Рішення № 70893132, 05.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2017 р.Справа № 916/146/15-г

За позовом: Військової частини А 2171

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом: 1. Міністерства оборони України

2. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси

за участю: Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України

про розірвання Договору оренди нерухомого військового майна, розташованого на території військового містечка №203 Військової частини А 2171 за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, та про повернення будівлі за генпланом № 7 (гараж 306,54 кв.м.)

та

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран збройних сил"

до відповідача: Військової частини А 2171

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 74 956,17 грн.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

судді Р.В. Волков

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність, ОСОБА_3 - довіреність

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: ОСОБА_4 - довіреність

від третьої особи 2: ОСОБА_5 - довіреність

від прокуратури: ОСОБА_6 - довіреність

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 06.04.2016р. до 14 год. 30 хв. 22.04.2016р., з 16.09.2016р. до 12 год. 00 хв. 20.09.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Військова частина А 2171, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" заборгованість за договором оренди №42-с/2003/ГоловКЕУ від 07 травня 2003 року на загальну суму 56 998,20 грн.;

- розірвати договір оренди нерухомого військового майна від 07 травня 2003 року №42-с/2003/ГоловКЕУ розташованого на території військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км., Овідіопольської дороги між військовою частиною А2171 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" повернути передане в оренду нерухоме військове містечко, згідно договору №42-с/2003/ГоловКЕУ від 07 травня 2003 року в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2015р. позовну заяву (вх.№156/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/146/15-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/146/15-г позовну заяву Військової частини А 2171 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" на користь Військової частини А 2171 заборгованість по орендній платі у сумі 41 013 грн. 86 коп., пеню у сумі 7 621 грн. 82 коп., інфляційні втрати у сумі 8 362 грн. 52 коп., розірвано Договір оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/ГоловКЕУ, укладений 07.05.2003р. між Військовою частиною А 2171 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ", зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ повернути на користь Військової частини А передане в оренду нерухоме військове майно - будівлю за генпланом №7 (гараж 306,54 кв.м) на умовах, передбачених Договором оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/ГоловКЕУ, укладеним 07.05.2003р. між Військовою частиною А 2171 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" на користь Військової частини А 2171 витрати по сплаті судового збору у сумі 4 263 грн., в решті позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 у справі №916/146/15-г було скасовано.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. Стягнуто з військової частини А 2171 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" 2131,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016р. Касаційну скаргу Військової частини А 2171 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 р. у справі №916/146/15-г скасовано в частині позовних вимог Військової частини А2171 про розірвання договору та повернення будівлі за генпланом № 7 (гараж 306,54 кв.м.), розташованої за адресою: м. Одеса, 6 км Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини А 2171, в цій частині справу №916/146/15-г передано до Господарського суду Одеської області на новий розгляд, в решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 916/146/15-г залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2016р. справу №916/146/15-г було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2016р. суддею Шаратовим Ю.А. прийнято справу №916/146/15-г до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

04.04.2016р. надійшла заява (вх.№2-1695/16) Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України про вступ у справу, яка судом була задоволена.

06.04.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" звернулось до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.№8803/16), яке судом було задоволено.

21.04.2016р. Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи (вх.№10265/16), яка судом було задоволено.

Письмове клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2180/16 від 25.04.2016р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

10.05.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом (вх.№1289/16) про стягнення з Військової частини А 2171 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 74 956,17 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.05.2016р., зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2016р. зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

12.05.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" звернулось до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначення справи до колегіального розгляду та витребування додаткових доказів (вх.№2-2497/16), яке судом було задоволено частково.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Міністерство оборони України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2016р. справу №916/146/15-г було призначено до колегіального розгляду.

У відповідності до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.05.2017р., справу №916/146/15-г було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Гуляк Г.І., Бездоля Ю.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2016р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Гуляк Г.І., Бездоля Ю.С. прийняла справу №916/146/15-г до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до суду із клопотанням (вх.№14622/16 від 13.06.2016р.) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

З підстав перебування судді Гуляк Г.І. з 29.06.2016р. по 29.07.2016 у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №667 від 07.07.2016р., справу №916/146/15-г було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.07.2016р., справу №916/146/15-г було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В., Бездоля Ю.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2016р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В., Бездоля Ю.С. прийняла справу №916/146/15-г до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді Бездолі Ю.С. з 25.07.2016р. по 19.08.2016 у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №708 від 27.07.2016р., справу №916/146/15-г було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2016р., справу №916/146/15-г було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В., Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2016р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В., Д'яченко Т.Г. прийняла справу №916/146/15-г до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання представника Міністерства оборони України про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4905/16 від 16.09.2016р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

16.09.2016р. Військова частина А 2171 звернулась до суду із клопотанням (вх.№2-4906/16) про призначення судової експертизи, яке судом було задоволено.

