Ухвала суду № 70880164, 12.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2402/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 55 Шипович В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівКарпенко О. В., Нерушак Л. В. при секретаріОвчаренко І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Черкаського державного технологічного університету на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6 та представників сторін, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

04 вересня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних позивач вказала, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року, яке вступило в законну силу скасовано наказ Міністерства освіти і науки України № 253-к «Про дострокове розірвання контракту з ректором Черкаського державного технологічного університету ОСОБА_6.» та поновлено її на посаді ректора ЧДТУ.

22 червня 2017 року Міністерства освіти і науки України було видано наказ № 295-к «Про поновлення на посаді ректора ОСОБА_6.», яким її було поновлено на посаді ректора ЧДТУ з 19 червня 2015 року на умовах контракту № 1-110 від 16 травня 2014 року.

Пунктом 3 наказу № 295-к від 22 червня 2017 року ЧДТУ було зобов'язано сплатити їй середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Оскільки наказом Міністерства освіти і науки України № 295-к від 22 червня 2017 року її було поновлено на роботі з 19 червня 2015 року, то часом вимушеного прогулу за який має бути сплачений середній заробіток є період з 19 червня 2015 року (наступний день після звільнення) по 22 червня 2017 року (дата видання наказу про поновлення на роботі).

За період вимушеного прогулу в період розгляду справи у суді, частково, а саме за період з 19 червня 2015 року по 16 листопада 2015 року на її користь з ЧДТУ було стягнуто рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року грошові кошти у сумі 77 670,36 гривень.

У травні 2017 року дані кошти було їй виплачено в порядку примусового виконання судового рішення.

З урахуванням цього та відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 295-к від 22 червня 2017 року ЧДТУ мало сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2015 року по 22 червня 2017 року.

Однак, у виданому 23 червня 2017 року першим проректором ЧДТУ ОСОБА_7 наказі № 203-к «Про оголошення наказу Міністерства освіти і науки України про поновлення на посаді ректора ОСОБА_6.» не було вказано про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу і, відповідно, у бухгалтерії ЧДТУ не виникло підстав для нарахування і виплати грошових коштів за час вимушеного прогулу.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 313-к від 26 червня 2017 року, ОСОБА_6 27 червня 2017 року знову була звільнена з посади ректора ЧДТУ.

Однак, при звільненні їй не було виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2015 року по 22 червня 2017 року.

03 липня 2017 року вона звернулась до нинішнього керівника ЧДТУ із заявою про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 295-к від 22 червня 2017 року, але отримала відмову.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року з ЧДТУ на її користь було стягнуто середню заробітну плату за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 29 липня 2016 року по 22 червня 2017 року. До цього часу кошти їй не виплачено.

А тому, просила стягнути з ЧДТУ на її користь невиплачений відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 295-к від 22 червня 2017 року середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2015 року по 28 липня 2016 року в сумі 124 297,32 гривень.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ЧДТУ на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 17 листопада 2015 року по 28 липня 2016 року в сумі 124 297 грн. 32 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ЧДТУ на користь держави судовий збір в сумі 1 242 грн. 97 коп.

В апеляційній скарзі Черкаський державний технологічний університет просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, а судові витрати покласти на позивача.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відомостей трудової книжки (а.с. 47-48) позивачка ОСОБА_6 з 19 травня 2014 року працювала на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету.

18 червня 2015 року її згідно наказу МОН № 253-к від 18 червня 2015 року було звільнено з займаної посади відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року (а.с. 50-62) скасовано наказ МОН № 253-к від 18 червня 2015 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором ЧДТУ ОСОБА_6.», поновлено її на посаді ректора ЧДТУ, стягнуто з ЧДТУ на користь позивачки середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 червня 2015 року по 16 листопада 2015 року в сумі 77 670,36 грн. та 20 000 грн. за завдану моральну шкоду.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року набрало законної сили 29 березня 2017 року.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 295-к від 22 червня 2017 року (а.с. 7) скасовано наказ МОН України від 18 червня 2015 року № 253-к «Про дострокове розірвання контракту з ректором ЧДТУ ОСОБА_6.» та поновлено ОСОБА_6 на посаді ректора ЧДТУ з 19 червня 2015 року на умовах контракту № 1-110 від 16 травня 2014 року.

П. 3 вказаного наказу передбачено, що ЧДТУ має сплатити на користь ОСОБА_6 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Наказом Черкаського державного технологічного університету № 203-п від 23 червня 2017 року (а.с. 8) ОСОБА_6 було поновлено на посаді ректора ЧДТУ з 19 червня 2015 року на умовах контракту № 1-110 від 16 травня 2014 року, на підставі наказу МОН № 295-к від 22 червня 2017 року.

Листом від 17 травня 2017 року № 12-13/263-2707 (а.с. 12) Головне управління казначейської служби України в Черкаській області повернуло виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2017 року у справі № 711/5989/15-ц про стягнення з ЧДТУ на користь ОСОБА_6 коштів в сумі 77 670,36 грн. у зв'язку з його виконанням в повному обсязі.

03 липня 2017 року ОСОБА_6 звернулась до ЧДТУ з заявою про виплату їй середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 13).

ЧДТУ листом від 12 липня 2017 року № 1204/01-01 (а.с. 14) відмовило ОСОБА_6 у виплаті середньомісячної заробітної плати, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року стягнуто з ЧДТУ на користь ОСОБА_6 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 червня 2015 року по 16 листопада 2016 року в сумі 77 670,36 грн., яка їй сплачена в повному розмірі. Вважають, що рішення суду виконано в повному обсязі.

Звертаючись до суду з позовом (а.с. 1-3) ОСОБА_6 зазначила, що відповідно до наказу МОН України № 295-к від 22 червня 2017 року ЧДТУ мав сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2015 року по 22 червня 2017 року, однак такий розрахунок проведений та виплачений не був.

Крім того, зазначила, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року з ЧДТУ на її користь було стягнуто середню заробітну плату за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 29 липня 2016 року по 22 червня 2017 року.

Тому, вважає, що станом на момент подачі позову їй не виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2015 року по 28 липня 2016 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову (а.с. 87-89), суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2017 року середньоденний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_6 визначено в сумі 719,17 грн. Судом визначено, що за спірний період невиплати середнього заробітку пройшло 175 робочих днів і вираховуючи розмір середнього заробітку, районний суд визначив його в розмірі 125 854,75 грн.

Однак, судом першої інстанції було враховано, що позивачкою було заявлено вимогу про стягнення 124 297,32 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому, на думку суду, вирішуючи спір, він не міг вийти за межі позовних вимог і задовольнив саме заявлену позивачем суму.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою (а.с. 93-96) ЧДТУ в обгрунтування її вимог вказало, що рішення суду від 28 липня 2016 року повністю виконане, в тексті рішення чітко зазначено, що час вимушеного прогулу становить з 19 червня 2015 року по 16 листопада 2015 року, тому підстав для задоволення позову немає і рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення районного суду, обгрунтованість доводів апеляційної скарги, пояснень, наданих сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов правильного висновку про те, що за результатами розгляду цивільної справи № 711/5989/15-ц ОСОБА_6 не заявляла позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу після 16 листопада 2015 року.

Рішення суду за результатами розгляду цивільної справи № 711/5989/15-ц ухвалено 28 липня 2016 року і на даний час набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення виплати середнього заробітку і він проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими доводами районного суду, оскільки він повністю узгоджується з позицією колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСУ, яку вони висловили в своїй постанові від 22 листопада 2017 року під час розгляду справи № 299/967/15-ц. ВСУ зазначив, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Тому, колегія суддів враховуючи вищевикладене, вважає правильним висновок районного суду про обґрунтованість звернення ОСОБА_6 до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2015 року по 28 липня 20126 року, оскільки сторонами не було спростовано ту обставину, що спір про поновлення її на роботі розглядався більше року не з вини ОСОБА_6, а оскільки у справі № 711/5989/15-ц ОСОБА_6 не заявляла позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу після 16 листопада 2015 року, тому з метою захисту своїх прав вона мала право звернутися до суду з такими позовними вимогами окремо.

Перевіряючи висновок про визначення розміру нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що він проведений районним судом у відповідності до даних, викладених в Листах Мінсоцполітики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та з врахуванням розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_6, встановленої рішенням суду від 28 липня 2016 року при розгляді справи № 711/5989/15-ц, яке є чинним на даний час.

Крім того, посилання районного суду про те, що він не може вийти за межі заявлених позовних вимог є також правильним, оскільки позивач не заявляла клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просила суд в своїй позовній заяві задовольнити саме визначений нею розмір в сумі 124 297 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача саме в розмірі 124 297 грн.

Також, є правильним висновком районного суду в частині стягнення судового збору, він відповідає встановленим нормам ст. 88 ЦПК України і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів також не вбачає.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Черкаського державного технологічного університету відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :