Рішення № 70881069, 06.12.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5010/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Томіленку В.В., Чуб Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за Договором кредиту № 2011190141 від 07.09.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № 2011190141 від 07 вересня 2015 року в розмірі 67 251,40 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» із заявою про отримання кредиту та надала всі необхідні для отримання кредиту документи. АТ «ОТП Банк» розглянувши заяву відповідача та надані до неї документи, прийняв позитивне рішення про надання кредиту. Як результат, між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту № 2011190141 від 07 вересня 2015 року. Згідно з умовами кредитного договору, АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 50 338,04 гривень, з кінцевим строком погашення по 07 вересня 2020 року. Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором. Внаслідок істотних порушень відповідачем зобов'язань за кредитним договором, АТ «ОТП Банк» визнав строк повного повернення кредиту таким, що настав та розпочав процедуру досудового врегулювання проблемної заборгованості, здійснюючи телефонні дзвінки, письмові повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості. Але вимоги АТ «ОТП Банк» щодо погашення простроченої заборгованості за кредитним договором відповідачем були проігноровані, а прострочена заборгованість не сплачена. Заборгованість відповідача за кредитом станом на 08 червня 2017 року складає 67 251,4 гривень, з яких: 49 764,30 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 4,52 гривень - сума заборгованості за відсотками по кредиту; 17 482,58 гривень - сума заборгованості за комісіями по кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив суду, що позивач не надав жодних доказів отримання відповідачем кредитних коштів, насправді ж вона їх не отримувала. Кредитний договір було укладено в 2013 році, а даний договір є договором про реструктуризацію боргу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2011190141, за умовами якого банк надав позичальник ОСОБА_1 споживчий кредит, а позичальник отримав його на наступних умовах: на споживчі цілі: 47 376 гривень 98 копійок, на сплату комісії за надання кредиту: 2961 гривень 06 копійок, строк кредиту: 60 місяців, з 07 вересня 2015 року по 07 вересня 2020 року, розмір процентної ставки: 0,01% річних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 1.4.1.-1.4.4. п. 1.4. Розділу 1 договору про надання споживчого кредиту, позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені кредитом не пізніше 07 вересня 2020 року. Сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної п. 1.1. даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений в Графіку платежів. Для розрахунку використовується база виходячи з 365 днів у році. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов цього договору. За управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору

Як вбачається з графіку платежів, під час укладення договору сторонами було обумовлено розмір щомісячного платежу та процентів за користування кредитом починаючи з 07 жовтня 2015 року, а також розмір комісії на рівні 2,1% від суми кредиту щомісячно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача, стороною позивача в підтвердження наявної суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту було надано розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 08 червня 2017 року загальна сума заборгованості за договором становить 67 251,4 гривень, з яких: тіло кредиту - 49 764,30 гривень; відсотки - 4,52 гривень; комісія - 17 482,58 гривень.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

В той же час, вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом в якості належного та достовірного доказу наявної суми кредитної заборгованості, оскільки за свою суттю є калькуляцією здійсненою працівником позивача. При цьому належними та допустимими доказами, в розрізі заявлених позовних вимог є відомості які підтверджують відкриття на ім'я відповідача відповідного рахунку та виписка по даному рахунку, які і мали б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. В той же час, таких доказів позивач суду не надав

Крім того, за умовами п. 1.2.3. договору № 2011190141 від 07 вересня 2015 року, частину грошових коштів, наданих за договором на споживчі цілі, банк перераховує на рахунок позичальника, відкрити в АТ «ОТП Банк», іншу - у вигляді готівкових коштів через касу Банк.

В той же час, позивачем долучено до матеріалів справи як заява на видачу готівки № 023Т0178Х2 від 07 вересня 2015р. на суму 47376,98 грн., так і меморіальний ордер № 023Т0178Х2 від 07 вересня 2015 року про перерахування коштів до каси для видачі коштів за кредитним договором на суму 47376,98 грн.

В судовому ж засіданні представник позивача не надала суду належних та допустимих доказів які б підтверджували виконання позивачем умов п. 1.2.3. договору № 2011190141 від 07 вересня 2015 року, в частині перерахування частини грошових коштів на рахунок позичальника та відповідно видачі іншої частини через касу банку.

Вказані факти унеможливлюють суд, враховуючи те, що суд не має спеціальних економічних знань в розрізі проведення розрахунків заборгованості, визначити дійсний розмір заборгованості за тілом кредиту. Також, судом сторонам були роз'яснені норми ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України та запропоновано надати додаткові докази наявної кредитної заборгованості, при цьому представник позивача наданим правом не скористалася, у зв'язку з чим судом оцінка доказів була здійснена на підставі наявних у суду письмових доказів.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в розрізі даного спору в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними доказами розміру існуючої заборгованості за спірним договором кредиту, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за Договором кредиту № 2011190141 від 07.09.2015 року.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 610 - 612, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за Договором кредиту № 2011190141 від 07.09.2015 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: