Ухвала суду № 70902448, 07.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7366/17

Номер справи місцевого суду: 521/16626/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої – Гірняк Л.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 липня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Надра”, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який вподальшому уточнила, та просила визнати недійсним кредитний договір, договори поруки, договір іпотеки та стягнути з відповідача на свою користь 10 696 доларів США (том 2, а.с.117-130).

Позивач посилалася на те, що нею з відповідачем було укладено договір споживчого кредиту, за яким відповідач неправильно нараховував проценти та інші платежі.

Даний договір, на думку позивача, укладений з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності й розумності, зокрема, при його укладанні банком порушені вимоги ЗУ „Про захист прав споживачів”, не надано інформацію про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту та розрахунок платежів.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 липня 2017 року скасувати та ухвалити по справі нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню договору споживчого кредиту, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту, які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірних договорів недійсними відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК України як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними; позивачка не навела доказів щодо введення її в оману під час укладення договору споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписала.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, виходячи з наступних підстав.

13 червня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 05/06/2007/840-К/306, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 99 000 доларів США під 14,49 % річних та 0,1% річних щомісячної комісії за управління кредитом з терміном погашення до 09.06.2017 року.

Згідно заяви на видачу готівки, ОСОБА_2 одержала від банку грошові кошти за кредитним договором у сумі 99 000 доларів США, що підтверджується її особистим підписом (том 1, а.с. 100).

27 грудня 2012 року між ПАТ „КБ Надра” та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 05/06/2007/840-К/306 від 13.06.2017 року, яким було внесено зміни до кредитного договору та встановлено можливість підвищення відсоткової ставки на 4% річних, встановлені умови страхування майна, яке є предметом іпотеки та передбачено необхідність внесення забезпечувального платежу (том 1, а.с.13-18).

13 червня 2007 року та 27 грудня 2012 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договори поруки, відновідно до умов яких, останній зобов”язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 своїх зобов”язань за кредитним довором (том 1, а.с.19-23).

13 червня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого виступала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (том 1, а.с.24-28).

27 грудня 2012 року між ПАТ „КБ „Надра” та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору (том 1, а.с.29-34).

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що кредитний договір укладений у порушення вимог ЗУ „Про захист прав споживачів”, не містить сукупної вартості кредиту та інших фінансових зобов”язань позивача, відсутній графік платежів, відсутній розрахунок процентної ставки, відсутнє попередження позивача про валютні ризики під час виконання зобов”язань, методики застосування валютного курсу, строків і комісії, пов”язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов”язання під час погашення заборгованості.

Дані доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема кредитним договором та додатковим договором, а також додатком до додаткового договору.

Так, у кредитному договорі відображаються складові кредиту: мета (п.1.2), форма забезпечення (2.1-2.4), форма кредитування (п.3.1), відсоткова ставка (п.1.3.1), вартість послуги (п.1.3.2), строк, на який одержано кредит (п.1.4), строк повернення кредиту (п.3.3), щомісячна сума мінімально необхідного платежу та число, до якого до якого необхідно внести платіж (п.3.3.2, 3.3.3), порядок нарахування відсотків (п.3.4-3.6), штрафних санкцій (п.4.3.4), тощо.

Розрахунок боргових зобов”язань, нарахування відсотків, повернення кредиту та сплата процентів наведена також у додатковому договорі та відображена у додатку № 1 до додаткового договору № 1 який фіксує графік платежів та який був підписаний позичальником (том 1, а.с.49).

Посилання апелянта на висновки експерта №02/009/1027/6 від 15.12.2016 року не приймаються до уваги, так як вони фактично грунтуються на розрахунку заборгованості зробленому Банком і стосуються лише правильності проведення розрахунку заборгованості.

Крім того, висновки експерта містять суперечливі відомості, оскільки при проведенні експертизи, експерт не врахував додаток № 1 до додаткового договору № 1 (том 1, а.с.49), а також те, що сама щомісячна сума мінімально необхідного платежу, яка складає 1645 доларів США, не включає в себе складові тіла кредиту та відсотків, а тому посилання на збільшення відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту є безпідставними.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну ;договору, таке положення може бути змінене або визнане ;недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів” застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У даній справі суд вірно встановив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Таким чином відсутні правові підстави для визнання недійсними договорів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 липня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий Л.А. Гірняк

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_5