Рішення № 7093384, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 16/320                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” м.Донецьк

про стягнення 104 618,38 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Шевела О.О. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.10.2009р. порушено провадження по справі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” м.Донецьк про стягнення 104 618,38 грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 101438,69грн., суми пені в розмірі 2866,47грн., 3% річних в розмірі 277,91грн., суми індексу інфляції в розмірі 35,31грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 03.11.2009р. – 11год. 00хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 15-51/01/03/05 від 01.03.2005р. з додатками, додаткові угоди до договору, постанову Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.08.2007р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані пеня та штрафні санкції.

Відповідач у відзиві від 08.12.2009р. позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу в розмірі 101438,69грн., та просить зменшити суму нарахованих пені та 3% річних та відмовити у стягненні суми індексу інфляції, посилаючись на невірне визначення позивачем періоду прострочки зобов’язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.03.2005р. між Українською державною інноваційною компанією (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТаВи” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 15-51/01/03/05 (далі за текстом – договір), згідно пункту 2.1. якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання, придбане Лізингодавцем відповідно до „Замовлення на обладнання”, що є невід’ємною частиною укладеного договору (Додаток № 1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 1007 від 08.08.2007р., між Українську державну інноваційну компанію було перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, яка є правонаступником майнових прав і обов’язків Української державної інноваційної компанії.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу відповідно до Замовлення на обладнання, було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі підписаного акту прийому-передачі від 01.03.2005р.

В п.3.1. договору сторони узгодили, що строк лізингу становить з моменту передачі обладнання у лізинг, яким є дата підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання у користування, до 30.12.2011р.

Обладнання передається Лізингодавцем та приймається у лізинг Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів за користування обладнання. Розмір, строки та порядок сплати лізингових платежів встановлюються в „Розрахунку лізингової плати” (додаток № 2), що є невід’ємною частиною договору (п.п. 4.1., 4.2. договору).

11.02.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода за № 3, згідно якої були внесені відповідні зміни до графіку сплати лізингових платежів.

Проте всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоодержувач зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, лізингові платежі сплачує з затримкою, внаслідок чого за червень та вересень 2009р. виникла заборгованість в розмірі 101438069 грн.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з лізингових платежів за договором у повному обсязі за червень та вересень 2009р., та визнання відповідачем позовних вимог в цій частині, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 101438,69грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені в розмірі 2866,47грн., то суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту 4.4. договору, у випадку прострочення Лізингоодержувачем сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить 2866,47грн. за період з 30.06.2009р. по 02.10.2009р.

Із додаткової угоди № 3 від 11.02.2009р. до договору вбачається, що кінцевий строк оплати лізингових платежів за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. становить 30.06.2009р., та за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. становить 30.09.2009р.

Отже, строк прострочки платежів повинен обчислюватись з 01.07.2009р. та 01.10.2009р. відповідно.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом невірним та таким, що не підлягає задоволенню.

За розрахунком відповідача, який визнаний судом вірним, сума пені становить 2807.42грн. за період з 01.07.2009р. по 02.10.2009р.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 2807,42грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 277,91грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позові позивачем визначений період нарахування 3% річних з 30.06.2009р. по 02.10.2009р. Відповідач у своєму відзиві зазначив, що період нарахування 3% річних становить з 01.07.2009р. по 02.10.2009р., що складає 94 дні прострочки платежів.

Однак, позивачем здійснений розрахунок 3% річних лише за 64 дні прострочки, що не порушує права відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 265,34грн. за період з 01.07.2009р. (+ 64 дні прострочки) по 03.09.2009р. включно.

Щодо заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 35,31грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки період прострочення платежів за договором становить з 01.07.2009р. по 02.10.2009р., та нарахований позивачем індекс інфляції за червень 2009р. не підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку з необґрунтованістю вимог в цій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” м.Донецьк про стягнення 104 618,38 грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 101438,69грн., суми пені в розмірі 2866,47грн., 3% річних в розмірі 277,91грн., суми індексу інфляції в розмірі 35,31грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” м.Донецьк (юридична адреса: пр.Комсомольський, 7, м.Донецьк, 83000; фактична адреса: вул.Собінова, 2-а, м.Донецьк, 83121; ЄДРПОУ 30483146; р/р 26003301749895 у філії „Головне управління ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635) на користь Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м.Донецьк (вул.Калужська, 10, м.Донецьк, 83003; ЄДРПОУ 25902086; р/р 2650402513965 у філії АТ „Укрексімбанк” у м.Донецьку, МФО 334817) суму основного боргу в розмірі 101438,69грн., суму пені в розмірі 2807,42грн., 3% річних в розмірі 265,34грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1046,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,76грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 08.12.2009р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники Сторонам 2, У справу 1 Вик. Єрохіна В.В.