Ухвала суду № 70915319, 08.12.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5164/14-ц

6/214/202/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Євтушенко В.С.

за участю стягувача – ОСОБА_1

за участю представника стягувача – ОСОБА_2

за участю представника боржника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву позивача ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду від 25 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, суд, –

ВСТАНОВИВ:

До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу надійшла заява представника позивачки (стягувача) – ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення суду по даній справі, в якій просить: змінити спосіб виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2016 року у справі про поділ спільного майна подружжя в частині визнання особистої приватної власності на грошові кошти у сумі 10298,99 доларів США, що у валютному еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 01.07.2016 р. (2 482,8412 грн. за 100 доларів США) складає 255707 грн. 57 коп., які перебувають на рахунку № 4731217105779241, тип рахунку,відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 в Криворізькій філії комерційного банку «ПриватБанк» - шляхом перерахування 10298,99 доларів США з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630, beneficiary: GUZHVIJ ELENA, IBAN: UA503052990004149497859384630, відкритого на ім’я ОСОБА_1 в Криворізькій філії комерційного банку «ПриватБанк», встановивши, що рішення підлягає виконанню шляхом зобов’язання ОСОБА_4 перерахувати 10298,99 доларів США з належного йому рахунку № 4731217105779241 в Криворізькій філії ПАТ Комерційного банку «ПриватБанк» на рахунок №4149497859384630, beneficiary: GUZHVIJ ELENA, IBAN: A503052990004149497859384630, відкритий на ім’я ОСОБА_1 в Криворізькій філії ПАТ Комерційного банку «ПриватБанк».

В обґрунтування заяви відповідач вказує наступне. Рішенням Саксаганського районного суду від 25 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 7 листопада 2016 року про поділ спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошти у сумі 10298,99 доларів США, що у валютному еквіваленті складає 255707 грн. 57 коп., які перебувають на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 - шляхом перерахування 10 298,99 доларів США з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630, beneficiary: GUZHVIJ ELENA, IBAN: UA503052990004149497859384630, відкритий на ім’я ОСОБА_1 в Криворізькій філії комерційного банку «ПриватБанк».

17 листопада 2016 року позивачка звернулась до Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою, якою просила виконати рішення суду, а саме грошові кошти в сумі 10298,99 доларів США, які перебувають на рахунку № 4731217105779241 перерахувати з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630 відкритий на ім’я ОСОБА_1

Відповіддю головного менеджера ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 від 8 грудня 2016 року було повідомлено, що звернення з вимогою виконати вказане рішення суду розглянуто, однак, повідомили, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, у зв’язку з чим виконання рішення суду підлягає здійсненню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють здійснення виконавчого провадження.

16 грудня 2016 року на виконання вказаного рішення суду позивачкою було отримано виконавчий лист, виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу у даній цивільній справі.

Після цього позивачка звернулась до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі за текстом «ВДВС») з заявою про відкриття виконавчого провадження та просила піддати рішення суду примусовому виконанню, перерахувавши 10298,99 доларів США з рахунку № 4731217105779241 відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 на рахунок 4149497859384630 відкритий на ім’я ОСОБА_1

22 грудня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС ОСОБА_6 було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки в процесі проведеної перевірки встановлено, що виконавчий документ подано на виконання з порушенням вимог п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

5 травня 2017 року позивачка звернулась до Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 з заявою, якою просила виконати вказане рішення суду, а саме грошові кошти в сумі 10298,99 доларів США, які перебувають на рахунку №4731217105779241 відкритому на ім’я ОСОБА_4 перерахувати з вказаного рахунку на рахунок 4149497859384630, відкритий на її ім’я.

Відповіддю провідного менеджера ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 від 15 червня 2017 року позивачці було повідомлено, що відповідно до п.10.11 Інструкції, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації. Після зняття арешту клієнт самостійно розпоряджається коштами на своєму рахунку. Їй порекомендували для вирішення питання щодо дебетування коштів з карткового рахунку її чоловіка на її картку звернутися до Управління державної виконавчої служби України.

3 серпня 2017 року позивачка звернулась до Національного банку України зі скаргою на бездіяльність службових осіб ПАТ КБ «ПриваБанк» щодо відмови у виконанні вказаного судового рішення в частині перерахування на її ім’я грошових коштів в сумі 10298,99 доларів США

У відповіді від 28 серпня 2017 року на цю скаргу Національний банк України вказав, що нагляд за виконанням судових рішень банками України виходить за межі повноважень Національного банку України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також відповідно до п.10.11 глави 10 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

До цього часу, протягом майже року рішення суду залишається невиконаним, що суперечить основній меті його ухвалення – реальності його виконання.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, закон покладає на суд обов’язок контролю виконання судових рішень. Однією з вимог, яким повинне відповідати судове рішення є його безумовність. Судове рішення повинне бути безумовним, що означає, що його виконання не може бути поставлене в залежність від настання або ненастання яких би то не було умов, в тому числі волі відповідача (боржника) на його виконання, адже для цього існує примусове виконання рішення.

Неможливість примусового виконання рішення про визнання права власності у спосіб, в який було задоволено позов, зумовлює необхідність зміни способу його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 25.11.2015 р. у справі №6-1829цс15 та обов’язкового в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України «Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.»

Вважає, що не змінюючи рішення суду по суті та не змінюючи спосіб захисту, передбачений ст.16 ЦК України, яким на разі виступає визнання права власності, втім зміні судом підлягає саме спосіб виконання рішення в частині визначення суб’єкта, зобов’язаного виконати рішення, яким є саме відповідач, як особа, до якої пред’явлено вимогу позивача.

Стягувач у судовому засіданні підтримала заяву. Також пояснила, що представляти додаткові докази не бажає.

У судовому засіданні представник стягувача підтримав свою заяву та підтвердив її зміст.

Представник боржника у судовому засіданні заперечує проти задоволення заяви. В своїх поясненнях підтвердив подані ним заперечення, згідно яких рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року у справі про поділ спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошти у сумі 10298,99 доларів США, що у валютному еквіваленті складає 255707,57 грн., які перебувають на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім'я відповідача ОСОБА_4 шляхом перерахування 10298,99 доларів США з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630, відкритий на ім'я ОСОБА_1

16 грудня 2016 року на виконання вказаного рішення суду позивачкою було отримано виконавчий лист.

Після цього позивачка звернулась до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження та просила піддати вказане рішення суду примусовому виконанню, перерахувавши 10298,99 доларів США з рахунку № 4731217105779241 відкритому на ім'я відповідача ОСОБА_4 на рахунок 4149497859384630 відкритий на ім'я ОСОБА_1

22 грудня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС ОСОБА_6 було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки в процесі проведеної перевірки встановлено, що виконавчий документ подано на виконання з порушенням вимог п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

В статті 373 ЦПК України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна

в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання; за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Вказує, що відповідь виконавців свідчить про неможливість застосування ст.373 ЦПК України, оскільки саме в рішенні суду не передбачено застосування заходів примусового виконання рішень

У пункті 9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 8 "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" зазначено, що зміна способу та порядку виконання рішення полягає у визначеній законодавством послідовності і змісті вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також у реалізації прав і обов'язків суб'єктів виконавчого провадження. Тобто, судом застосовуються інші (нові) заходи реалізації рішення суду за умови неможливості його виконання у спосіб та в порядку, який був передбачений раніше у цьому рішенні. При цьому, спосіб виконання рішення визначається в межах встановлених Цивільним кодексом способів захисту цивільних прав, наприклад припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тобто, фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим. Під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з'ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення. Вважає, що вимоги ОСОБА_1 порушують вимоги ч.2 ст.218 ЩІК України, а саме змінюють саме рішення по суті.

Представники ВДВС та ПАТ КБ «Привтабанк» до суду не прибули, представник ПАТ подала заяву про розгляд справи за її відсутності, представник ВДВС будь-яких заяв не подав.

У судовому засіданні досліджені наступні докази рішення суду (а.с.28-31), ухвала суду (а.с.32), виконавчий лист (а.с.33), заява (а.с.34), відповідь (а.с.34, зв. - 35), повідомлення (а.с.35, зв.), заява (а.с.36), відповідь (а.с.36-36, зв. - 37), скарга (а.с.38-39), відповідь (а.с.39, зв. – 40).

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що маються підстав для часткового задоволення заяви. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.373 ЦПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою, зокрема, сторони виконавчого провадження, суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду від 25 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 7 листопада 2016 року за ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на грошові кошти у сумі 10298,99 доларів США, що у валютному еквіваленті складає 255707 грн. 57 коп., які перебувають на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 - шляхом перерахування 10 298,99 доларів США з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630, beneficiary: GUZHVIJ ELENA, IBAN: UA503052990004149497859384630, відкритий на ім’я ОСОБА_1 в Криворізькій філії комерційного банку «ПриватБанк».

Таким чином, є підстави вважати, що в даному рішенні встановлений спосіб його виконання - шляхом перерахування 10298,99 доларів США з рахунку № 4731217105779241 на рахунок.

При постановленні рішення судом був скасований арешт, накладений ухвалою суду від 19 вересня 2014 року на кошти, які знаходяться на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 окрім грошових коштів на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 - шляхом перерахування 10 298,99 доларів США.

17 листопада 2016 року стягувач звернулась до Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою, якою просила виконати рішення суду, а саме грошові кошти в сумі 10298,99 доларів США, які перебувають на рахунку № 4731217105779241 перерахувати з вказаного рахунку № 4731217105779241 на рахунок 4149497859384630 відкритий на ім’я ОСОБА_1

Відповіддю ПАТ КБ «ПриватБанк» від 8 грудня 2016 року було повідомлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

16 грудня 2016 року стягувачем було отримано виконавчий лист, після чого вона звернулась до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

22 грудня 2016 року державним виконавцем було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки в процесі проведеної перевірки встановлено, що виконавчий документ подано на виконання з порушенням вимог п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Ухвалою суду від 22 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_1 був знятий арешт з грошових коштів у сумі 10298, 99 доларів США, які знаходяться на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4

5 травня 2017 року стягувач звернулась до Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 з заявою, якою просила виконати вказане рішення суду.

15 червня 2017 року позивачці було повідомлено, що відповідно до п.10.11 Інструкції, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів; банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації; після зняття арешту клієнт самостійно розпоряджається коштами на своєму рахунку. Вказаним повідомленням було екомендовано для вирішення питання щодо дебетування коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 на її картку звернутися до Управління державної виконавчої служби України.

3 серпня 2017 року позивачка звернулась до Національного банку України зі скаргою на бездіяльність службових осіб ПАТ КБ «ПриваБанк» щодо відмови у виконанні вказаного судового рішення.

28 серпня 2017 року Національний банк України вказав, що нагляд за виконанням судових рішень банками України виходить за межі повноважень Національного банку України.

У своїй заяві стягувач вказуючи, що рішення суду не виконано, але не зазначає, які саме обставини, ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим в той спосіб, який визначений у рішенні суду. Стягувач не вказує, чи ґрунтується рішення 22 грудня 2016 року державного виконавцем про повернення виконавчого документу таким, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач не зазначає, чи ґрунтуються на вимогах законодавства підстави, з яких державний виконавець повернув виконавчий документу а саме, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Разом з тим стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на моменту повернення виконавчого документу, зазначає, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб ; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, стягувачем не наведеного доказів про те, що на даний час на рахунку №4731217105779241, відкритому на ім’я відповідача ОСОБА_4 маються будь – які грошові кошти, що виключає встановлення такого способу виконання рішення суду як покладення зобов’язання на ОСОБА_4 перерахувати 10298,99 доларів США з цього рахунку № 4731217105779241 на рахунок №4149497859384630, відкритий на ім’я ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 373, 209-210 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду від 25 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя : В.М. Прасолов