Ухвала суду № 70895569, 05.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Київ К/800/23138/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100260002/2015/000386/2 від 15.07.2015; № 100250002/2015/000076/2 від 16.09.2015; № 100250002/2015/000075/2 від 15.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на протиправність дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості товару та необґрунтоване витребування у нього додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № 100260002/2015/000386/2 від 15.07.2015; № 100250002/2015/000076/2 від 16.09.2015; № 100250002/2015/000075/2 від 15.09.2015.

У касаційній скарзі Київська міська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2014 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та «ARC INTERNATIONAL France» (продавець) укладено

контракт купівлі-продажу товарів № 010/14, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує непродовольчу продукцію (товар), в асортименті, кількості, по ціні відповідно до Інвойсу, який є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.1 контракту ціна на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару.

З метою здійснення митного оформлення товару - посуду столового/кухонного із зміцненого скла; посуду для пиття із зміцненого скла; посудин на ножці для пиття із скла механічного виготовлення; банок скляних (не для консервування) для харчових продуктів та напоїв та посуду столового із скла механічного виготовлення, торговельної марки «Luminarc», виробник «Arc. Int.», країна виробництва Франція, позивачем до Київської міської митниці ДФС було надано митні декларації: № 100260002/2015/172609 від 14.07.2015; № 100260002/2015/058765 від 09.09.2015; № 100260002/2015/058764 від 09.09.2015 з визначенням митної вартості товарів за ціною договорів.

На підтвердження митної вартості товару разом з вказаними деклараціями надано наступні документи: картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародні автомобільні накладні (CMR); довідки про транспортні витрати; інвойси; страхові поліси; доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів; договори про перевезення товару; інформацію про позитивні результати здійснення контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікати походження товару загальної форми; заявки на перевезення товару; договір страхування.

Після розгляду пред'явлених для здійснення митного оформлення товару документів посадовою особою Київської міської митниці ДФС запропоновано позивачу надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією

На виконання зазначених вимог позивач надав відповідачу наступні документи: до митної декларації № 100260002/2015/172609 від 14.07.2015 - прайс лист від 08.06.2015; комерційну пропозицію від 08.06.2015; експертний висновок № Ц-384 від 15.07.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) № 3-19 від 09.07.2015; договір про перевезення № ЛОГ-02 від 03.01.2013; заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №№ 3-19, 643-2, 194-107 від 01.07.2015; генеральний договір добровільного страхування вантажів № 101014611 від 06.12.2013; страховий поліс № 5353 від 08.07.2015; до митних декларацій № 100260002/2015/058765 від 09.09.2015; № 100260002/2015/058764 від 09.09.2015 - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.07.2015; комерційну пропозицію від 20.07.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою організацією № Ц-536 від 11.09.2015; копію митної декларації країни відправника № 15FRD0063020839980 від 04.09.2015; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 007308 від 08.09.2015; заяву про перевезення вантажу № 3-20-2 від 01.09.2015.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення № 100260002/2015/000386/2 від 15.07.2015; № 100250002/2015/000076/2 від 16.09.2015; № 100250002/2015/000075/2 від 15.09.2015, якими митну вартість товарів визначено за резервним методом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості.

Як вірно встановлено судами, позивачем (декларантом) були подані основні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей, містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування рішень Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100260002/2015/000386/2 від 15.07.2015; № 100250002/2015/000076/2 від 16.09.2015; № 100250002/2015/000075/2 від 15.09.2015, а відтак про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: