Рішення № 7093392, 06.04.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" квітня 2009 р. Справа № 14/163

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов. від 15.12.2008р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Кременчук)

до Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м.Коростень)

про стягнення 23727,25 грн. заборгованості та 10000 грн. моральної шкоди

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 33727,25 грн., з яких: 22175,00 грн. основного боргу, 1552,25 грн. штрафних санкцій, 10000,00 грн. моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2009р. подав заяву про доповнення (фактично збільшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 36137,60 грн., з яких: 22174,00 грн. основного боргу, 3326,10 грн. інфляційних нарахувань, 637,50 грн. 3% річних, 10000,00 грн. моральної шкоди.

06.04.2009р. на адресу суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав поставку товару позивачем, зазначив, що претензію від 11.11.2008р. отримав 14.11.2008р. та заперечив щодо стягнення 1552,25грн. штрафних санкцій та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_2 (позивач у справі) поставив Державному підприємству "Коростенське лісомисливське господарство" (відповідач у справі) товар на загальну суму 31174,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 42 від 17.05.2008р., рахунком №42 від 17.05.2008р. (а.с. 22), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України по справах: № 47/36 від 12.02.2008р., № 5/2050 від 04.03.2008р., № 20/267 від 17.01.2008р., № 20/33-07 від 11.09.2007р.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 11.11.2008р. (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 14.11.2008р.) (а.с. 21 зворотна сторінка)) про сплату боргу.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 22.11.2008р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 14.11.2008р.

25.11.2008р. факсимільним зв'язком відповідач направив на адресу позивача відзив на претензію, в якому визнав суму боргу та запропонував позивачу в погашення заборгованості лісопродукцію (а.с. 23).

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 22174,00 грн. (з урахуванням доповнень до позовної заяви).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с. 46,47) за період з червня 2008р. по березень 2009р. сума інфляційних нарахувань становить 3326,10 грн., 3% річних - 637,50 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 22.11.2008р., про що зазначалось вище.

Отже, 3% річних та інфляційні нарахування повинні нараховуватись з 22.11.2008р.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 22.11.2008р. по 31.03.2009р.:

- за період з 22.11.2008р. по 31.12.2009р. (22174,00 (сума боргу) х 3% х 40 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008р.) = 72,70 грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. (22174,00 х 3% х 91 : 365 (кількість днів у 2009р.) = 165,85 грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 238,55 грн.

Згідно розрахунку позивача, сума інфляційних нарахувань складає 3326,10 грн. за період з червня 2008р. по березень 2009р.

Разом з тим, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Крім того, позивач при нарахуванні індексу інфляції застосував індекс інфляції за березень 2009р. 102%, разом з тим, станом на день розгляду справи індекс інфляції на березень місяць 2009р. Державним комітетом статистики України не був встановлений.

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань за період грудень 2008р. - лютий 2009р.:

(22174,00 (сума боргу) х 102,1% (індекс інфляції за грудень 2008р.) / 100% - 22174,00 (сума боргу) = 465,65 грн.;

(22174,00 х 102,9% (індекс інфляції за січень 2009р.) / 100% - 22174,00) = 643,05грн.;

(22174,00 х 101,5% (індекс інфляції за лютий 2009р.) / 100% - 22174,00) = 332,61грн.;

За таких умов, сума інфляційних нарахувань за період грудень 2008р. - лютий 2009р. становить 1441,31 грн.

Позивач також просить стягнути на свою користь з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди позивач зазначив наступне.

Відповідно до роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 і змінами згідно з постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001р. право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Частина 3 даної постанови надає розширений перелік моральної шкоди як наслідок моральних чи фізичних страждань або негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань, порушеннях нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми і настання негативних наслідків. Зниження і підрив довіри до її діяльності.

Позивач зазначає, що з вини відповідача якому булавідпущена продукція з повною оплатою після одержання товару, він не зумів своєчасно в свою чергу її оплатити постачальнику.

Позивач також повідомляє, що для того, щоб розрахуватися зі своїм партнером за поставлену продукцію відповідачу він змушений був вилучити із сімейного бюджету частину грошей, частину грошей він позичив у своїх знайомих. Своїми діями, тобто несплатою за продукцію відповідач, на думку позивача, спричинив моральні страждання, була підірвана його ділова репутація, партнери не стали надавати йому без оплати продукцію, тощо.

В результаті недобросовісності відповідача, як стверджує позивач, він не тільки морально страждав, але і фізично ніс матеріальні витрати, так, як взявши в борг, сплачував відсотки, витрачав гроші на поїздки для взяття позики у родичів і друзів, витрачав гроші на переговори.

Позивач визначає, що моральна шкода спричинена відповідачем в результаті якої постраждала його ділова репутація оцінюється в 5000,00 грн.

Моральна шкода спричинена в частині моральних переживань, стресів, фізичних страждань, розладу життєвого устрою, зв'язків, приниження честі оцінюється позивачем також в 5000,00 грн.

Всього вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди оцінється ним в 10000,00 грн.

Суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з позивача 10000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК немайнова шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі, полягає у втратах немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підставою для настання відповідальності за заподіяння шкоди, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний звязок між протиправною поведінкою і збитками, вина, моральних переживань, стресів, фізичних страждань, розладу життєвого устрою, зв'язків, приниження честі, відсутність сну. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на приниження честі, гідності, а також ділової репутації позивача.

Крім того, позивач не надав суду доказів, що підтверджують моральні переживання та розлад його здоров'я внаслідок протиправних дій відповідача.

Позивач також просить стягнути на свою користь з відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 8700,00 грн., з яких: 3529,30 грн. витрат на проїзд до суду та назад автомобілем, 5170,70 грн. адвокатських послуг, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг від 11.07.2008р., укладеним між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (позивач у справі) та ДА "Кобра" (а.с.24), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 (а.с. 29), наказом № 3 від 16.06.1998р. ДА "Кобра" (а.с. 56), квитанцією до прибуткового касового ордеру № 28/07 від 15.07.2008р. про оплату адвокатських послуг (а.с. 31).

Щодо стягнення з відповідача 3530,00 грн. витрат на проїзд до суду та назад автомобілем, суд вважає дану вимогу необгрунтовану, оскільки зазначені витрати не є витратами в розумінні адвокатських послуг, крім того позивач не надав суду доказів, що підтверджували б проїзд уповноваженого представника позивача автомобільним транспортом до суду та у зворотньому напрямку.

Позивач також просить стягнути з відповідача поштові витрати на відправку кореспонденції в сумі 16,45 грн. та послуги банку в сумі 18,72 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача поштових витрат в сумі 16,45 грн. та витрат на послуги банку в сумі 18,72 грн. задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати не є витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач суму основного боргу визнав (відзив на позовну заяву (а.с. 43,44).

Суд частково задовольняє заяву позивача про доповнення (фактично збільшення) позовних вимог (а.с. 46,47).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 23853,86 грн., з яких: 22174,00 грн. основного боргу, 1441,31 грн. інфляційних нарахувань, 238,55 грн. 3% річних. В частині стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди, 1884,79 грн. інфляційних нарахувань, 398,95грн. 3% річних, 16,45 грн. поштових витрат, 18,72 грн. витрат на послуги банку, 3529,30 грн. витрат на проїзд (адвокатських послуг).

Судові витрати, в тому числі на адвокатські послуги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство", 11500, Житомирська область, м.Коростень, пров. 3-ій Шатрищанський, 3, ідентифікаційний код 00991841 на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 39630, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 22174,00 грн. основного боргу, 1442,34 грн. інфляційних нарахувань, 238,55 грн. 3% річних, 3413,10 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг, 238,54 грн. витрат по сплаті державного мита, 77,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди, 1884,79 грн. інфляційних нарахувань, 398,95 грн. 3% річних, 16,45 грн. поштових витрат, 18,72 грн. витрат на послуги банку, 3529,30 грн. витрат на проїзд (адвокатських послуг) в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Костриця О.О.