Рішення № 7090563, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-18/5863-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», м. Київ (вул. Першого Травня, 1-А, м. Київ, 02088)

До відповідача – Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000)

Про стягнення 338525,24 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Живіло О.В. – представник, дов. від 07.12.2009 року № 2265.

Від відповідача – Білялов М.Р. – юрисконсульт, дов. від 09.11.2009 року № 11/65.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 338525,24 грн., з яких 296457,60 грн. – сума основного боргу, 31510,39 грн. – сума пені, 6225,61 грн. – сума інфляційних збитків, 4331,64 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 612, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 12.01.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання № 15. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався передати товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач поставив товар на загальну суму 296457,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі. Відповідач не виконав свої зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим, станом на 23.10.2009р., сума заборгованості відповідача складала 296457,60 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

14.12.2009 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2009 року надав суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 296457,60 грн., просить зменшити розмір пені та надати розстрочку виконання судового рішення впродовж 12 місяців 2010 року.

У справі оголошувалася перерва з 01.12.2009 року по 14.12.2009 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» укладено договір постачання № 15.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, постачальник зобов’язується передати (поставити) в певний термін договору у власність покупця товар, згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (додаток № 1), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач відповідно до умов договору своєчасно поставив відповідачу товар на загальну суму 296457,60 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписаними сторонами Актами прийому-передачі (а.с. 16-22).

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що ціна договору складає 585351,60 грн., у тому числі ПДВ – 97558,60 грн. Оплата за кожну партію заявленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Відповідач умови договору у частині оплати поставленої продукції своєчасно і у повному обсязі не виконав, у зв’язку із чим на момент подачі позову до суду за ним склалася заборгованість у сумі 296457,60 грн.

Крім того, 30.09.2009 року між сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків на суму 296457,60 грн. (а.с. 25).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати поставленого товару у сумі 296457,60 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 296457,60 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4331,64 грн. та інфляційні витрати у сумі 6225,61 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи 21-денний строк відстрочки платежу за поставлений товар, передбачений пунктом 4.2 договору, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 21.04.2009 року по 23.10.2009 року у сумі 4331,64 грн. та інфляційна сума за період з травня 2009 року по вересень 2009 року у сумі 6225,61 грн.

Відповідно до своєї позовної заяви, позивач також просить стягнути на його користь пеню у сумі 31510,39 грн.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює пресікательний строк нарахування пені в шість місяців.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи 21-денний строк відстрочки платежу за поставлений товар, передбачений пунктом 4.2 договору, пеня підлягає розрахунку за період з 21.04.2009 року по 20.10.2009 року і становить 31510,39 грн.

14.12.2009 року у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки. Клопотання мотивоване тим, що у зв’язку з дією Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», зупинено 205 виконавчих проваджень про стягнення з підприємств – боржників на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» заборгованості у сумі більш 207 млн. грн.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду.

Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача пеню у сумі 15755,20 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

14.12.2009 року у судовому засіданні позивач також заявив клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення впродовж 12 місяців 2010 року.

Позивач у судовому засіданні заперечує проти задоволення даного клопотання.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що надання розстрочки є правом, а не обов’язком суду, а також те, що у дійсній справі судом на 50% зменшено розмір пені, суд відмовляє у розстрочці виконання судового рішення у дійсній справі.

14.12.2009 р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.12.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 84, п. 3 ст. 83, Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000; код ЄДРПОУ 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», м. Київ (вул. Першого Травня, 1-А, м. Київ, 02088; код ЄДРПОУ 30722204) заборгованість у сумі 296457,60 грн., 3% річних у сумі 4331,64 грн., інфляційну суму у розмірі 6225,61 грн., пеню у сумі 15755,20 грн., 3385,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

4.          У задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.