Рішення № 70906072, 29.11.2017, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2252/17 Номер провадження №2/318/828/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В., при секретарі Крук О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам’янсько-Дніпровської об’єднаної громади Запорізької області, третя особа без самостійних вимог: Кам’янсько-Дніпровська районна державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначали, що їхніми батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За життя батько, працюючи у колгоспі, отримав земельну ділянку за адресою: с. Велика кам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Степова, 250, де пізніше було побудовано житловий будинок. В роки приватизації землі батько отримав на своє ім'я державний акт про право приватної власності на землю серії І-ЗП № 000146 від 19.06.1996 року, відповідно до якого йому на праві приватної власності належала земельна ділянка розміром 0,24 га, розташована за адресою: с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Степова, 250. Щодо побудованою будинку, то батько 31 травня 1991 року оформив технічний паспорт на будинок, але належним чином його не зареєстрував. ОСОБА_3 помер 15 лютого 1999 року. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки розміром 0,24 га. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_4 Не встигши за життя оформити на себе право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка, ОСОБА_4 померла 14 грудня 2011 року. Після її смерті вони прийняли спадщину, звернувшись до Кам'янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори. Нотаріусом 25 вересня 2015 року кожному з них було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з земельної ділянки розміром 14,2094 га, яка розташована на території Великознам'янської сільської ради наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оформленні іншої спадщини нотаріусом було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом по 1/2 частини земельної ділянки площею 0.24 га та житлового будинку по вул. Степова, 250 в с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.

В судове засідання позивачі не з’явилися, надали до суду заяву, в якій просили справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, просив справу розглянути у його відсутність, запересень немав.

Третя особа без самостійних вимог надала суду заява про розгляд справи у відсутність нотаріуса.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Батьки позивачів перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.04.1962 р., що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії ІІІ-УР № 582467 (а.с. 16).

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок від 31.05.1991 р. виданого Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_3 є власником будинку № 250 по вул. Степова в с. Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області (а.с. 13).

На підставі рішення виконавчого комітету Великознам’янської сільської ради від 18.06.1996 р. № 6 ОСОБА_3 передана у приватну власність присадибна земельна ділянка площею 0,24 га, що підтверджується копією державного акта серії І-ЗП № 000146 (а.с. 10).

15.02.1999 р. ОСОБА_3 помер, свідоцтво про смерть серії 1-ЖС № 041753 від 25.02.1999 р. (а.с. 17).

14.12.2011 р. ОСОБА_4 померла, свідоцтво про смерть серії 1-ЖС № 216991 від 16.12.2011 р. (а.с. 18).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди незалежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарську книгу, спадкодавець своє право власності в БТІ не зареєстрував (не оформив).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, на час побудови житлового будинку № 250, що знаходиться по вул. Степова в с. Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, у 1970 році законом не вимагалося введення його в експлуатацію та оформлення права приватної власності на нього, тому за життя покійний ОСОБА_3 оформив лише технічний паспорт на житловий будинок в БТІ та був внесена як власник зазначеного будинку до погосподарської книги Великознам’янської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, за отриманням свідоцтва на право власності не звертався.

ОСОБА_3 був головою домогосподарства по вул. Степова, 250 в с. Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області як вбачається з довідки виконавчого комітету Великознам’янської сільської ради № 2284 від 17.10.2017 р.

Згідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 5 цієї статті передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 цього Кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно роз'ясненням, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об'єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у зв’язку з відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачі правомірно звернулися до суду за правилами позовного провадження з позовом про визнання за ними права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті матері ОСОБА_4

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв’язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок, та усі об’єкти, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці були зведені у 1970 р.

Житловий будинок був побудований в 1970 році, а правовідносини з забудови будинку в зазначений час були врегульовані ЦК УРСР, а отже цей будинок був побудований у відповідності до діючих на вказаний час норм матеріального права та інших нормативно-правових актів загальної дії, та введення в експлуатацію і державної реєстрації не потребував.

Правовстановлюючий документ про право власності на вказане домоволодіння спадкодавець не оформлював. Однак, враховуючи те, що спірні правовідносини виникли до 01 січня 2004 року, згідно із ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР відносини власності регулюються Законом України «Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За положеннями ст. 86 ЦК УРСР та ст. 2 Закону України «Про власність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 07.02.1991 р. «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст. 49 зазначеного Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Постановою Кам’янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори Запорізької області від 15.11.2017 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будовами та земельну ділянку, які знаходяться в селі Велика Знам'янка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області по вулиці Степова, 250, що належало ОСОБА_3, який був власником майна-чоловік, який помер 15 лютого 1999 року, спадкоємцем якого була ОСОБА_4-дружина, яка померла 14 грудня 2011 року, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно п. 3.14 розділу глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 «прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину».

З принципу універсальності спадкового наступництва витікає те, що актом прийняття спадщини охоплюється уся спадщина, що належить спадкоємцю, який її прийняв, у чому б вона не складалася і де б не знаходилася.

На підставі ст.ст. 25, 182, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1262, 1267 ЦК України, ст. 86 ЦК УРСР, ст.ст. 2, 12, 49 Закону України від 07.02.1991 року «Про власність», ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 212-215, 224-226, 256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам’янсько-Дніпровської об’єднаної громади Запорізької області, третя особа без самостійних вимог: Кам’янсько-Дніпровська районна державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,24 га. та на 1/2 частку житлового будинку № 250, які розташовані по вул. Степова в с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, позначений в технічному паспорті літерою «А», загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. та надвірні будівлі і споруди: «а» - сіни, крильцо з козирком, «Е» - сарай, «Б» - сарай, «В» - баня, «Г» - гараж, «Д» - літня кухня, «Д1» - сарай, «пг» - погріб, «У» - вбиральня, «№ 1 » - паркан, «№ 2» - ворота, «К» - колодязь.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,24 га. та на 1/2 частку житлового будинку № 250, які розташовані по вул. Степова в с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, позначений в технічному паспорті літерою «А», загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. та надвірні будівлі і споруди: «а» - сіни, крильцо з козирком, «Е» - сарай, «Б» - сарай, «В» - баня, «Г» - гараж, «Д» - літня кухня, «Д1» - сарай, «пг» - погріб, «У» - вбиральня, «№ 1 » - паркан, «№ 2» - ворота, «К» - колодязь.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.