Ухвала суду № 70897833, 27.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2811/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І.Г., Матохнюка Д.Б. < Довідник >

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ОСОБА_5" до Муровано-Куриловецького відділення Барської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_5» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Муровано-Куриловецького відділення Барської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000242300/0 від 10.12.2010 року, № 0000242300/1 від 04.01.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 786540 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. Проведеною перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства при господарській діяльності з ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"", ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт"", ТОВ "БФ Універсал Консалт", оскільки позивачем не підтверджено факт придбання у даних контрагентів товарів, не надано документів, які б підтверджували факт перевезення цих товарів, тому відповідач вказані господарські операції вважає непідтвердженими. Окрім того, контрагент ТОВ "НКС "Торговий дім Євростандарт"" не звітує до податкових органів по господарським операціям укладеним з позивачем та не декларує відповідні податкові зобов'язання. Надані позивачем товаро-транспортні накладі містять неточності та невідповідності, а тому не підлягають врахуванню як докази у справі. Відповідач зазначає, що позивач уклав з ТОВ "Багатопрофільна фірма "Універсал Консалт"" правочини з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Також відповідач вказує на заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ щодо операцій умовного продажу сировини та матеріалів, використаних на посів озимого ріпаку, що загинув та списаний товариством у квітні, липні 2010 року.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову суду І інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засідання заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність та необґрунтованість. Також позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач наводить свої доводи та вказує на законність і обґрунтованість висновків суду І інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

ТОВ Агрофірма ОСОБА_5, код ЄДРПОУ 35353973, зареєстроване як юридична особа відповідно до свідоцтва серії АОО№ 783337 від 26.07.2010 року за адресою Вінницька обл.., Муровано-Куриловецький р-н, смт. Муровані Кирилівці , вул. Леніна 151, взято на облік в органах ДПС 18.03.2008 року. Позивач є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.11).

У період з 22.10.2010 року по 25.11.2010 року головними державними податковим ревізорами - інспекторами, відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до наказу Барської МДПІ № 176 від 21.10.2010 року проведена документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00015-2300/35353973 від 01.12.2010, на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено податкове повідомлення-рішення 0000242300/0 від 10.12.2010 року.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Вінницькій області та ДПА України. Проте зазначені скарги позивача відповідними податковим органами були залишені без задоволення, а рішення - без змін. Натомість Барською МДПІ за результатами перегляду скарги позивача, було винесено податкове повідомлення-рішення 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями органів ДПС та результатами розгляду своїх скарг, позивач звернувся до адміністративного суду з їх оскарженням та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000242300/0 від 10.12.2010 року та № 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідач встановив наявність зі сторони позивача порушень п.1.4. ст.1, п.4.1 ст.4 , п.п. 7.3.1 п.7.3. ст.7, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 1064913,00 грн; порушено, п.п.7.7.2 , п.7.7.3, підпункт «а»п.п. 7.7.17 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобовязань з ПДВ у наступних податкових періодах на суму 1399956 грн.

На думку перевіряючих, дані порушення були наслідком здійснення господарських операцій із контрагентами позивача - ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт», ТОВ «БФ Універсал Консалт».

Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими доказами та встановленими обставинами у справі, які вказують на відсутність у позивача порушень правил оподаткування господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки, ТОВ «Агрофірма ОСОБА_5» віднесено до складу податкового кредиту, податковий кредит на суму 293921,33 грн., згідно отриманих від ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» податкових накладних (т.1 а.с.39). Під час проведення перевірки відповідачем було досліджено договір поставки, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, однак зроблено висновок про недостатність зазначених документів для встановлення товарності операцій, оскільки відсутні перевізні документи.

Як вірно встановлено судом І інстанції, між позивачем та TOB «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» було укладено договір №02/12-04-10 від 13.04.10 про поставку мінеральних добрив (т.1 а.с.208). На виконання умов договору TOB «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» було поставлено позивачу 384 тони аміачної селітри в біг-бегах по 1000 кг. Позивач здійснив оплату за поставлений товар, в т.ч. ПДВ в ціні товару. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями (а.с.235-240) та відповідними банківськими виписками, які також були предметом дослідження під час перевірки та судового розгляду (т.1 а.с. 34-35). Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору ціна товару складає 2207,00 грн/т в т.ч. ПДВ. Ціна визначена на умовах поставки СРТ ст.Котюжани. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Передача товару здійснюється у пункті поставки.

Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані відповідачу та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті ( а.с 33-35). Також вищезазначені документи були досліджені судом І інстанції у судовому засіданні та відповідні копії долучені до матеріалів справи (а.с. 210-214).

Крім того, для перевірки позивачем було надано накладні на перевезення залізницею вищевказаного вантажу за формою УЗ 22 (а.с.36- 37), які були досліджені у судовому засіданні судом І інстанції (а.с. 215-235). На думку відповідача, оскільки відправник селітри не співпадає з продавцем, то поставки товару продавцем не відбулася, що в свою чергу свідчить про безтоварність операції.

З даними висновками податкового органу погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вищезазначеного договору поставки, власником товару являється TOВ «Торговий дім «Агроімпорт». Проте, зазначений контрагент позивача не являється фірмою виробником товару.

Згідно із письмовими поясненнями директора ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»щодо поставки останнім позивачу мінеральних добрив, дійсно частина мінеральних добрив була закуплена ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» на ВАТ «Рівне АЗОТ» та ВАТ «Азот»м. Черкаси на умовах поставки СРТ ст.Котюжани згідно Інкотермс-2000, доставку залізничним транспортом оплачено заводами - виробниками. Таким чином у залізничних накладних відсутні посилання на продавця товару, а зазначений лише постачальник. Так як «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» не є фірмою-виробником товару, то походження у нього товару він підтверджує відповідним договором поставки аміачної селітри із заводами-виробниками ( т.2 а.с.).

Відповідно до залізничних накладних, товар був відвантажений виробниками - ВАТ «Рівнеазот» та ВАТ «Черкасиазот». Зазначені накладні є супровідними документами для залізничного транспортування та не містять відомості про продавця товару. З огляду на те, що зазначені документи оформлюються відправником товару та перевізником TOB «Торговий дім Агроімпорт ЛТД»не згадується в залізничних накладних. Даний факт не може підтверджувати чи спростовувати перехід права власності на товар, а підтверджує виключно транспортування залізничним транспортом зазначеного товару.

Також, відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником, а відправником є сам виробник товару.

Разом з тим, посилання відповідача на Правила оформлення перевізних документів, затверджених Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та Статуту Залізниці не береться судом до уваги з огляду на те, що зазначені норми регулюють питання організації роботи залізниці як галузі господарства, а не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, з аналізу вищезазначеного договору поставки мінеральних добрив вбачається, що товар повинен поставлятися на залізничну станцію Котюжани. Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, товар був дійсно поставлений на залізничну станцію, звідки позивач власним автотранспортом здійснював його доставку вже на власні склади. Підтвердженням цього є подорожні листи вантажних автомобілів позивача, які здійснювали зазначені перевезення (т.3 а.с.20-61).

Стосовно правильності відображення податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «НКС Торговий дім Євростандарт», судом І інстанції вірно встановлені обставини справи, що полягають у наступному.

Між позивачем та TOB «НКС Торговий дім Євростандарт» укладено договір №46 від 01.03.10 про поставку пально-мастильних матеріалів (дизельного пального) ( а.с.199-200). На виконання умов договору, TOB «НКС Торговий дім Євростандарт» поставлено позивачу 113745 л. дизельного палива. Позивач сплатив за товар 696 078,60 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 116013,10 грн. в ціні товару. Дані операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується відповідними видатковими накладними та податковими накладними. Всі первинні документи були надані відповідачу під час перевірки ( том а.с. 41-42, 201-207).

Проте, на думку відповідача, дана господарська операція є безтоварною, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують факт отримання товару від контрагента. В акті, контролюючий орган посилається на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція № 281).