У звязку з тим, що при розгляді даної справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2016р. призначено у справі №916/146/15-г судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

На вирішення експертів були поставлені наступні запитання:

- які обєкти нерухомості фактично розташовані за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а, на території військового містечка № 203?

- чи є в наявності за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а, на території військового містечка № 203 обєкт нерухомості № 7 (гараж 306,54 кв.м.) переданий у користування за Договором оренди від 07.05.2003 № 42-с/2003/Голов КЕУ?

- чи є обєкт нерухомості нежитлова будівля гаражу вказана у Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2009 № 24965595 та у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2010 № 27709219, тотожнім обєкту нерухомості № 7 (гараж 306,54 кв.м.) переданому у користування за Договором оренди від 07.05.2003 №42-с/2003/Голов КЕУ?

- який рік побудови (реконструкції, капітального ремонту) гаражу вказаного у Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2009 № 24965595 та у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2010 № 27709219 і обєкту нерухомості №7 (гараж 306,54 кв.м.), переданого у користування за Договором оренди від 07.05.2003 № 42-с/2003/Голов КЕУ (зазначити окремо у разі відсутності тотожності вказаних обєктів нерухомості)?

З підстав призначення судової експертизи, провадження у справі №916/146/15-г було зупинено.

11.10.2016 до господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" надійшло клопотання від 10.10.2016 №0686 (вх.№2-5400/16 від 11.10.2016) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. провадження у справі №916/146/15-г було поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2016р. провадження у справі №916/146/15-г було зупинено.

27.01.2017 на адресу господарського суду Одеської області надійшов лист ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" від 24.01.2017 №0747 (вх.№2-467/17 від 27.01.2017) разом із клопотанням експерта про забезпечення доступу до обєкту дослідження, який знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, вул. Аеропортівська, 33-а, 21 лютого 2017 з 10-00 до 12-00.

З підстав перебування суддів Д'яченко Т.Г. та Цісельського О.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №42 від 30.01.2017р. справу №916/146/15-г було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017р., справу №916/146/15-г було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О., Волков Р.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2017р., колегія суддів у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О., Волков Р.В. прийняла справу №916/146/15-г до свого провадження та поновила провадження у справі №916/146/15-г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2017р. клопотання судового експерта було задоволено, зобов'язано Військову частину А 2171 та товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" забезпечити судовим експертам ОСОБА_7 (свідоцтво від 13.07.2012 № 964) та ОСОБА_8 (свідоцтво від 29.05.2009 № 1351) доступ до обєкта дослідження, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а, 21.02.2017 з 10-00 до 12-00, та зупинено провадження у справі №916/146/15-г.

21.02.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.02.2017р. про зупинення провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017р. апеляційну скаргу товариства з відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 06 лютого 2017 року по справі №916/146/15-г було залишено без змін.

07.06.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов запит на справу №916/146/15-г у зв'язку із надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ"

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області ОСОБА_9 від 21.06.2017р. у звязку з закінченням повноважень головуючого судді Шаратова Ю.А. з 13.02.2017р. та закінченням повноважень члена колегії судді Зайцева Ю.О. з 19.05.2017р., а також повернням вказаної справи з експертної установи було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/146/15-г.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/146/15-г передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Волков Р.В., Смелянець Г.Є.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2017р. колегія суддів у складі: ОСОБА_10, судді Волков Р.В., Смелянець Г.Є. прийняла зупинену справу №916/146/15-г до свого провадження та поновила провадження у справі №916/146/15-г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2017р. провадження у справі №916/146/15-г було поновлено.

03.07.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" звернулось до суду із клопотанням про відвід судового експерта (вх.№2-3528/17), яке судом було відхилено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2017р. клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" про поновлення строку касаційного оскарження було відхилено, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року у справі №916/146/15-г та додані до неї документи повернуто.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла справа №916/146/15-г, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. провадження у справі №916/146/15-г було поновлено.

19.10.2017р. позивач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-5517/17) про забезпечення безперешкодного доступу до об'єкта судової будівельно-технічної експертизи, яке судом залишено без задоволення.

07.11.2017р. позивач вдруге звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-5872/17) про забезпечення безперешкодного доступу до об'єкта судової будівельно-технічної експертизи, яке судом залишено без задоволення.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити їх повністю, зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов (вх.№25889/17 від 05.12.2017р.).

Представник відповідача в судове засідання, призначені на 07.11.2017р., 21.11.2017р. та 05.12.2017р. не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на первісний позов (вх.№11448/16 від 10.05.2017р.), письмові пояснення щодо первісного позову (вх.№14819/16 від 14.06.2016р.) відповідно до яких заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Представник Міністерства оборони України первісний позов позивача підтримує та просить суд задовольнити його в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх.№16426/16 від 02.07.2016р.).

Представник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси первісний позов позивача підтримує та просить суд задовольнити його в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх.№15854/16 від 24.06.2016р.).

Представник Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України первісний позов позивача підтримує та просить суд задовольнити його в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити, однак письмову позицію суду не надав.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

07 травня 2003р. між В/ч А2171 (Орендодавець) та ТОВ "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" (Орендар) був укладений Договір оренди №42-с/2003 Голов КЕУ, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, загальною площею 1171,44 кв.м. (технічний будинок площею 487,2 кв.м., будинок ПЕС 177,55 кв.м., казарма штаб 487,2 кв.м., гараж 306,54 кв.м.) військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги. Вказане нерухоме майно знаходиться на балансі військової частини. Строк дії Договору 15 років.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2007р. у справі №16/517-06-13598 (підписане 22.03.2007р.), яке набрало законної сили, викладено п.1.1 Договору у наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини будівлі за генпланом №6 (казарма штаб 487,2 кв.м); №7 (гараж 306,54 кв.м.), загальною площею 793,74 кв.м, військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходяться на балансі військової частини.

Згідно п.п. 1.2.Договору №42-с/2003 /Голов КЕУ від 07.05.2003р. склад орендованого майна згідно з Актом інвентаризації (Додаток №1).

Пунктами 2.1., 2.3. Договору №42-с/2003/Голов КЕУ від 07.05.2003р. передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна (Додаток №2). Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Обєкти оренди передано у користування Орендаря за актами приймання-передачі.

Згідно п.3.1 Договору Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003р.) 3 502 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2007р. до Договору оренди №42-с/2003 Голов КЕУ від 07.05.2003р. викладено у новій редакції п.3.1 Договору та встановлено, що орендна плата за перший базовий місяць оренди (січень 2007р.) становить 6 225 грн. 21 коп. (без ПДВ) за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати по аналогічних обєктах оренди , але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846, яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007р.) 6 225 грн. 21 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2007р. у справі №16/517-06-13598 (підписане 22.03.2007р.), яке набрало законної сили, викладено п.3.1 Договору у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2007р.) 2 373 грн. 29 коп.".

Відповідно до розділу 3 Договору №42-с/2003/Голов КЕУ від 07.05.2003р. орендна плата за кожний наступній місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступній місяць. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства) щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним. Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Зобовязання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати але не менш ніж орендна плата за один місяць. Орендар сплачує авансову оплату протягом 10 днів з моменту підписання договору.

За умовами розділу 5 Договору Орендар зобовязаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату; понад орендну плату за нерухоме майно сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати на його утримання (додаток №7). Обовязково встановити прилади обліку електро-, водопостачання і заключити прямі договори з постачальними організаціями (п. 5.11 договору); щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, згідно виставлених рахунків. (п. 5.12 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. (п. 9.1 договору).

Позивач зазначає, що в порушення умов договору оренди відповідач не сплачує орендну плату у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим станом на 31.12.2014р. за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 41 013 грн. 86 коп. за період з листопада 2013р. по листопад 2014р.

Відповідно до п.3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.3 Договору Орендар зобовязався протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно на його вартість згідно Акту оцінки, але не меншу ніж визначено експертною оцінкою, за рахунок власних коштів на користь Орендодавця в порядку, визначеному законодавством, та надати Орендодавцю завірену печаткою копію страхового полісу. Але, цього обовязку Орендар належним чином також не виконав, не надав доказів страхування обєкта оренди за весь час оренди у передбаченому Договором порядку.

За умовами п.10.8 Договору сторони погодилися, що Договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця якщо Орендар, використовує майно не відповідно до умов Договору; не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу; не робить капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами Договору; передає орендоване майно (його частину) у суборенду без письмового дозволу Орендодавця; не застрахував орендоване майно згідно з п.5.3 цього Договору; не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати.

19.07.2013р. Військовою частиною А 2171 було здійснено обстеження обєктів нерухомості, переданих в оренду відповідачу, про що складено відповідний акт.

Згідно акту обстеження обєктів нерухомості від 19.07.2013р., обєкт оренди - будівля за генпланом №6 (казарма штаб 487,2 кв.м) відсутня, будівля за генпланом №7 (гараж 306,54 кв.м.) - використовується для складування.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що відповідач використовує обєкт оренди гараж не за його цільовим призначенням та здійснив знесення об'єктів оренди без дотримання встановленої чинним законодавством процедури та без дозволу Військової частини А2171, що в свою чергу і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування зустрічного позову товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" зазначає про припинення оспорюваного договору оренди, що за його переконанням виключає можливість задоволення позовних вимог Військової частини А2171, заявлених в первісному позові.

При цьому, ТОВ "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" також зазначає, що внаслідок юридичної неграмотності керівника підприємства, останнє продовжувало помилково сплачувати на рахунки позивача за первісним позовом грошові кошти із призначенням платежів "оренда плата за договором №42-с/2003/ГоловКЕУ від 07.05.2003р.".

Враховуючи, що з моменту припинення дії договору припиняються всі зобов'язання сторін, в тому числі і щодо сплати орендних платежів, - перераховані на користь Військової частини А2171 грошові кошти за фактично неіснуючим договором є безпідставно набутим майном, що за правилами ст.1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню, що і стало підставою для ТОВ "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" звернутись до суду із даним зустрічним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Щодо первісного позову Військової частини А 2171 суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, 5) примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Приписами ст.320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, за умови встановлення судом, що товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" використовується обєкт оренди гараж не за його цільовим призначенням та було здійснено знесення об'єктів оренди без дотримання встановленої чинним законодавством процедури та без дозволу Військової частини А2171, що в свою чергу є порушенням умов договору та є підставою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання договору оренди нерухомого військового майна від 07 травня 2003 року №42-с/2003/ГоловКЕУ розташованого на території військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км., Овідіопольської дороги, що укладений між військовою частиною А2171 та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ".

При цьому, суд зазначає, що оскільки судом задовольняються вимоги про розірвання зазначеного договору, похідна позовна вимога про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" повернути передане в оренду нерухоме військове містечко, згідно договору №42-с/2003/ГоловКЕУ від 07 травня 2003 року в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду також підлягає судом задоволенню.

Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 74 956,17 грн. в порядку ст.1212 ЦК України, суд зазначає наступне:

Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом встановлено, що підставою для отримання коштів відповідачем є укладений та дійсний на час розгляду даної справи між сторонами договір оренди нерухомого військового майна від 07 травня 2003 року №42-с/2003/ГоловКЕУ розташованого на території військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км., Овідіопольської дороги, що укладений між військовою частиною А2171 та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ", а кошти які позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Військової частини А 2171, є сплаченою орендною платою, то такі кошти набуто Військовою частиною А2171 за наявності правової підстави (договору), а тому не можуть бути стягнуті з останньої відповідно до положень ст.1212 Цивільного Кодексу України як безпідставно набуті.

Аналогічну думку викладено в Постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. по справі №5006/18/13/2012.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" обрано не вірний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим суд відмовляє останньому у задоволенні зустрічного позову про стягнення 74 956,17 грн. в порядку ст.1212 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 1.07.2003р. №37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду.

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 р.).

А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 2 436,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нерухомого військового майна від 07 травня 2003 року №42-с/2003/ГоловКЕУ розташованого на території військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, вул. 6-й км., Овідіопольської дороги, укладеного між військовою частиною А2171 (65033, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРЮОФОПГФ 08309566) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 59, код ЄДРЮОФОПГФ 32323642).

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 59, код ЄДРЮОФОПГФ 32323642) повернути передане в оренду нерухоме військове містечко, згідно договору №42-с/2003/ГоловКЕУ від 07 травня 2003 року в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ" (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 59, код ЄДРЮОФОПГФ 32323642) на користь військової частини А2171 (65033, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРЮОФОПГФ 08309566) витрати на оплату судового збору в сумі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 11 грудня 2017 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді Р.В. Волков

ОСОБА_1