Ухвала суду № 70897907, 02.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1989/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Авеста (ТОВ Авеста, товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Гайсинська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2011 року №0000092300 та №0000102300.

Адміністративний позов заявник мотивував тим, що за наслідками проведеної перевірки Гайсинської МДПІ зроблено висновок про безпідставність формування товариством податкового кредиту та безпідставного завищення відємного значення по податку на додану вартість, оскільки встановлені в акті перевірки обставини вказують на те, що між позивачем та контрагентом правочини укладались без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність.

Даний висновок Гайсинською МДПІ зроблено з огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності позивача товару, придбаного у контрагента ТОВ Северсталь-Україна. Тобто, перевіркою не підтверджено реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом щодо придбання, переміщення та транспортування товару, що у свою чергу позбавляє ТОВ Авестаможливості формувати податковий кредит з проведених із ТОВ Северсталь-Українагосподарських операцій.

Не погоджуючись з вказаним висновком податкової, позивач вказував на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із контрагентом правочинів не відповідають дійсності. Як стверджував позивач, у них наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. На підтвердження формування податкового кредиту платником податку надано, зокрема, податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, договори про надання послуг перевезення. Крім того, правочини, укладені із контрагентом, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Зокрема апелянт наголошував на тому, що позивачем до перевірки не представлено документів, які б свідчили про фактичне отримання (переміщення, транспортування) товару від ТОВ Северсталь-Україна, а саме: договорів, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі та інших документів, у тому числі, які б підтверджували фактичне використання у господарській діяльності отриманого від контрагента товару.

Відтак, на думку апелянта, Гайсинська МДПІ, проводячи перевірку та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.10.2011 року до суду надійшли письмові заперечення позивача - ТОВ «Авеста», у яких позивач заперечує проти тверджень апелянта з підстав їх необґрунтованості та невідповідності дійсним обставинам справи, у звязку з чим просить суду у задоволенні апеляційної скарги Гайсинської МДПІ відмовити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року залишити без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва серії А00 №140528 як юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Авеста зареєстровано Гайсинською районною державної адміністрацією Вінницької області 21 квітня 2004 року. Відомості про Товариство внесені до Єдиного державного реєстру за номером 11501200000000021. При цьому відповідно до свідоцтва №01352664 від 28.04.2004 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі посвідчення серії УВН №042417 від 16 травня 2008 року, наказу Гайсинської МДПІ №283 від 13 квітня 2011 року та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 79.2 статті 79 ПК України працівником Гайсинської МДПІ ОСОБА_2 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Авестав частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Северсталь-Україна за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 458/2300/20105053 від 15 квітня 2011 року, яким встановлено порушення товариством пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення податку на додану вартість в сумі 116718 грн за січень 2011 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7067 грн за січень місяць 2011 року, а також встановлено порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах здійснених за січень 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки від 15 квітня 2011 року Гайсинською МДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 14 квітня 2011 року №0000092300/0, яким позивачу нарахована сума зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 8833 грн. 75 коп, з яких основний платіж 7067 грн., штрафні санкції 1766 грн. 75 коп., та №0000102300, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 116718 грн. основного платежу та 29179,5 грн. за штрафною санкцією.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, ТОВ Авеста звернулось до суду першої інстанції з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ Авеста та як наслідок неправомірності дій податкового органу при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію податковий орган та який взятий за основу апеляційної скарги є те, що господарські операції здійснені між ТОВ Авеста та ТОВ Северсталь-Україна не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідно до ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України такі правочини є недійсними, а відтак суперечить моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст.228 ЦК України),

Зокрема, апелянт наголошує на відсутності факту передачі товару від контрагенту, оскільки відсутні договори, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, акти прийому-передачі, тощо, які є первинними документами, та які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаного товару.

До вказаних тверджень колегія суддів ставиться критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ Авеста та ТОВ Северсталь-Україна.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України вiд 02 грудня 2010 року № 2755-VI, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Так, досліджуючи увесь ланцюг господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Северсталь-Украина, судом апеляційної інстанції встановлено, що отримання, переміщення та транспортування товару (сталь рулонна оцинкована) в ході господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується належними первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними за січень місяць (а.с. 50-55); договорами з надання послуг перевезення; заявками на надання транспортних послуг за той самий період.

Крім того, під час апеляційного розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що уся придбана кількість сталі, яка придбана у контрагента, відповідає тій кількості, яка позивачем використана для виготовлення та реалізації свого товару.

Суд апеляційної інстанції не заперечує проти посилань Гайсинської МДПІ, що відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій та, відповідно, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку

Разом з тим, наявні у справі докази спростовують доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів в частині, що стосується укладення їх без мети настання правових наслідків, та нереальності господарських операцій.

Зокрема, на підставі договору від 09.07.2010 року №000001544 та додаткової угоди від 31.12.2010 року ТОВ Северсталь-Україна зобовязується продати, а ТОВ Авестакупити металопродукцію. Найменування, одиниця виміру, ціна визначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до даного договору або видаткових накладних, що є невідємною його частиною.

На виконання зазначеного договору, як зазначено вище контрагентом поставлявся, а позивачем придбавався та оплачувався товар, про що свідчать податкові, видаткові накладні та платіжні доручення. Ці обставини встановлені і перевіркою та відповідачем не заперечуються. Що стосується здійснюваного в акті посилання на договір та одночасне зазначення про ненадання платником податку до перевірки договору, то перевіряючий пояснив, що ним взята інформація із баз даних податкової інспекції.

В той же час, при встановлені даних обставин, податковим органом вказується на нікчемність правочину, оскільки відсутні підтверджуючі транспортування документи.

Проте, матеріали справи містять договори ТОВ Авеста від 03.01.2011 року №02/03-01 із ФОП ОСОБА_3 та №02/03-01 із ТОВ Скіф-Азгідно згідно з якими останні зобовязуються доставити (по Україні) довірений ТОВ Авеста вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу (отримувач), а ТОВ Авестазобовязується оплатити їм перевозку вантажу.

Крім того, матеріали справи містять заявки на надання транспортних послуг від 12.01.2011 року, від 17.08.2011 року, від 21.01.2011 року та від 26.01.2011 року в яких конкретизовані додаткові умови на доставку вантажів. Крім того, про виконані послуги по перевезенню вантажу із конкретним зазначенням одиниці, ціни, часу, місця, та інше свідчать і акти Надиних послуг (виконаних робіт) між ТОВ Авестата ФОП ОСОБА_3 й ТОВ Скіф-А.

Більше того, фактичне транспортування товару підтверджують і наявні у матеріалах справи товарно-транспорті накладні від 12.01.2011 року №010, від 12.01.2011 року №010, від 17.01.2011 року №015, від 21.01.2011 року №030, від 21.01.2011 року №030, від 27.01.2011 року №053.

Про факт підтвердження продажу, отримання та оплати товару між ТОВ Авестата ТОВ Северсталь-Україна за перевіряємий період свідчать також і акти звірки взаєморозрахунків, а саме станом на 31.12.2010 року та станом на 01.02.2011 року. Видані податкові і видаткові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих накладних.

Крім того, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції в якості свідка допитана бухгалтер ТОВ Авеста яка засвідчила, що сталь в рулоні оцинкована використовувалась товариством для виготовлення відер, тазів та ванн.

Водночас, як встановлено із актів розкрою за січень 2011 року, придбана у контрагента сталь позивачем повністю використана (загальні обсяги відповідають кількості закупленої сталі). В подальшому товариством проводиться самостійний продаж такої продукції. Крім того, допитана судом першої інстанції в якості свідка, головний бухгалтер вказала і на те, що більше року товариство сталі у інших контрагентів не придбавали.

Серед іншого матеріали справи містять також копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Северсталь-Україна серії А01 №061593, довідки із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 26.01.2011 року та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та цьому контрагенту №100330554, що також є свідченням дійсності господарських операцій укладених позивачем з реально існуючим контрагентом.

Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про реальний характер господарських операцій між ТОВ Авеста та контрагентом ТОВ Северсталь-Украина, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування ТОВ «Авеста» податкового кредиту.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання податкового органу про відсутність у товариства товарно-транспортних накладних, договорів під час перевірки, оскільки акт опису отриманих на перевірку податкових органом документів не складався, відтак у даному випадку суд апеляційної інстанції враховує вищевикладені обставини та вид невиїзної документальної перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача первинних документів, які стверджують реальний характер укладених господарських операцій. .

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді< Список > ОСОБА_4

< Список > ОСОБА_5