Постанова № 7089559, 03.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15889/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:                                        Ніколенка С.Я. (Дов. №1-05/02 від 11.11.2009р.)

                                                  Зелинської Т.З. (Дов.№ 1-05/02 від 11.11.2009р.)

відповідача:                                        не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттис»

до          Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька

про          визнання акту недійсним, зобов’язання вчинити дії, визнання дій протиправними

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттис» (надалі – позивач, ТОВ «Аттис») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (надалі – відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) про визнання недійсним акту № 145 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 28.07.2009р. ДПІ у Калінінському районі м. Донецька; зобов’язання відповідача повернути свідоцтво податку на додану вартість №7601648 від 01.02.2006р.; зобов’язання відповідача визнати дійсним та таким, що несуперечить нормам чинного законодавства звіт з декларації по податку на додану вартість за червень 2008р. ТОВ «Аттис»; визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ у Калінінському районі м. Донецька по позбавленню свідоцтва податку на додану вартість №7601648 від 01.02.2006р.

Позов мотивовано тим, що відповідачем анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Аттис» без обґрунтованих правових підстав, а посилання відповідача на п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» є неправомірним, оскільки зазначена норма не відповідає Конституції України.

У судовому засіданні від 12.11.2009р., оголошувалося про відкладення розгляду справи до 03.12.2009р. за неявкою відповідача.

До судового засідання від 03.12.2009р. позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить признати недійсним акт № 145 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 28.07.2009р. ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

Письмових заперечень на адміністративний позов відповідач не надав.

Представники позивача у судовому засіданні від 03.12.2009р., позовні вимоги підтримали у повному обсязі (із врахуванням уточнення позовних вимог) з мотивів, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання від 03.12.2009р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Аттис» зареєстровано 27.01.2006 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що свідчить Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Аттис» Серія А00 №315403. Знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

Згідно до Акту № 145 від 28.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, 01.02.2006р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що отримав свідоцтво № 7601648.

У вказаному Акті № 145 від 28.07.2009р. зазначено, що підприємство позивача подає податкову звітність, але виявлено факт виписки платником податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує 300000,00 грн.

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

Факт виписки платником податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує 300000,00 грн., підтверджується довідкою від 28.07.2009р. № 145/15-312, посилання на дану довідку міститься у Акті № 145 від 28.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку ТОВ «Аттис».

На підставі зазначеного із посиланням на порушення п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та на підставі пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд, перевіривши правомірність прийняття вказаного акту дійшов наступних висновків.

Відповідно пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

Згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

У разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

З викладених норм, судом вбачається, що застосування норми пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можливе та стосується випадків, коли суб’єкт господарювання переходить на застосування систем оподаткування, що є відмінними від системи передбаченої даним законом, звільняються від сплати податком на додану вартість за рішенням суду або з інших причин, які обумовлюють інший порядок сплати податку на додану вартість.

Тобто законодавець надаючи формулювання «з будь-яких інших причин», встановив що дані причини пов’язані з переходом особи на іншу систему оподаткування податком на додану вартість, відмінну від передбаченої Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, застосування відповідачем пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», як право податкового органу скасовувати свідоцтво платника податку з будь-яких інших причин є - неправомірним.

Даному висновку кореспондує зміст п.9.8 ст. 9 вказаного закону, який передбачає виключний перелік підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, такої підстави як анулювання свідоцтва «з будь-яких інших причин» за ініціативи податкового органу - не передбачено.

Крім того, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» у редакції від 01.07.2009р.,є чинним з моменту прийняття, офіційно опубліковано 15.07.2009р. газета «Урядовий кур’єр» та діє з 01.07.2009р., тобто саме з даного моменту зобов’язує платників податків декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

За змістом п. 10.6 ст. 10 даного закону передбачено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Відповідно пп. «а» пп. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000, № 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, для обґрунтованого висновку щодо правомірності декларування платником податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за липень 2009р., відповідач мав дослідити декларацію за вказаний звітний період, яка однак станом на момент прийняття Акту про анулювання свідоцтва платника податку від 28.07.2009р. № 145, платником не подавалась, оскільки законодавчо встановленні граничні строки подання за такий звітний період ще не настали.

Також із зазначеного порядку вбачається, що за змістом останнього міститься вимога саме щодо декларування сум податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання та саме порушення порядку декларування має наслідком скасування свідоцтва платника податку.

Податковим органом доведено не було, що платником податків порушено порядок декларування за період з липня 2009р.,

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності скасування відповідачем свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Аттис».

Відповідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттис» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 28 липня 2009 року № 145 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аттис».

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттис» (83059, м. Донецьк, вул. Розенкова, 14, ЄДРПОУ 34053700) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 03 грудня 2009 року, повний текст виготовлено 08 грудня 2009р.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Буряк І. В.