Посилання Відповідача на вимоги Інструкції №281, якою встановлюється єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються забезпеченням нафтопродуктами не беруться судом до уваги, оскільки позивач не відноситься до підприємств, які займаються торгівлею нафтопродуктами, а придбавав дизельне пальне виключно для власних потреб. Крім того, відповідач сам в акті перевірки цитує норму закону, відповідно до якої вимоги цієї інструкції є обовязковими для підприємств, установ і організацій всіх форм власності, а також для громадян - субєктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Також, на підтвердження факту отримання нафтопродуктів, позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні та книгу складського обліку паливно-мастильних матеріалів ( т.3 а.с.14-19, 120-124).

Разом з тим, як вбачається із акту перевірки, висновки щодо безтоварності операцій також ґрунтувались на результатах опрацювання розбіжностей, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. В ході опрацювання, було виявлено відхилення між сумами податкового кредиту, задекларованих ТОВ Агрофірма ОСОБА_5 та податковими зобовязаннями, задекларованими ТОВ НСК Торговий дім Євростандарт. Відповідно до картки платника податків Аналітичні дані з декларації на податок на додану вартість» ТОВ НСК Торговий дім Євростандарт податкові декларації по податку на додану вартість за звітний 2010 рік подано до ДПІ у Голосіївському районі лише за січень місяць 2010 року, лютий місяць 2010 року та березень місяць 2010 року. Під час перевірки до ДПІ у Голосіївському районі направлено запит на проведення перевірки підтвердження отриманих від ТОВ НСК Торговий дім Євростандарт відомостей стосовно відносин з ТОВ Агрофірма ОСОБА_5 та дотримання податкового законодавства за № 2262-23/02 від 27.10.2010 року. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 18.11.2010 року листом за № 18433/7/23-8010 надало відповідь, згідно якої ТОВ НСК Торговий дім Євростандарт по деклараціям наданих з березня місяця поточного року відноситься до переліку платників податків високого ризику. Декларації визнані недійсними та присвоєно статус невизнання податкової звітності як податкової декларації. З квітня 2010 року, згідно бази даних Бест Звіт ТОВ НКС Торговий дім Євростандарт до ДПІ у Голосіївському районі не звітувало ( а.с.46).

Такі доводи податкового органу не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із матеріалів справи, у період здійснення господарської операцій контрагент позивача, мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Стосовно здійснення умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при списанні матеріалів та сировини які використані на посів озимого ріпаку, судом І інстанції вірно встановлені наступні обставини.

Відповідно до абзаців 1-2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповнення Закон №168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На думку податкового органу, враховуючи те, що коригування податкового кредиту, у разі загибелі, законодавчими та іншими нормативними документами не передбачене, та те, що товари по яких виник податковий кредит, не були використані в оподатковуваних операціях, необхідно здійснити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Базою оподаткування є звичайні ціни, але не нижче закупівельної ціни при придбанні (послуг), використаних при насадженні таких посівів.

При списані збитків внаслідок дії форс-мажорних обставин необхідно наявність висновків підтверджених торгово-промисловою палатою України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха або висновки інших органів, уповноважених згідно з законодавством засвідчувати форс-мажорної обставини. Також, при списані збитків на товаристві створюється комісія, затверджена наказом керівника. Комісія проводить інвентаризацію насаджень, що списуються, установлюються конкретні причини списання, складає акт на списання.

Як зазначає відповідач, під час перевірки, позивачем було надано витяг з протоколу комісії ТЕБ та HC № 5 від 01.06.2010 року виданий відділом з питань надзвичайних ситуацій Мурованокуриловецької РДА у Вінницькій області, акт на списання посівів від 19.07.2010 року, довідка про умови росту та розвитку ріпаку в осінньо - зимовий період 2009-2010 рp. за № 78/109 від 13.04.2010 року, видана Вінницьким обласним центром гідрометеорології, довідка про складні погодні умови для вегетації сільськогосподарських культур вегетаційний період 2009 р. за № 233/109 від 14.10.2009 року видана Вінницьким обласним центром з гідрометеорології (т.2, а.с. 36-42).

Згідно акту обстеження посівів озимого ріпаку від 04.04.2010 року комісія у складі головного агронома TOB «Агрофірма ОСОБА_5» ОСОБА_8., агронома «Агрофірма ОСОБА_5» ОСОБА_9, агронома TOB «Промінь -Arpo»ОСОБА_10 провели обстеження площ, які засіяні озимим ріпаком. Обстеження проводиться вдруге, так як під час першого обстеження стан посівів був визначений частково через весняну вегетацію. В результаті обстеження встановлено та пропонується пересіяти 651 га. озимого ріпаку, залишити під паром 10 га. озимого ріпаку. Враховуючи вищевикладене, комісія рекомендує залишити у виробництв зайняті падалицею озимої пшениці. Посіви озимого ріпаку в розмірі 297 га. На наданих площах списати. Акт затверджено генеральним директором TOB грофірма ОСОБА_5»ОСОБА_5

Проте, на думку відповідача, оскільки сировина та матеріали які були використані при посівах та обробітку площ, що загинули, не були використані в оподатковуваних операціях, необхідно здійснити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Відповідач вказує на заниження податкових зобов'язань з ПДВ щодо операції умовного продажу сировини та матеріалів, використаних на посів озимого ріпаку, що загинув та списаний товариством: у квітні 2010 року - ПДВ з умовного продажу 369 810,99 грн.; у липні 2010 року - ПДВ з умовного продажу 27 021,68 грн.

Таким чином, посіви, про які йде мова, фактично по бухгалтерському обліку було списано 31.03.10р., що підтверджується наданими у справу відповідними актами. Крім того, факт загибелі озимого ріпаку був встановлений і фізично відбувся раніше квітня 2010 року, тобто вказана операція не підпадає під період перевірки - з квітня 2010 року по вересень 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з акту обстеження полів від 25.03.2010 року, факт загибелі озимого ріпаку встановлено і підтверджено документально в березні 2010 року. Зазначене також підтверджується витягом з протоколу комісії ТЕБ та HC № 5 від 01.06.2010, яка затвердила акт на списання озимого ріпаку від 25.03.2010 року.

Після обстеження загиблих посівів у квітні 2010 року, було виявлено, що деякі поля пересівати не потрібно, так як існує тенденція щодо відновлення посівів природним шляхом. А акт обстеження у липні 2010 року встановив яка урожайність пошкоджених полів і чи доцільно збирання на них врожаю. Отже, акти обстеження озимого ріпаку від 04.04.2010р. та від 19.07.2010р. мають уточнюючий характер щодо акту від 25.03.2010р. і не встановлюють нового факту загибелі озимого ріпаку в квітні та в липні 2010 року.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підприємство при списанні озимого ріпаку проводило списання лише насіння та палива (т.2.с.73-96). При цьому, всі витрати пов'язані з поліпшенням та обробкою землі (тобто добрива, НПК, ґрунтові гербіциди) являються невід'ємною частиною технологічних карт зернових культур, які були засіяні на площах, де загинув озимий ріпак - яровий ріпак, соняшник, кукурудза. За таких обставин, при посіві вказаних ярих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було скориговано з урахуванням витрат понесених ними при посіві озимого ріпаку, адже вказані сировина та матеріали мають довготривалу дію на якість ґрунту. Виходячи з цього, у відповідача відсутні підстави для застосування норм п.4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 т. 7 Закону №168.

Таким чином, позивачем правомірно не було списано витрати, повязані з поліпшенням та обробкою земель, так як вони дійсно були використані у подальшій господарській діяльності товариства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду І інстанції стосовно безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача викладених в акті перевірки та відсутності порушень позивачем податкового законодавства при оподаткуванні вищевказаних господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №288 від 24.05.95р., первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Вищевикладені положення дублюються і у ч. 2 ст. 9 Закону №996.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, податкова накладна є податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 Закону №168 вказує на те, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Як встановлено судом, матеріали справи містять належним чином складені первинні документи, які підтверджують фактичне та реальне здійснення позивачем та його контрагентами вищевказаних господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операцій відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного виду податку та/або отримання із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-якого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Натомість дослідженими доказами та обставинами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача з контрагентами, наявність у всіх учасників правочинів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (належної державної реєстрації як юридичних осіб та реєстрація платниками ПДВ), а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів та послуг у господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, так само як і наявність товаро-транспортної накладної яка містить незначні недоліки в оформленні, є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. При цьому, для таких висновків необхідним є врахування та встановлення всіх доказів та обставин і оцінка їх в сукупності.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем під час проведення перевірки були надані відповідачу належним чином оформлені податкові накладні по взаємовідносинах TOB «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», TOB «НКС Торговий дім Євростандарт», ТОВ «БФ Універсал Консалт», відповідність яких законодавству відповідачем під сумнів не ставиться, а отже з урахуванням вимог Закону №168 у відповідача були відсутні підстави для зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Такою ж є правова позиція Верховного Суду України, викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, яка полягає в тому, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підтвердження факту використання у власній господарській діяльності мінеральних добрив та дизельного пального, отриманого за вищезазначеними договорами поставки, позивачем надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 208 «склад», картки списання ТМЦ, акти про використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин із розрахунку використання на гектар площі, яка оброблялась (т.2 а.с.55-96). Крім того, що до фактичного прийняття на склад та використання дизельного пального, позивачем надані оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631, по рахунку № 203 «склад», картки переміщення товару, звіти про використання ПММ, облікові листи тракторист-машиніста на отримання ним мінеральних добрив та паливно-мастильних матеріалів ( т.2 а.с.97-208).

Отже з урахуванням вищевикладеного, у відповідача були відсутні підстави для зменшення податкового кредиту з ПДВ за вищезазначеними господарськими операціями.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача викладеними у висновку перевірки та апеляційній скарзі щодо неправомірного відображення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "БФ Універсал Консалт".

Так, відповідно до матеріалів справи, між позивачем та TOB «БФ Універсал Консалт»укладено договір №1 від 15.04.10 про надання послуг. Відповідно до умов цього договору, виконавець бере на себе зобовязання щодо пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та договір №3/дзк від 15.04.10 про надання послуг, а саме вчинення юридичних дій, спрямованих на державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок ( т.1,а.с.243, т.2 а.с.6-21). Виконання умов даних договорів позивач підтверджує актами прийому-передачі послуг ( т.1 а.с. 241-250, т.2 а.с.22-35). На підтвердження сплати коштів надані платіжні доручення, відповідно до яких позивач сплатив кошти, в тому числі і ПДВ в ціні наданих послуг. Всі первинні документи були надані відповідачу під час перевірки.

Податковий орган, посилаючись на те, що договір був укладений у квітні 2010 року, а з актів вбачається, що договори оренди землі були зареєстровані раніше, зробив висновок про відсутність господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Як видно з договорів № № 1, 3/дзк, з додатками, вони укладені 15.04.2010 року. На виконання договору № 3/дзк складено акти передачі - приймання №№1,2,3,4 від 20.04.2010 року, які містять інформацію про виконання ТОВ "БФ Універсал Консалт" вимог договору та укладення договорів оренди землі та їх державну реєстрацію. Разом з тим, договори оренди землі з їх власниками були укладені у період з січня по червень 2009 року. При цьому державна реєстрація цих договорів оренди була здійснена у період з грудня 2009 року про 08.04.2010 року і лише окремі договори пройшли державну реєстрацію 21.04.2010 року. Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що ТОВ "БФ Універсал Консалт" не могло надати позивачу послуги з пошуку земельних ділянок, укладення договорів оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації, оскільки договір з позивачем був укладений 15.04.2010 року, в той час як договори укладались ще у 2009 році, а їх державна реєстрація була здійснена до 08.04.2010 року.

У свою чергу, акти № 1 від 22.04.2010 року, № 2 від 28.04.2010 року, №№ 3, 4 від 07.05.2010 року взагалі не містять інформації про дату укладення договорів оренди землі та їх державної реєстрації. Таким чином наявні в цих актах дані не дають можливості встановити які саме послуги надавались.

