Постанова № 70890420, 04.12.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. № 809/1524/17

15 год. 15 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Фединяка Р.В.,

представника відповідача Прос Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання незаконним та скасування рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з вказаних в позовній заяві підстав. Суду пояснив, що між Товариством та нерезидентом Demo Automobile укладено зовнішньоекономічний контракт від 24.07.2017 року на постачання техніки. Зазначив, що в межах виконання вищевказаного договору на митну територію України позивачем ввезено легковий автомобіль марки Volkswagen Golf 2012 року випуску за ціною 900 євро. Вказав, що з метою митного оформлення автомобіля відповідачу було подано митну декларацію від 10.08.2017 року та документи, перелік яких визначений МКУ, для застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Однак митним органом протиправно, на думку представника позивача, за результатами розгляду поданих документів винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2017/0000596/2 від 19.08.2017 року та картку відмови №UA206000/2017/00606 від 19.08.2017 року, якими скориговано вартість автомобіля у більшу сторону, до 6 145 євро. Звернув увагу суду, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, однак Товариством надано платіжний документ на підтвердження вартості автомобіля. Вважає, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом, а саме за ціною договору щодо подібних товарів. З огляду на дані обставини, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що під час митного оформлення відповідачем було виявлено розбіжності в документах, поданих позивачем. Зокрема вказала, що згідно із п.4.2 контракту від 24.07.2017 №24.07.17 покупець здійснює оплату товару на умовах повної передоплати при попередньому отриманні рахунку-фактури протягом 20 календарних днів з дня отримання рахунку. Звернула увагу суду, що разом з тим декларантом подано рахунок-фактуру від 24.07.2017 та банківський платіжний документ про перерахунок коштів за імпортований товар від 04.08.2017, тобто у спірних правовідносинах в порушення умов вищезгаданого договору наявна після оплата за поставлений транспортний засіб, так як даний автомобіль перетнув митний кордон України 28.07.2017 року. Крім того зазначила, що згідно рахунку-фактури від 24.07.2017 власником товару є продавець, хоча згідно із реєстраційними документами на автомобіль, його власником є інша особа та декларантом було подано калькуляцію витрат на транспортування, проте ці витрати в порушення вимог МКУ не включено до задекларованої вартості. Вказала, що усі ці факти відображені в рішенні про коригування митної вартості №UА206000/2017/000596/2 від 19.08.2017 та картці відмови №UА206000/2017/00606. З огляду на зазначене, на її думку, відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом правомірно, і винесено законне рішення про коригування митної вартості. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між Товариством та Demo Automobile укладено зовнішньоекономічний контракт на постачання техніки від 24.07.2017 року.

На виконання даного договору на митну територію України позивачем ввезено легковий автомобіль марки Volkswagen Golf 2012 року випуску за ціною 900 євро.

Судом встановлено, що 10.08.2017 року декларантом TOB «Західний капітал» подано митну декларацію №UA206010/2017/014985 на транспортний засіб марки - Volkswagen Golf, номер кузова - НОМЕР_1, тип кузова - універсал, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1197 см кубічних, потужність двигуна - 77 квт, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2014, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, з аварійними пошкодженнями, ввезений на лаветі.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні даної декларації разом із митною декларацією було подано: інформаційний код результатів проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1 -0-0/1/00/1/3/1 від 10.08.2017, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 05.11.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НМ-К-0-240/13-00028 від 05.11.2012, калькуляцію транспортних витрат №1 від 10.08.2017, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 24.07.2017, рахунок-фактуру інвойс від 24.07.2017, декларацію про походження товару від 24.07.2017, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24.07.2017.

Розрахована декларантом митна вартість автомобіля згідно наданих документів становить 900 євро, за курсом 30,177 грн. за 1 євро.

Судом встановлено, що під час митного оформлення відповідачем було виявлено розбіжності, а саме: всупереч умовам договору Товариством було здійснено після оплату за ввезений на митну територію України автомобіль, в рахунку-фактурі продавець вказує себе власником товару, хоча згідно із реєстраційними документами на автомобіль, власником є інша особа, крім того декларантом було подано калькуляцію витрат на транспортування, проте ці витрати не включено до заявленої до декларування вартості.

Враховуючи зазначене митним органом декларанту було направлено електронне повідомлення від 11.08.2017 року з вимогою надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного автомобіля та електронне повідомлення від 15.08.2017 року з вимогою надати висновок експерта про вартість автомобіля.

Судом встановлено, що Товариством митному органу було надано платіжний документ на підтвердження вартості автомобіля та повідомлено про неможливість додаткового надання висновку експерта про вартість автомобіля.

В судовому засіданні встановлено, що 19.08.2017 року Івано-Франківською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2017/0000596/2 та картку відмови №UA206000/2017/00606, якими скориговано вартість автомобіля у більшу сторону, до 6 145 євро. (а.с. 6-7).

Дані обставини відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд не може погодитись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що хоча обов'язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Проте на думку суду, жодні розбіжності у зазначених декларантом відомостях не мали місце, а ціна придбання транспортного засобу повністю була підтверджена наданим платіжним документом, до якого у митного органу не було ніяких зауважень, що і визнала представник відповідача на запитання суду.

Зокрема судом встановлено, що згідно пояснення представника Івано-Франківської митниці під час митного оформлення відповідачем було виявлено наступні розбіжності: всупереч п.4.2 договору Товариством було здійснено після оплату за ввезений на митну територію України автомобіль, в рахунку-фактурі продавець зазначений як власник товару, хоча згідно із реєстраційними документами на автомобіль, власником є інша особа, крім того декларантом було подано калькуляцію витрат на транспортування, проте ці витрати не включено до заявленої до декларування вартості.

Однак згідно із п.4.2 дослідженого судом контракту від 24.07.2017 №24.07.17 передбачено, що покупець здійснює оплату товару на умовах повної передоплати при попередньому отриманні рахунку-фактури протягом 20 календарних днів з дня отримання рахунку. Водночас, як вбачається з неспростованих відповідачем пояснень представника позивача, Товариством не надано платіжний документ при митному оформленні автомобіля та здійснено післяоплату за придбаний товар, оскільки контрагентом позивача не було вчасно надіслано рахунок-фактуру.

При цьому відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено і свободу договору.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перш за все, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору та змінювати їх.

З наведеного слідує, що право визначення моменту оплати товару - до його поставки чи після, та подальше коригування таких строків належить виключно сторонам та є складовою принципу свободи договору, встановленого положеннями ЦКУ.

З огляду на зазначене та за умови подальшого надання Товариством митного органу платіжного доручення, останній не є підставою для прийняття оскарженого рішення в змісті МКУ.

Окрім того витребуваний митним органом висновок експерта про якісні та вартісні характеристики, на переконання суду, не міг підтвердити чи спростувати сумніви щодо визначеної декларантом митної вартості, так як в ньому не наводиться відповідний математичний розрахунок ціни товару.

Водночас, як вбачається з пояснень сторін, митним органом в декларанта 11.08.2017 було витребувано банківські платіжні документи, що стосуються оплати імпортованого автомобіля, а вже 15.08.2017 - висновок експерта про вартість даного автомобіля, хоча обставин, які б перешкоджали відповідачу витребувати дані документи одночасно не зазначено, що на переконання суду, ставить під сумнів неупередженість державного органу при прийнятті оскарженого рішення.

Крім того на переконання суду, запис про власника в реєстраційних документах не може спростувати належність товару продавцю на момент укладення зовнішньо-економічного договору.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу, копії Контракту від 24.07.2017 року товар поставлявся на умовах FCA Ротердам, однак Товариством витрати по транспортуванні протиправно не включено до заявленої до декларування вартості автомобіля, а відтак митну вартість дійсно визначено невірно.

Проте, як зазначено митним органом в п.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, дана обставина не зазначена як підстава для прийняття даного рішення (а.с.6).

З огляду на зазначене судом встановлено, що оскаржуванне рішення прийняте відповідачем необґрунтовано та без врахування всіх обставин справи, а тому підлягає до скасування.

Отже, позовні вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" 1 600 судового збору, сплаченого згідно квитанції ПАТ "ПриватБанк" за №0.0.887346997.1 від 07.11.2017 року.

На підставі ст. ст.49, 51, 53 Митного кодексу України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товару №UA206000/2017/0000596/2 від 19.08.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Захід" 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. судових витрат.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 11.12.2017 року.