, позивач просить суд стягнути з відповідача 656120,00грн. попередньої оплати, на яку відповідачем не була здійснена поставка товару.

          При цьому, як позивач, так і відповідач у поясненнях зазначають про те, що сторонами усно було погоджено виготовлення асфальтобетонної суміші у значно більшій кількості, ніж визначено у Специфікації.

          Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до п. 12.4 договору умі зміни та доповнення до даного договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін.

          З урахуванням того, що сторонами не було погоджено зміни до договору щодо кількості товару та його ціни у письмовій формі, відповідно суд приходить до висновку, що поставці підлягав товар у кількості 2263,00тонн на суму 1 154 130,00грн. (що передбачено у Специфікації №1). Відповідно саме зазначена кількість товару підлягала 100% попередній оплаті позивачем.

          Таким чином, з урахування того, що сума поставки товару склала 860880,00грн. та відповідачем було частково повернуто суму попередньої оплати у розмірі 100000,00грн., суд приходить до висновку, що сума попередньої оплати, на яку поставку не було здійснено, складає 193 250,00грн. (1154130,00грн. –860880,00грн. –100000,00грн. = 193250,00грн.).

          З урахування п. 2 ст. 693 ЦК України суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 193250,00грн. –попередньої оплати, на яку поставку не було здійснено.

Що ж стосується різниці у розмірі 462870,00грн. (1617 000,00грн. - 1154130,00грн.= 462870,00грн.), то зазначена сума є такою, що знаходиться у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки її оплата за договором не передбачена.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Як вбачається із позовної заяви, претензії позивача від 28.11.2008р. №12/11-08, додаткових письмових пояснень позивача, позивач просить суд стягнути з відповідача 462870,00грн., як частину суми основного боргу, що була сплачена як попередня оплата та на яку відповідачем не була здійснена поставка товару відповідно до умов договору.

Проте, з урахуванням того, що сплата даної суми умовами договору не передбачена, відповідно у відповідача не виник обов’язок поставки продукції на зазначену суму та за відсутності даного зобов’язання, воно не може бути порушеним. Враховуючи наведені обставини, у суду немає правових підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача за наведеною позивачем підставою позову - неналежне виконання умов договору №КП/0808-2 поставки товару від 23.09.2008р. в частині поставки товару.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 462870,00грн. - заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 64 888,33грн. –пені, 43987,50грн. –штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.9.3. договору у випадку порушення строків поставки, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості цього товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 5 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 15% від загальної вартості недопоставленого товару за кожний факт такого порушення.

Згідно розрахунку суми пені, який викладено у додаткових поясненнях позивача, позивач періодом прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товару на суму 293 250,00грн. визначив 16.11.2008р. –04.11.2009р. (354 днів).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, нарахування якої передбачено п. 9.3 договору, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду з урахуванням частково оплати, здійсненої відповідачем 03.04.2009р. у розмірі 100000,00грн. та з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому суд зазначає, що встановлений п. 6 ст. 232 ГК України строк не є строком позовної давності у розумінні Цивільного кодексу України, а обмежує нарахування штрафних санкцій шестимісячним строком, якщо інше не встановлено договором. У договорі сторонами не визначений інший строк, ніж передбачений у п. 6 ст. 232 ГК України.

За наведених обставин, сума пені за розрахунком суду складає 33 913,61грн. (нарахування здійснено за період з 21.10.2008р. по 03.04.2009р. на суму 293 250,00грн. та з 04.04.2009р. по 20.04.2009р. на суму 193 250,00грн.)

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ознайомившись із розрахунком штрафу позивача, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача у сумі 43987,50грн. (штраф нараховано на суму основного боргу 293 250,00грн., у зв’язку із тим, що сума у розмірі 100000,00грн. була повернута відповідачем лише 03.04.2009р., тобто прострочення у поставці товару на суму у розмірі 293250,00грн. мало місце понад 5 календарних днів, що передбачені п. 9.3 договору для нарахування штрафу).

Також, позивачем, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення з відповідача 15737,82грн. –3% річних.

Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо поставки товару мало негрошовий характер. Щодо зобов’язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов’язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов’язання, і не породжує собою виникнення іншого, грошового зобов’язання, тобто заміну одного зобов’язання іншим.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15737,82грн. –3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 80000,00грн., суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На неодноразову вимогу суду, позивач не надав суду докази понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

За наведених обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача 80 000,00рн. витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 193 250,00грн. - основного боргу, 33 913,61грн. –пені, 43987,50грн. –штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд»(м. Київ, вул. Рогнідинська, 5/14; м. Київ, вул. Луначарського, 3-г; м. Київ, пр-т. Визволителів, 1, оф. 638; код ЄДРПОУ 34577541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМЕКС АВТОДОР»(м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 35466392) 193 250,00грн. - основного боргу, 33 913,61грн. –пені, 43987,50грн. –15% штрафу, 2711,51грн. - державного мита, 81,96грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                       В.В. Палій