Також не підтверджено позивачем виконання сторонами угод пп. 2.3.1 договору № 3/дзк від 15.04.2010 року, який передбачає, що замовник бере на себе зобов'язання видати уповноваженому працівнику виконавця довіреність на вчинення юридичних дій визначених у п.п. 1.1 цього договору. Зокрема позивачем не надано довіреностей які на виконання договору № 3/дзк від 15.04.2010 року належало видати уповноваженим особам ТОВ "БФ Універсал Консалт". Наявність у представника орендаря документа, що підтверджує повноваження діяти від імені юридичної особи - орендаря земельної ділянки передбачені також у п.п. 9.4.1 п. 9.4. п 9 Наказу Держкомзему № 174 від 02.07.2003 року "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель".

Окрім того, суд враховує велику кількість договорів оренди, що належало укласти ТОВ "БФ Універсал Консалт", розташування земельних ділянок на території різних сільських рад, зокрема: Конищівської, Жванської, Наддністрянської, Вербовецької, Бахтинської Муровано-куриловецького району Вінницької області, а також їх віддалення від місцезнаходження ТОВ "БФ Універсал Консалт" (м. Київ), а також необхідність державної реєстрації цих договорів оренди. Все це вказує, що строки виконання таких послуг що вказані ТОВ "БФ Універсал Консалт", а саме: з 15.04.2010 року по 20.04.2010 року, 22.04.2010 року, 28.04.2010 року і лише по незначній частині по 07.05.2010 року, 16.06.2010 року, являється недостатніми.

При цьому оплата послуг ТОВ "БФ Універсал Консалт" на виконання вищевказаних договорів становить по договору № 3/дзк від 15.04.2010 року по актам передачі-приймання: № 1 від 20.04.2010 року 16992,98 грн. (в т. ч. ПДВ - 2832,16 грн.); № 2 від 20.04.2010 року - 150273,28 грн. (в т. ч. ПДВ - 25045,54 грн.); № 3 від 22.04.2010 року - 73500,83 грн. (ПДВ - 12250,14 грн.); № 4 від 16.062010 року - 31673,55 (ПДВ 5278,93 грн.). По договору № 1 від 15.04.2010 року по актам передачі - приймання: № 1від 22.04.2010 року - 730256,83 грн. (ПДВ - 121709,47 грн.); № 2 від 28.04.2010 року - 366783,58 грн. (16130,60 грн.); № 3 від 07.05.2010 року - 31808,40 грн. (ПДВ - 5307,33 грн.); № 4 від 07.05.2010 року - 228657,73 грн. (ПДВ - 38109,62 грн.). Враховуючи викладене, позивачем витрачено на отримання вищевказаних послуг 1629946,35 грн. в тому числі ПДВ на суму понад 220000 грн., на підставі якої позивачем формувався податковий кредит.

Таким чином у взаємовідносинах з ТОВ "БФ Універсал Консалт" позивач позбавлений можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб ніж виключно шляхом отримання коштів з Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Таким чином, позивачем, в порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит в розмірі що перевищує 220000 грн.

Зазначені обставини залишились поза увагою суду І інстанції, внаслідок чого суд дійшов невірних висновків про правомірність формування позивачем податкового кредиту по даним договірним відносинам.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишає постанову суду від 12.09.2011 року без змін, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року та позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином відповідач не позбавлений можливості, у відповідності до вимог податкового законодавства, прийняти відповідне рішення по виявленим порушенням податкового законодавства, оскільки виокремити суми податкових зобов'язань що належить позивачу сплатити за порушення податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БФ "Універсал Консалт"" не можливо виділити з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд І інстанції дійшов вірних висновків про те, що податкові повідомлення - рішення №0000242300/0 від 10.12.2010 року, № 0000242300/1 від 04.01.2011 року являються протиправними та підлягають скасуванню і цей висновок відповідає обставинам та матеріалам справи, наявні підстави для залишення постанови суду І інстанції без змін.

Стосовно обставин що встановлені в господарській діяльності позивача з ТОВ "БФ "Універсал Консалт"" відповідач не позбавлений можливості в межах наявних у нього повноважень надати їм правову оцінку та прийняти відповідне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для скасування постанови суду І інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 листопада 2011 року .

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді< Список > ОСОБА_11

< Список > ОСОБА_12

< Список >

< Список >