Ухвала суду № 70893993, 12.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Романовський Є.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа №425/2403/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 425/2403/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що він перебуває на обліку у відповідача. До січня 2017 року позивач отримував пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», однак відповідач з 01.01.2017 припинив виплату пенсії позивачу. Згідно відповіді відповідача від 08.06.2017 на звернення позивача, останньому повідомлено, що йому припинили виплату пенсії на підставі листа Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 29.12.2016 № 9/6005 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідно до інформації ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 14.11.2016 № 50/5716 щодо повернення до покинутого місця проживання.

На підставі вище викладеного, просив суд визнати дії відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01 січня 2017 року протиправними та зобов'язати Рубіжанське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Управління) з 01 січня 2017 року поновити виплату йому пенсії та сплатити виниклу заборгованість.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначає, що Управління не визнає позовних вимог, оскільки виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.01.2017 на підставі листа Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області № 9/6005 від 29.12.2016, яким скасовано дію довідки № 917003546 про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщену особу на підставі інформації ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 04.11.2016 № 50/5716. (а.с. 23-25).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 425/2403/17 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Управління щодо невиплати з 01.01.2017 пенсії за віком ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язано Управління поновити з 01.01.2017 нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Постанова мотивована тим, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу - 01 січня 2017 року були відсутні встановлені ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) підстави для такого припинення. Також, на думку суду першої інстанції скасування дії довідки позивача згідно зі ст. 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) також не є підставою для припинення виплати пенсії позивачу, оскільки стаття 49 Закону № 1058-ІV не містить такої підстави для припинення.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що суду першої інстанції посилаючись на ст. 49 Закону № 1058-ІV не враховано, що на час прийняття Закону № 1058-ІV не існувало таких обставин, як антитерористична операція, внутрішньо переміщені особи і т.і. А отже, не виникла і необхідність регулювання правовідносин що виникли з цих обставин. Таким чином, апелянт вважає, що не можливо вирішувати спірні правовідносини, що виникли між Управлінням та позивачем лише застосовуючи Закон № 1058-ІV, оскільки це суперечить принципам законності та рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Викладене свідчить, що відповідачем не було порушено п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV, оскільки відповідач припиняючи виплату пенсії позивачу, керувався положенням Закону № 1706-VII та постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до посвідчення від 06.03.2001 НОМЕР_2 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні (а.с.7,38).

29.12.2014 ОСОБА_2 було взято на облік, як особу, що перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 917003546 від 29.12.2014 (а.с.6, 34).

Отже, позивач з 29.12.2014 набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 917003546.

На підставі заяви ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 13.01.2015, останньому згідно розрахунку стажу та розпорядженню від 15.01.2015 № 345 здійснено розрахунок пенсії, ОСОБА_2 підписано пам'ятку пенсіонеру (а.с. 27-30, 35).

29.12.2014 ОСОБА_2 надав до Управління заяву про перерахування пенсію на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий у філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк (а.с. 9, 36).

За рішенням Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 27.12.2016 дія довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи № 917003546 від 29.12.2014 року скасована на підставі інформації ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО № 50/5716 від 04.11.2016 (а. с. 47-48).

01.01.2017 ОСОБА_2 припинено виплату пенсії через скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 29.12.2014 № 917003546, про що останньому стало відомо з відповіді РОУПФУ Луганської області № 38/79/к-14 від 08.06.2017 на його запит (а.с. 8).

Згідно відповіді, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 23.10.2017 за № 2/5934, ОСОБА_2 27.12.2016 скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи від 29.12.2014 № 917003546 на підставі п. 3 ч. 1 ст.12 Закону № 1706-VII, керуючись інформацією Об'єднаного штабу ЦУ Служби безпеки України в районі проведення АТО від 04.11.2016 № 50/5716 щодо повернення заявника до покинутого місця проживання (а.с. 46).

Судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та з 13.01.2015 перебуває на обліку у Управлінні.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій Управління щодо припинення ОСОБА_2 виплати пенсії з 1 січня 2017 року.

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення йому виплати пенсії чи відмову в поновленні виплати пенсії відповідачем до справи не надано.

Про припинення виплати пенсії позивачу стало відомо із листа Управління від 29.12.2014 № 917003546 (а.с.8), а з позовом до суду позивач звернувся 19.09.2017.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2017, що визнається у запереченнях відповідача та підтверджується копією пенсійної справи позивача.

Не може бути в спірних правовідносинах застосований пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, враховуючи приписи Закону № 1706-VII.

Так, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що скасування дії довідки позивача згідно із ст. 12 Закону № 1706-VII не є підставою для припинення виплати пенсії позивачу, оскільки стаття 49 Закону № 1058-ІV не містить такої підстави для припинення

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з січня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з 1 січня 2017 року.

Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 425/2403/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

О.О.Чебанов