Ухвала суду № 70880927, 12.12.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5002/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Чуб Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №37-07-Ил/02 від 02 липня 2007 року, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №37-07-П1/02 від 02 липня 2007 року,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться зазначена цивільна справа.

В судові засідання призначені до розгляду на 06 листопада 2017 року, 12 грудня 2017 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання поштового відправлення.

Частиною 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 двічі не з'явився в судові засідання, належним чином повідомлений про розгляд справи, заяв про розгляд справи за його зустрічним позовом за його відсутності, до суду не подавав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз п. 3 частини першої ст. 207 ЦПК України та положень ст. 169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду, оскільки викладене свідчить про втрату позивачем за зустрічним позовом заінтересованості у вирішенні даного спору та дає суду підстави для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, оскільки за таких обставин проведення судового розгляду справи без участі позивача за зустрічним позовом суперечило б наданим ЦПК України правам позивача, який має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 157, 169, 207, 209-210, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Зустрічну позову заяву ОСОБА_2 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №37-07-П1/02 від 02 липня 2007 року, подану в межах розгляду цивільної справи позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №37-07-Ил/02 від 02 липня 2007 року - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: