Рішення № 70912333, 22.11.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7250/17

(2/199/2932/17)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

Головуючого судді: Скрипник О.Г.

при секретарі: Свириденко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро в приміщенні суду цивільну справу за позовом Громадської Організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді пені, суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та моральної шкоди заподіяної незаконною бездіяльністю органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ГО «ДНПГО» звернувся до суду з позовом на захист прав і законних інтересів члена своєї Громадської Організації ОСОБА_1 в якому просив суд захистити порушені права ОСОБА_1 шляхом відшкодування йому завданої матеріальної шкоди та заподіяної моральної шкоди незаконною бездіяльністю Державної казначейської служби України в частині невиконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року по справі № 199/1672/16-ц та ухвали цього ж суду від 21 червня 2017 року постановленої в поряд нагляду за виконанням судового рішення, у зв’язку з чим два судових рішення залишаються не виконаними до теперішнього часу.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн., а також судові втрати у сумі 100 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 року визнано незаконною бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів: у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року, зареєстровані за вхідним №12-159; №12-158 від 18.01.2017 року щодо невиконання виконавчих листів у справі № 199/1672/16 –ц у встановлений законом термін та зобов’язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи по справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1672/16-ц через відділення «Укрпошти» №82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_1 :м. Дніпро, вул.. Передова, 617, а також зобов’язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків перерахування коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчими листами по справі № 199/1672/16ц про стягнення коштів з державного органу за весь час прострочення з моменту настання права на нарахування компенсації до моменту фактичного виконання виконавчих листів № 199/1672/16ц.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем зазначені вище рішення суду на теперішній час не виконані та відповідач порушив грошове зобов’язання, то відповідно до ст. 625 ЦК України він зобов’язаний сплатити на корить ОСОБА_1 пеню виходячи із суми боргу - 12 100 гривень 99 коп. - у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, чинної у період несплати, за весь період несплати боргу, три відсоткові пункти, заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1250,71 (одна тисяча двісті п’ятдесят) гривень 71 коп. в тому числі заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 980 гривень 18 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 270 гривень 53 коп., а також моральну шкоду в розмірі 44 000,00 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомили, своїм правом на подачу заперечень не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн., а також судові втрати у сумі 100 грн., на що 16 січня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська були виданні ОСОБА_1 відповідні два виконавчі листи для пред’явлення до виконання.

18 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області виконавчі листи, проте на момент винесення рішення суду вони так і не виконанні.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 України більше законодавчо встановленого строку (три місяці) не виконувало рішення суду, гр. ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра із заявою здійснити контроль за виконанням судового рішення (в порядку Розділу VII ЦПК України).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 року визнано незаконною бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів: у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року, зареєстровані за вхідним №12-159; №12-158 від 18.01.2017 року щодо невиконання виконавчих листів у справі № 199/1672/16 –ц у встановлений законом термін та зобов’язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи по справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1672/16-ц через відділення «Укрпошти» №82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_1: м. Дніпро, вул. Передова, 617, а також зобов’язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків перерахування коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчими листами по справі № 199/1672/16ц про стягнення коштів з державного органу за весь час прострочення з моменту настання права на нарахування компенсації до моменту фактичного виконання виконавчих листів № 199/1672/16ц.

На час розгляду справи рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року та ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21.06.2017 року – не виконані.

Відповідно дост. 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень.

Право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач зазначав, що внаслідок невиконання Державною казначейською службою України рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року виникло грошове зобов'язання, яке є законною підставою стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, розрахунок яких зроблено згідно із законом.

За змістом ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету Державною казначейською службою України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (постанова КМУ від 3 серпня 2011 р. N 845)

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема в разі завдання майнової та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11), а також можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11).

Судом встановлено, що має місце ухвалене судом рішення про задоволення вимог кредитора гр. ОСОБА_1, виконання якого не здійснено боржником ОСОБА_2 України, що не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 1 ст. 624 ЦК України та 2 ст. 625 ЦК України.

У Постанові Верховного Суду України від 1 жовтня 2014р. вкладена «Правова позиція № 6-113цс14» як згідно частини 1 статті 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

«Правова позиція № 6-113цс14» полягає в наступному :

- відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди є грошовим зобов’язанням;

- частина друга статті 625 ЦК України виступає способом захисту майнового права та інтересу в разі порушення грошового зобов’язання боржником, який прострочив його виконання;

- нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання.

В даному випадку мають місце інфляційні збитки - це збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів. Нарахування інфляційних збитків проводиться за порушення грошових зобов'язань. У відповідності до ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити кредитору суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі закріплені у ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісяця надається Держкомстатом і публікується в газеті «Урядовий кур'єр» і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України. На виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), при розрахунку інфляційних збитків потрібно враховувати індекси інфляції за кожний місяць прострочення. При цьому враховується інфляція кожного місяця, незалежно від того був індекс інфляції більше одиниці (інфляція) або менше (дефляція).

Сума, яку заборгувало ОСОБА_2 України позивачу складає 12 100 гривень 99 коп. Позивач надав розрахунки інфляційних збитків і 3% річних за період з 18 січня 2017 року до 17 жовтня 2017 року, які складають :

- інфляційні збитки – 980 грн. 18 коп. (дев’ятсот вісімдесят) грн. 18 коп.;

- 3% річних від суми боргу - 270 гривень 53 коп.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача неустойки, передбаченої ч. 1 ст. 624 ЦК України, суд дотримується вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України якою визначено поняття неустойки : пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, суд вважає за необхідне стягнути на користь гр. ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату, яка має визначатися на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти за весь час прострочення.

Позивач наполягав на стягненні моральної шкоди якої гр. ОСОБА_1 зазнав від незаконної бездіяльності ОСОБА_2 України.

Підстави відшкодування шкоди, визначені ст.ст. 1173-1175 ЦК України; і за ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Встановлення судовим рішенням факту незаконної бездіяльності ОСОБА_2 України позивачу дає право просити суд захистити його порушене право шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди.

Саме згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Знайшов своє підтвердження факт заподіяння моральної шкоди гр. ОСОБА_1 незаконною бездіяльністю ОСОБА_2 України яка виражалась, зокрема у тому, що маючи на вихованні 12-річну доньку, гр. ОСОБА_1 був обмежений у часі на виховання доньки оскільки займався захистом своїх прав не тільки від незаконної бездіяльності ОСОБА_2 України, а й захистом свого права вільно розпоряджатись грошовими коштами в сумі 12 100 гривень 99 коп. які є власністю ОСОБА_1 – що і стало причиною погіршення родинних стосунків, стало причиною душевних хвилювань, стало причиною порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.

При вирішенні питання щодо причинно-наслідкового зв’язку між протиправною бездіяльністю і заподіянням позивачу моральної шкоди суд вважав за обов’язок застосувати практику європейського суду з прав людини зроблену судом у справі "Ромашов проти України" (980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року, зазначену в пункті 26 :

«26. Відповідно до усталеної практики Суду термін "потерпілий" означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції (995_004 ) можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації (див. "Далбан проти Румунії", заява N 28114/95, параграф 44, ЄСПЛ 1999-VI).»

Розраховуючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом враховується глибина та тривалість моральних страждань позивача, який не займався вихованням своєї доньки, в зв’язку з чим погіршились зв’язки з оточуючими його рідними людьми та вимушений докладати зусилля для організації свого життя, та часу для відновлення попереднього стану у виробничих стосунках, суд врахував період часу впродовж якого триває незаконна бездіяльність - з 18 січня 2017 року до 22 листопада 2017 року – понад 10 місяців.

Суд вважає, твердження позивача про спричинення йому моральної шкоди обґрунтованими, проте розмір моральної шкоди позивачем завищений, а тому суд вважає, що моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн. відповідатиме вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України, та Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (ОСОБА_2 України), зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог Статті 87 Бюджетного кодексу України з Державного бюджету України здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, зокрема на відшкодування збитків, заподіяних громадянам.

Підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено :

-компенсація у цивільних справах :

За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Вихідними величинами для розрахунку компенсації за відрив від звичайних занять є : законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Компенсація за відрив від звичайних занять має бути виплачена на користь позивача за дні, в які він з’являвся до суду саме в цій справі : 17.10.2017 року, 22.11.2017 року, у розмірі мінімальної заробітної плати за кожний день - 19,34 грн./год. х 8 год. = 154,72 грн. х 2 дні = 309,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 56, 62, 152 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 85, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 130 КПК України, ст.ст. 23, 549, 599, 624, 625, 1167, 1173 ЦК України, Бюджетним кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Громадської Організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у вигляді пені виходячи із суми боргу - 12 100 гривень 99 коп. - у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, чинної у період несплати, за весь період несплати боргу, плюс три відсоткові пункти.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1250,71 (одна тисяча двісті п’ятдесят) гривень 71 коп. в тому числі заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 980 гривень 18 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 270 гривень 53 коп.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять пов'язаний із явкою до суду 309,44 (триста дев’ять) грн. 88 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Г. Скрипник