Постанова № 7089827, 12.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3939/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представника позивача Соломінської В.Ю.

представників відповідача Давидчук Т.І., Якимової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпровуд" (м. Бердичів)

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

У червні 2009 року ЗАТ "Дніпровуд" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ N 0000382301/0 від 24 березня 2009 року, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2008 рік на 82790 грн.

Свою правову позицію Позивач обгрутував тим, що він документально підтвердив правомірність заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Техноуніверсал" та ТОВ "Студія "Стиль Сервіс" належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Представники Відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем були порушені норми чинного законодавства, а саме п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0000382301/0 від 24 березня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт N 580/23-01/31030962 від 12.03.2009 р. "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ "Дніпровуд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 р., що декларувалось в період з 1.11.2008 р. по 31.12.2008 р.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення N N 0000382301/0 від 24 березня 2009 року, яким було встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також податковим органом було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 р. на суму 82790 грн.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що основним постачальниками Позивача у період, що перевірявся, було ТОВ "Студія "Стиль Сервіс" та ТОВ "Техноуніверсал"

Згідно усної домовленості ТОВ "Студія "Стиль Сервіс" реалізовано продукцію ЗАТ "Дніпровуд":

5.11.2008 року - дошку дубову на загальну суму 44454,72 грн.

20.11.2008 р.- дошку дубову на загальну суму 42362,22 грн.

Згідно усної домовленості ТОВ "Техноуніверсал" реалізовано продукцію ЗАТ "Дніпровуд":

3.11.2008 року - дуб пиловник на загальну суму 35779,82 грн.

5.11.2008 року- дуб пиловник на загальну суму 36440,79 грн.

10.11.2008 року- дуб пиловник на загальну суму 39009,88 грн.

12.11.2008 р.-дуб пиловник на загальну суму 72605,92 грн.

17.11.2008 р.-дуб пиловник на загальну суму 75667,80 грн.

20.11.2008 р.-дуб пиловник на загальну суму 77437,08 грн.

24.11.2008 р.- дуб пиловник на загальну суму 36602,73 грн.

26.11.2008 р.-дуб пиловник на загальну суму 36379,99 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач в повному обсязі сплатив на користь постачальників вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що Позивач документально не підтвердив факт придбання продукції у постачальників, а також те, що щодо ТОВ "Студія "Стиль Сервіс"" відсутні дані про чисельність працюючих згідно довідки за формою 1 ДФ, підприємство не забезпечено необхідною кількостю трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності і воно відсутне за місцем реєстрації.Крім того ТОВ "Студія "Стиль Сервіс"" не є виробником продукції, що постачалась, а придбавав її у ряду підприємств - постачальників по ланцюгах поставки, які не звітуюються перед ДПІ , що призвело до неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ Позивача, що і призвело в подальшому до порушення принципів системи оподаткування.

Перевіряючими також встановлено, що ТОВ "Техноуніверсал" за місцем реєстрації не знаходиться.

Закон України "Про податок на додану вартість" або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правомірність формування ЗАТ "Дніпровуд" податкового кредиту підтверджується оглянутими в судовому засіданнями податковими накладними, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія "Стиль Сервіс"" та та ТОВ "Техуніверсал", які оформленою у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується представниками Відповідача

Відповідач не спростував доводи Позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15.05.2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, право позивача на бюджетне відшкодування не залежить від фактичного перерахування податку до бюджету будь-якими його контрагентами.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Доводи Відповідача щодо встановлення факту непридбання продукції у постачальників Позивачем через відсутність товарно-транспортних накладних, довіреністі на отрмиання товару, сертифікату на походження лісо-пиломатеріалів, карантинного сертифікату є неправомірними, виходчи з наступного.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином суд прийшов до висновку, що предоставлені Позивачем документи- видаткові накладні, рахунки-фактури є первинним документами і вони підтверджують факт отримання Позивачем у продавців товарно-матеріальних цінностей. Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість" , ст.ст. 86, 158-162КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382301/0 від 24.03.2009 року.

Відшкодувати ЗАТ "Дніпровуд" за рахунок Державного бюджету України 3,40 грн. понесених судових витрат.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.11.2009 р.

Головуючий суддя:                                                                                Є.М. Мацький