Вирок № 70896473, 17.12.2010, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року Судова колегія у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Сілкової І.М.

судді - Лясковської В.І.

народних засідателів - Дудіної С.Д., Чепелевої В.П., Жураковського А.П.

при секретарях: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,

ОСОБА_4

з участю прокурора - Степанечко О.В.

захисника - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

підсудного - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, проживаючого тимчасово в м. Києві, вул. Будівельників, б. 1 кв. 30 без реєстрації, раніше судимого: 12.01.1999 року Мінським райсудом м.Києва за ч. 3 ст. 101 КК України ( в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 8 років, звільненого 18.04.2006 року умово-достроково на 3 місяці 22 дні;

у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 142; п. “а” ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), -

Встановила:

Підсудний ОСОБА_7 24 січня 1997 року приблизно о 14 годині 10 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі

Справа №1-30/10 Категорія ст.93, 142 КК України ( в редакції 1960 р.)

Головуючий суддя: Сілкова І.М

№ 26 по проспекту Маяковського, 3-в в м. Києві, де жила потерпіла ОСОБА_8, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілої з застосуванням насильства, небезпечного для її життя, поєднаного з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень та з метою умисного вбивства, застосовуючи заздалегідь заготовлений ніж, який приніс із собою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, напав на ОСОБА_8 завдавши потерпілій множинні удари ножем в область тулуба, спини та шиї. Від одержаних тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, ОСОБА_8 померла на місці злочину.

Переконавшись, що потерпіла не подає ознак життя, ОСОБА_7 заволодів її майном, а саме: чоботами жіночими вартістю 120 грн., аудіомагнитофоном - 550 грн.; відеоплеєром - 200 грн.; шкіряною чоловічою курткою - 180 грн.; спортивною сумкою - 50 грн., а всього на загальну суму 1100 грн., після чого з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок множинних колото- різаних проникаючих поранень грудної клітини та шиї з пошкодженням легенів та великих судин.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, заперечив свою причетність до скоєного і пояснив, що у 1997 році проживав у ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_9, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах. Його мати ОСОБА_10 проживала у свого чоловіка ОСОБА_11 в АДРЕСА_1. Він у матері бував часто, але нікого з сусідів, у тому числі і потерпілу ОСОБА_8, не знав. 24.01.1997 року весь день він знаходився у ОСОБА_9, а наступного дня, 25.01.1997 року приїхав до матері і від неї дізнався про вбивство 24.01.1997 року жінки із сусідньої квартири. Наполягав, що з ОСОБА_8 знайомий не був, ніколи до неї в квартиру не заходив, її не вбивав і речей з квартири не викрадав, а явку з повинною та показання, в яких він зізнався у вбивстві ОСОБА_8, дав внаслідок психологічного тиску та фізичної погрози з боку працівників міліції, а також вживання спиртних напоїв, які дали йому працівники міліції перед тим, як він написав явку з повинною.

Незважаючи на те, що підсудний заперечує свою причетність до вчинення інкримінованих злочинів, його винність у їх вчиненні за обставин викладених у вироку, підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, перевірених судом.

