Рішення № 7093235, 01.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.09 р.                     Справа № 22/139                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 31959019,

до відповідача Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 25328948,

про стягнення 7586,21 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Чеснокова К.І. – по дов.;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Практика М”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 7586,21 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних №23090144 від 04.11.2008р., №23090145 від 04.11.2008р., №23100115 від 05.11.2008р. та №23100116 від 05.11.2008р.; податкові накладні №106845 від 04.11.2008р., №106789 від 04.11.2008р., №106867 від 05.11.2008р., №106868 від 05.11.2008р.; акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008р. по 04.08.2009р.; претензії №219 від 28.08.2009р. та підтвердження її отримання Відповідачем (оригінал).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 509, 526, 530, 638, 640, 642, 644, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2009р. через канцелярію суду Донецької області представником Позивача надані пояснення, в яких останній зазначає, що посилання на договір В №362/145, які містять видаткові та податкові накладні, є помилковим, оскільки його фактично між сторонами укладено не було.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних.

В підтвердження наведеного Позивачем (Продавцем) надані видаткові накладні №23090144 від 04.11.2008р., №23090145 від 04.11.2008р., №23100115 від 05.11.2008р. та №23100116 від 05.11.2008р., підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою і штампами Відповідача з визначенням його найменування, а також податкові накладні №106845 від 04.11.2008р., №106789 від 04.11.2008р., №106867 від 05.11.2008р., №106868 від 05.11.2008р., що відображають у податковому звіті Позивача здійснення господарської операції з поставки товару Спільному українсько-літовському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар” на загальну суму 14714,27 грн.

Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочинів – найменування сторін, асортимент та вартість товару. Крім того, дані документи містять посилання на договір В №362/145 від 01.11.2008р. Проте суд не приймає це, як підтвердження поставки в межах договору, та вважає ці правовідносини внедоговірними, виходячи з пояснень Позивача, наданих 13.11.2009р., приймаючи до уваги відсутність чіткого посилання на даний договір у податкових накладних, а також враховуючи, що помилковість посилання на цей договір Відповідачем не спростовано. Одночасно, судом враховані ті обставини, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008р. та 04.08.2009р., підписаний та скріплений печаткою Відповідача, містить як підставу виникнення заборгованості вказівку на податкові накладні.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

За твердженнями Позивача, які відображає акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008р. по 04.08.2009р., Відповідачем повернуто товар на загальну суму 5628,06 грн. та здійснено часткову сплату боргу у сумі 1500,00 грн.

Отже, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником становить 7586,21 грн. Зазначену суму заборгованості визнано Відповідачем, про що свідчить підпис його уповноваженої особи, завірений печаткою підприємства, на акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2008р. по 04.08.2009р.

До матеріалів справи додано претензію №219 від 28.08.2009 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 7586,21грн. Факт отримання Відповідачем зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.09.2009 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - це повідомлення, яким оператор поштового зв’язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Повідомлення про вручення поштових відправлень (поштових переказів) повинно бути доставлене за зазначеною відправником адресою.

Вищевказане повідомлення містить адресу Відповідача та підпис співробітника Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, що, на думку суду, є належним доказом його отримання.

Таким чином, строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару за видатковими накладними у Відповідача відповідно до норм статті 530 ЦК України настав у період з 02.09.2009р. по 08.09.2009р. включно.

Проте, як вбачається з зазначеного, що не спростовано Відповідачем згідно статей 4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 7586,21 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 7586,21 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення зі Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” суми заборгованості у розмірі 7586,21 грн.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М”, м.Дніпропетровськ, до Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 7586,21 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар” (87516, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, бул.-р. 50 років Жовтня, 21/43, ЄДРПОУ 25328948, р/р26000200031000 у відділені №3 ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” (49057, Дніпропетровська області, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 156а, ЄДРПОУ 31959019, р/р26007209842100 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653) 7586,21 грн. основного боргу.

3.Стягнути зі Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар” (87516, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, бул.-р. 50 років Жовтня, 21/43, ЄДРПОУ 25328948, р/р26000200031000 у відділені №3 ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” (49057, Дніпропетровська області, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 156а, ЄДРПОУ 31959019, р/р26007209842100 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 01.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя