Ухвала суду № 70894746, 05.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2017р. по справі № 643/4821/17

за позовом ОСОБА_2

до Харківської обласної державної адміністрації

про визнання неправомірними розпорядження та протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

10.04.2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив:

-визнати неправомірними розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 13.02.2014р. № 42 " Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною" та протокол від 30.01.2014р. № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії особливі заслуги перед Україною в частині відмови у встановлені пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Харківську обласну державну адміністрацію встановити ОСОБА_2 пенсію за особливі заслуги перед Україною починаючи з 20.01.2011р.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 24.10. 2017 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

ОСОБА_2 (далі позивач) не погодившись із зазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду , доводи апеляційної скарги. заперечення проти неї, дослідив матеріали справи , вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються розпорядження ХОДА від 13.02.2014р. та протокол робочої групи від 30.01.2014р.

Згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2012р. зобов'язано комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Харківській обласній державній адміністрації розглянути питання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_2

Розпорядженням ХОДА від 13.02.2014р. № 42 ( на підставі протоколу № 1 від 30.01.2014р.) відмовлено в пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_2 (а.с.46)

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача від 21.05.2014 та Головного УПФУ в Харківськиій області від 08.08.2014р. , в яких містяться посилання на розпорядження від 13.02.2014р. та протокол від 30.01.2014р., проте з позовом до суду звернувся лише 10.04.2017р., заяв про поновлення строку не подавав, а тому, пропустив строк звернення до суду з позовом.

Водночас, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції не забезпечив з'ясування обставин дати отримання позивачем оскаржуваних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом про скасування розпорядження та зобов'язання прийняти рішення про призначення пенсії позивач послався на ту обставину, що рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде у даному випадку порушено право особи на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Згідно ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Однак, матеріали справи не містять вчинення судом першої інстанції дій з витребування у сторін доказів, які б підтверджували дату отримання позивачем оскаржуваних рішень.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачу розпорядження та протоколу, а зазначення про їх існування в листах відповідача та пенсійного органу не свідчить про обізнаність позивача із текстом цих документів.

Також матеріали справи не містять доказів отримання зазначених листів позивачем.

Доводи відповідача щодо оприлюднення спірного розпорядження на офіційному сайті в мережі Інтернет, колегія судів вважає такими, що не свідчать про доведеність спірного рішення до позивача у встановлений законом спосіб, оскільки відповідно до ч.2 ст.9 Закону України " Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" рішення про встановлення пенсії за особливі заслуги або про відмову в її встановленні, прийняте відповідними органами виконавчої влади, зазначеними у статті 2 цього Закону, повідомляється не пізніше 10 днів після його прийняття громадянам, які звернулися за встановленням пенсії за особливі заслуги, і посадовим особам, які порушили клопотання.

Доказів повідомлення ОСОБА_2 в десятиденний строк після прийняття відповідачем спірного розпорядження про відмову в призначені пенсії відповідачем до суду не надано, як не надано і оскаржуваного протоколу від 30.01.2014р.

Крім того, про необізнаність позивача із оскаржуваними рішеннями свідчать його дії, а саме звернення в 2016р. до суду для отримання виконавчого листа на виконання постанови суду від 2012р. , подання його до виконавчої служби для виконання.

23.03.2017р. управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області повернуло виконавчий лист, посилаючись на те, що робочою групою з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_2 відмовлено. (а.с.21)

З дати отримання зазначеного листа позивач відраховує строк звернення до суду.

Наведене вище дає підстави колегії суддів прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду, з огляду на те, що при цьому не було враховано вимог ст. 6 КАС України, а також європейських стандартів у сфері судового захисту, та допущення порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвали суду скасуванню , а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2017р. по справі № 643/4821/17 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Харківська обласна державна адміністрація про визнання неправомірними розпорядження та протоколу, зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення , є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.