Так, зі змісту пояснень, викладених ОСОБА_7 власноруч в протоколі явки з повинною, з його показань від 07.08.2009 року як підозрюваного та від 08.08.2009 року як обвинуваченого за участю захисника (т. 1 а.с. 56-57, 210-212, 230-232) видно, що наприкінці січня місяця, можливо 24 січня 1997 року, він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приблизно о 13 годині у своєї матері в АДРЕСА_2, вирішив викрасти з квартири № 26 якісь матеріальні цінності, щоб в подальшому продати їх та отримати гроші. Раніше він заходив в цю квартиру до сусідки ОСОБА_8 та бачив музичну апаратуру і цінні речі. Він з квартири матері взяв пляшку вина а також кухонний ніж з дерев’яною рукояткою та лезом довжиною приблизно 12 см., аби налякати потерпілу, якщо вона буде чинити йому опір. Наміру вбити її у нього не було. В квартирі ОСОБА_8 вони деякий час спілкувались на кухні, пили вино, потім в кімнаті слухали музику, танцювали. Приблизно о 14 годині ОСОБА_8 вийшла до сусідки, а він залишився в квартирі один. Скориставшись цим, він став шукати у шафі матеріальні цінності. В цей момент до кімнати повернулась ОСОБА_8, яка почала виказувати йому претензії, висловлюватись нецензурною лайкою, та погрожувати викликати працівників міліції. Обурившись її поведінкою, в той час, коли потерпіла стояла ближче до вікна обличчям до нього, він ножем, котрий приніс із собою, наніс їй тичком 8 ударів в область тулуба та приблизно 2 удари в область шиї трохи збоку. ОСОБА_8 намагалась захищатись, відмахувалась, прикривалась руками, а потім, коли вона повернулась до нього спиною, можливо намагаючись втекти, він наніс їй ножем приблизно 8 ударів тичком в область спини. Після того, як потерпіла впала на підлогу обличчям додолу і не виявляла ознак життя, він взяв з меблевої стінки аудіо магнітофон, а з телевізора відеоплеєр. Ніж витер ганчіркою та сховав у сумку, яку знайшов в коридорі і до якої поклав викрадену апаратуру. Там же, з шафи взяв шкіряну куртку та жіночі чобітки і з викраденим вийшов з квартири і пішов до квартири своєї матері. Сумку з викраденими речами залишив в коридорі біля вхідних дверей. Дома був лише вітчим ОСОБА_11 За словами ОСОБА_7, він одразу пішов до кухні та сховав за тумбою ніж, яким вбив ОСОБА_8 Після цього поїхав на ринок «Троєщина» в м. Києві, де продав викрадені речі приблизно за 500 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.

При цьому ОСОБА_7 схематично зобразив розташування меблів у кімнаті, з позначенням звідки і яке майно він забрав, а також місце, де знаходився труп ОСОБА_8

Як зазначав ОСОБА_7, він боявся притягнення до кримінальної відповідальності, а тому у 1997 році при допиті його як свідка, органам досудового слідства давав неправдиві показання про те, що 24.01.1997 року весь день був у Борисполі. Він вказував, що з метою уникнення відповідальності попросив ОСОБА_9 підтвердити його алібі, а саме, що того дня о 14 годині знаходився разом з нею в Борисполі.

Свої показання ОСОБА_12 також підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події 08.08.2009 року. Він у присутності понятих та його захисника - адвоката ОСОБА_5 показав під’їзд, поверх та квартиру № 26, де ним було вчинено вбивство ОСОБА_8 Проте, у зв’язку з відсутністю мешканців даної квартири ОСОБА_7 погодився відтворити обстановку та обставини події в аналогічній однокімнатній квартирі № 23. При цьому він зазначив, що кімната квартири № 23 розташована праворуч від входу до квартири, а кімната квартири № 26, де вчинив вбивство, розташована ліворуч від входу до квартири. Підсудний докладно показав де в кімнаті ОСОБА_8 знаходилися диван, меблева стінка, з якої він викрав аудіо магнітофон, а також вказав яке інше майно він викрав, показав де воно знаходилося, як по відношенню до нього стояла потерпіла та скільки ударів ножем і куди він їй наніс (т. 1 а.с. 220-223).

Зазначені дані явки з повинною та показання ОСОБА_7 послідовні, узгоджуються з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, є належними і допустимими доказами, а тому суд вважає можливим покласти їх в основу вироку.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні, він разом з дружиною ОСОБА_8 та сином проживав в ІНФОРМАЦІЯ_5. 24 січня 1997 року повернувшись після роботи додому приблизно о 17-18 годині, побачив свою дружину в кімнаті на полу в крові без ознак життя. На його прохання сусідка ОСОБА_13 викликала міліцію.

Допитана на досудовому слідстві та в суді як свідок ОСОБА_13, квартира якої розташована навпроти квартири потерпілої, показала, що 24.01.1997 року ОСОБА_14 приблизно о 12 – 13 год. заходила до неї віддати продукти. Потерпіла говорила, що дуже втомилась і піде додому готувати вечерю, а потім забере сина з дитячого садочка. Приблизно о 17 год. від ОСОБА_6 вона дізналася, що ОСОБА_14 вбито.

Отже, показання свідка ОСОБА_13 про те, що до неї заходила ОСОБА_8 відповідають показанням підсудного ОСОБА_7 Розбіжності в показаннях свідка та підсудного щодо часу, коли потерпіла заходила до ОСОБА_13 (12-14 год.) пояснюються значним проміжком часу між подіями та допитом підсудного.

Показаннями свідка ОСОБА_11 на досудовому слідстві від 7 лютого 1997 року, який на час розгляду справи помер, спростовуються доводи ОСОБА_7 в суді про те, що підсудний в день вчинення злочинів знаходився в Борисполі, а тому не міг скоїти злочини щодо ОСОБА_8

Згідно показань цього свідка, його пасинок ОСОБА_7 приїхав до них з дружиною ще 23 січня 1997 року приблизно о 12 годині, бо посварився із співмешканкою. Ввечері разом з дружиною ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вони випили горілки і підсудний залишився у них ночувати. Ранком наступного дня, 24 січня 1997 року, за сніданком вони допили горілку, що залишилась, та приблизно після 12 години ОСОБА_7 пішов. Він теж пішов з дому і повернувся приблизно о 16 годині 30 хвилин. Близько 17 години він чув як кричав та плакав чоловік, а через деякий час приїхала швидка допомога та міліція. ( т. 1 а.с. 170-174).

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що у 1997 році перебувала у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_7 і проживали вони у неї в м. Борисполі. Підсудний вживав алкогольні напої, вони часто сварились і він неодноразово він неї уходив. ОСОБА_7 часто їздив до своєї матері, яка разом з чоловіком ОСОБА_11Н, проживала в місті Києві на Троєщині. Мати ОСОБА_7 і його вітчим зловживали спиртними напоями. Характеризувала підсудного як особу, яка може проявити жорстокість, але на її думку не спроможну вбити людину. Свої показання, які вона давала на досудовому слідстві у 1997 році повністю підтвердила, однак заперечувала проти своїх показань даних нею у 2009 році, оскільки особи які відбирали у неї пояснення про вбивство у 1997 року говорили, що притягнуть її до відповідальності якщо вона не дасть показання проти ОСОБА_7, а коли її допитувала слідча, вона з підказки останньої, яка повідомила, що ОСОБА_7 сам зізнався у вбивстві жінки у 1997 році та написав явку з повинною, багато чого зайвого наговорила на підсудного.

Із досліджених в судовому засіданні показань (т. 1 а.с. 182) вбачається, що свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві 7 серпня 2009 року також підтверджувала що 24.01.1997 року ОСОБА_7 знаходився у неї вдома до обіду, а потім поїхав до матері в м. Київ. Вона не пам’ятає, коли ОСОБА_15 повернувся, але від нього взнала, що в будинку, де живе мати, вбили жінку і його можуть підозрювати в злочині. Побоюючись цього, він умовив її у разі, коли працівники міліції будуть питати, сказати, що в той день він в Київ не їздив. Про обставини вбивства він нічого не розповідав, але дуже сильно переживав і пив.

Таким чином, показаннями на досудовому слідстві підсудного, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 підтверджується, що ОСОБА_7 в момент вбивства не був у Борисполі, а знаходився в будинку, де жила його мати та потерпіла ОСОБА_8 ОСОБА_2 обставина, що за показаннями свідка ОСОБА_11 підсудний приїхав до нього в обідній час 23 січня 1997 року, а свідок ОСОБА_9 зазначає, що підсудний від неї поїхав до матері 24 січня 1997 року в обідній час, суттєво не впливають на встановлення фактичних обставин справи і пояснюються віддаленістю подій від першого допиту свідка ОСОБА_9 більш як через одинадцять років.

За таких підстав, ті показання свідка ОСОБА_9, в яких вона в подальшому вказувала на те, що ОСОБА_7 24.01.1997 року весь день був з нею в Борисполі і які мають значні розбіжності та суперечності, суд вважає такими, що не відповідають дійсності.

Допитаний в судовому засіданні, в окремому залі свідок ОСОБА_16, щодо якого під час досудового слідства були застосовані заходи безпеки в порядку ст. 52-1, 52-3 КПК України і змінено прізвище, показав, що влітку 2009 року знаходився в ІТТ в одній камері зі ОСОБА_7 і від нього дізнався, що той у 1997 році обікрав квартиру і вбив жінку, про що написав явку з повинною. Як розповів ОСОБА_15, він з квартири виніс плейєр і ще якісь речі. Також, за словами ОСОБА_7, після того він відбув покарання за інший злочин і думав, що справу про вбивство цієї жінки відправили до архіву, дуже здивувався коли його затримали, адже тоді у нього було алібі і його відпустили. Крім того, ОСОБА_15 говорив, що часто приїжджав у гості до своєї матері на Троєщину, а жінка, яку він вбив, проживала з нею по сусідству і, що він її знав. Про причини і обставини вбивства він не розповідав, але повідомив, що після звільнення з місць позбавлення волі був без притулку, оскільки мати померла і жити було ніде, що деякий час проживав у знайомої жінки на вул. Будівельників у м. Києві. Він, свідок, знаходився в ІТТ в камері з ОСОБА_7 з моменту затримання підсудного і не бачив його у нетверезому стані та заперечив можливість вживання в цій установі спиртних напоїв. ОСОБА_7 не скаржився на застосування до нього будь-яких незаконних методів працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_16 в подробицях описав зовнішність ОСОБА_7, місце знаходження його ліжка та інші подробиці, на які вказав також ОСОБА_7, що свідчить про те, що цей свідок перебував в камері саме з підсудним. Тому підстав сумніватися в правдивості показань цього свідка у суду немає.

Із показань допитаного в якості свідка колишнього начальника відділу по розкриттю тяжких злочинів Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 вбачається, що у січні 1997 року в квартирі по проспекту Маяковського, 3-в з численними колото-різаними пораненнями без ознак життя була знайдена ОСОБА_8. В колі підозрюваних також був ОСОБА_7, але свою причетність до вбивства він заперечував, а його співмешканка, яка проживала в м. Бориспіль та його мати стверджували, що в день вбивства він знаходився у Борисполі і в Київ не приїжджав. Протокол огляду місця події він не складав, але пам’ятає, що на кухні стояли якісь чарки, тарілки і у нього склалось враження, що на кухні приймали гостей, тобто за столом приймали їжу. Чому це не було відображено у протоколі пояснити не може. В кімнаті, де знаходилась потерпіла було видно, що відсутня музична апаратура.

Ці показання узгоджуються з показаннями підсудного на досудовому слідстві про те, що спочатку спілкування з ОСОБА_8 в нього відбувалося на кухні де вони вживали вино, яке він приніс з собою. Показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що побачивши мертву дружину, він, знаходячись у стані душевного хвилювання, не звернув увагу на те, що було на кухні, не спростовують в цій частині показань свідка ОСОБА_17 та підсудного ОСОБА_7.

Достовірність наведених у вироку показань підсудного на досудовому слідстві про обставини вчинення ним злочину та розпорядження майном, яким він заволодів, підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 24.01.1997 року та фотознімками до нього, згідно якого на підлозі в кімнаті однокімнатної квартири АДРЕСА_3 виявлено труп ОСОБА_8 з множинними колото-різаними ранами на тілі ( т. 1 а.с. 26-48);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 48/338 від 25.02.1997 року, згідно якого при судово-медичному обстеженні трупа ОСОБА_8 виявлені множинні (25) колото-різані проникаючі поранення грудної клітини та шиї з пошкодженням легенів та великих судин, від яких наступила смерть ОСОБА_8 Вони були спричинені від дії ріжучого та плоского колючо-ріжучого предмету типа клинка ножа, ширина клинка якого складала 3-4 см., а довжина - до 15 см. При цьому даних про те, що ушкодження спричинялися різними предметами немає. ( т. 1 а.с. 80-84);

- показаннями свідка ОСОБА_18, який приймав участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила вбивство ОСОБА_8 і що, основним з підозрюваних був син сусідки потерпілої - ОСОБА_7 за місцем проживання якого, а саме в квартирі його матері за адресою АДРЕСА_4 був вилучений кухонний ніж, який був приєднаний до матеріалів справи як речовий доказ;

- даними протоколу огляду та вилучення від 22.04.1997 року про те, що в квартирі АДРЕСА_5 у ОСОБА_7 був вилучений ніж з дерев’яною ручкою та лезом 15-17 см. зі слідами іржі, який зі слів ОСОБА_7 був знайдений на кухні за тумбочкою під час прибирання. (т. 1 а.с. 125);

- даними висновку медико - криміналістичної експертизи № 188 МК від 23.05.1998 року про те, що виявлені пошкодження на трупі ОСОБА_8 могли бути спричинені клинком наданого на дослідження ножа (т. 1 а.с.129-131), вилученого з квартири АДРЕСА_6, в якій проживало подружжя ОСОБА_11.

Таким чином, локалізація і характер виявлених при досліджені трупа ОСОБА_8 тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з даними, викладеними підсудним ОСОБА_7 в протоколі явки з повинною та його показаннями на досудовому слідстві щодо механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та предмету, який для цього було використано.

З наведеного випливає, що ті подробиці, на які вказував підсудний, повністю узгоджуються з іншими наведеними у вироку доказами і про них могла знати лише особа, яка вчинила злочини щодо ОСОБА_8

Судом ретельно перевірялися доводи підсудного про те, що явку з повинною та показання на досудовому слідстві він дав внаслідок застосування щодо нього морального тиску з боку працівників міліції, які йому фізично погрожували і він боявся за своє життя, а тому, перебуваючи у шоковому стані, обмовив себе. Ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що 07.08.2009 року він приймав у ОСОБА_7 явку з повинною та опитував його з приводу вбивства ОСОБА_8 Свої пояснення ОСОБА_7 викладав добровільно, вони були логічними та змістовними, підсудний їх читав і підписував. Свідок заперечує будь-який тиск на підсудного.

Про відсутність будь-яких скарг ОСОБА_7 на дії працівників міліції свідчать також показання свідка ОСОБА_16 в суді, з яким у підсудного в ІТТ склалися довірливі відносини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, допит підсудного як підозрюваного проводився в присутності захисника - адвоката ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 210-213).

За заявою ОСОБА_7 від 08.08.2009 року, який відмовився від захисника ОСОБА_20, в той самий день він був забезпечений іншим захисником –адвокатом ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 214-218).

З цього можна зробити висновок, що підсудний мав можливість будувати лінію захисту на свій розсуд, що виключено при обставинах, на які посилається підсудний. Крім того ОСОБА_7 при допиті як обвинуваченого та при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю захисника ОСОБА_5 не тільки повністю підтвердив свої показання як підозрюваного, а й значно їх розширив та деталізував. (т. 1, а.с. 220-232).

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що умислом ОСОБА_7 охоплювався розбійний напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння індивідуальним майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, а також її вбивство з корисливих мотивів.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні та наведені у вироку докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_7 у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 142 КК України ( в редакції 1960 року), як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, а також за п. "а" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як умисне вбивство останньої з корисливих мотивів.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 946 від 10.09.2009 року ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих злочинів та проведення експертизи не перебував у будь-якому тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1, а.с. 141-143).

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 48 КК України( в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо минуло десять років з дня вчинення нею злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п»ять років. Перебіг давності переривається , якщо до скінчення зазначених у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту вчинення нового злочину.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 31.07.1998 року вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 101 КК України (в редакції 1960 року) (т. 2 а.с. 159-162).

Отже, оскільки з часу вчинення ОСОБА_7 останнього злочину минуло десять років, але підсудний не визнає себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах, суд позбавлений можливості закрити провадження по справі за скінченням строків давності, без засудження його за цим законом.

Враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960 року), якщо обставини зазначені, зокрема в п. 3 ч. 1 цієї статті (за скінченням строків давності) виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадку передбаченому цим пунктом постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

При призначенні ОСОБА_7 покарання суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених підсудним злочинів, які за класифікацією Кримінального кодексу України 1960 року відносяться до тяжких, а також дані про особу підсудного, який після вчинення даного злочину скоїв інший тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 101 КК України, за який був засуджений ( т. 2 а.с. 159- 163), що свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, його позитивну характеристику з місця позбавлення волі ( т. 2 а.с. 46).

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння. Обставин, що пом"якшують покарання, судом не встановлено.

Підлягають стягненню з підсудного судові витрати за проведення додаткової судово-дактилоскопічної експертизи № 419 від 26.10.2009 року, що становить 486 грн. 77 коп. ( т. 1 а.с. 107).

Питання про речові докази по справі підлягає вирішенню в порядку ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, апеляційний суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 142 та п. "а" ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), та призначити йому покарання :

- за ч. 3 ст. 142 ККУкраїни - 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є особистою власністю засудженого і на підставі ст. 6 ч. 1 п. 3 КПК України (1960 року) звільнити засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання за скінченням строку давності;

- за п. "а" ст. 93 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

На підставі частини 3 ст. 42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів, за даним вироком та вироком Мінського районного суду м. Києва від 12.01.1999 року за яким ОСОБА_7 був засуджений за ч. 3 ст. 101 КК України (1960 року) та відбув покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 8 місяців 8 днів, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Зарахувати повністю у строк покарання ОСОБА_7 відбуте ним покарання за вироком Мінського районного суду м. Києва від 12.01.1999 року за ч. 3 ст. 101 КК України (1960 року) у виді позбавлення волі строком 7 років 8 місяців 8 днів.

Строк покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з 07.08.2009 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Стягнути із засудженого ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві ГУ ДКУ у Київській області р/р № 35226002000466 код 25575285, МФО 821018, призначення платежу (послуги експерта) - судові витрати за проведення додаткової судово- дактилоскопічної експертизи № 419 від 26.10.2009 року, в сумі - 486 грн. 77 коп.

Речові докази, що приєднані до матеріалів кримінальної справи, а саме: одяг ОСОБА_8, - джемпер в"язаний, майку білого кольору, рейтузи чорного кольору, колготи чорного кольору, труси білого кольору, бюстгальтер бежевого кольору, носки махрові рожевого кольору, які знаходяться у камері схову Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а також - кухонний ніж з пластмасовою рукояткою, зданий до камери схову прокуратури Деснянського району м. Києва ( т. 1 а.с.62 - 65, 133) - знищити.

На вирок суду можуть бути подані касаційні скарги до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же самий строк з моменту одержання копії вироку.

Головуючий суддя: Сілкова І.М.

Суддя: Лясковська В.І.

Народні засідателі: 1. ОСОБА_15

2. ОСОБА_21

3. ОСОБА_22