Ухвала суду № 70876489, 06.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Шимків С.С., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТзОВ "Рівнегаз збут" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Рівнегаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відновлення прав споживача,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Рівнегаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відновлення прав споживача задоволено частково.

Зобов'язано ТзОВ "Рівнегаз збут" здійснити перерахунок платежів за спожитий природний газ ОСОБА_3, яка приєдналась до типових договорів за №1384/27829 від 06.11.2015 року, починаючи із листопада 2016 року по день ухвалення даного рішення у відповідності до Постанови КМУ від 23 березня 2016 року №203, виходячи із розміру 4.4 куб. м на одну особу в місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року виправлено описку в резолютивній частині вказаного рішення, зазначено "Стягнути із ТзОВ "Рівнегаз збут" на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1200 грн."

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ТзОВ "Рівнегаз збут" вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про те, що висновок суду першої інстанції про прийняття ПАТ "Рівнегаз" одноосібного рішення про встановлення загальнобудинкового вузла обліку у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 не підтверджується матеріалами справи. Обов'язок товариства щодо встановлення зазначеної категорії приладів обліку природного газу прямо випливає із вимог ч.2 ст. 38 ЗУ "Про ринок природного газу" та Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Рівнегаз" на 2016-2025 роки, яка затверджена Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказує на те, що висновок суду першої інстанції про виникнення нібито колективної відповідальності за спожитий природний газ при здійсненні розрахунків за показами загальнобудинкового вузла обліку природного газу, відсутності доступу до засобу обліку, позбавлення можливості контролювати і перевіряти споживання газу, достовірність виставлених рахунків за газ та покладення на споживачів, які не мають квартирного лічильника газу, всіх ризиків по втратам газу не обґрунтовується жодним нормативно-правовим актом, яким керувався суд при його прийнятті.

Зазначає про те, що внаслідок недоступу мешканцями житлового будинку представників Оператора ГРМ для проведення робіт зі встановлення загальнобудинкового ВОГ, до складу яких також включаються роботи по монтажу захисної шафи комерційного ВОГ, в присутності голови ОСББ "Орлова 46" ОСОБА_5 був складений акт про порушення №3 від 06.10.2016 року, а саме порушення п.5 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, яке полягає у відмові від встановлення лічильника за рахунок Оператора ГРМ (ПАТ "Рівнегаз"). В акті про порушення № 3 від 06.10.2016 року зафіксовано саме відмову мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1 від встановлення за рахунок Оператора ГРМ загально будинкового вузла обліку природного газу, як це визначено п.3 р. 6 гл. ІХ Кодексу газорозподільних систем. Відмова ОСОБА_3 від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу підтверджується її підписом у заяві від 03.10.2016 року, яка була направлена ПАТ "Рівнегаз" ініціативною групою мешканців зазначеного будинку.

Також звертають увагу на те, що оскаржуване рішення містить посилання на граничні об'єми споживання природного газу населення, визначеними у додатку 15 до Кодексу ГРМ. Проте, Кодекс ГРМ до якого внесені зміни згідно постанови НРЕКП від 07.11.2016 року №1953 в частині зміни нумерації додатків, набрала чинності лише з 17 березня 2017 року, а отже не могла бути застосована до спірних відносин.

Щодо прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов'язання ТОВ "Рівнегаз збут" здійснити перерахунок платежів за спожитий природний газ, починаючи з листопада 2016 року по день ухвалення даного рішення, у відповідності до Постанови КМУ від 23.03.2016 року №203, виходячи із розміру 4,4 куб. м на одну особу в місяць, зазначає, що товариство, відповідно вимог п.13 розділу ІІІ Правил постачання не наділено правом визначення та зміни об'ємів (обсягів) природного газу, оскільки обов'язок передачі інформації про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу природного газу за відповідний період покладений виключно на Оператора ГРМ, а не на постачальника природного газу. Постачальник, отримавши інформацію від Оператора ГРМ про об'єм (обсяги) спожитого побутовим споживачем природного газу за відповідний календарний місяць, проводить лише розрахунок його вартості.

Окрім того, застосовуючи норму споживання природного газу в розмірі 4,4 куб. м на одну людину в місяць, з 01 листопада 2016 року по дату ухвалення рішення, судом не з'ясовано чи здійснювалось гаряче водопостачання у вказаний період у житловому будинку за адресою : АДРЕСА_1.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити в повному об'ємі.

Представник ТзОВ "Рівнегаз збут" в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ПАТ "Рівнегаз" підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити, покликаючись на подані заперечення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для захисту прав споживача ОСОБА_3 слід зобов'язати ТзОВ "Рівнегаз збут" відновити її права на оплату споживання природного газу по нормі визначеній Постановою КМУ від 23.03.2016 р. в розмірі 4,4 м. куб на одну особу в місяць шляхом здійснення перерахунку платежів з листопада 2016 року ..

Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов'язання ПАТ «Рівнегаз» відновити права ОСОБА_3 на споживання природного газу по нормі споживання в розмірі 4,4 м. куб. у місяць з листопада 2016 року, шляхом скасування рішення комісії ПАТ "Рівнегаз" про збільшення норм споживання, місцевий суд виходив з того, що оскільки рішення комісії ПАТ «Рівнегаз» від 18 жовтня 2016 року, не стосується особисто позивача, тому в неї відсутнє право на вимогу про його скасування.

Що стосується вимог про стягнення солідарно моральної шкоди, то суд першої інстанції в задоволенні відмовив за відсутності правових підстав, оскільки Кодекс газорозподільних систем та умови Типового договору розподілу природного газу не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з розподілу природного газу.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі публічних типових договорів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р за № 1384/27829 ОСОБА_3 у статусі споживача приєдналась до типового договору з розподілу природного газу укладеного з ПАТ "Рівнегаз" та типового договору з постачання природного газу побутовим споживачам укладеного з ТзОВ "Рівнегаз збут" (а.с.3-7).

03 жовтня 2016 року ініціативна група мешканців зазначеного будинку, в тому числі і позивач, звернулась до товариства із заявою вимогою про встановлення індивідуальних квартирних лічильників газу (а.с. 21).

06 жовтня 2016 року представником ПАТ "Рівнегаз" Гомонцем М.І. було складено акт про порушення №3 на об'єкті - житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1, а саме - відмова від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, яка проводиться за кошти ПАТ "Рівнегаз" відповідно до п.5 глави 1 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем, ст. 2 ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та ст. 18 ЗУ "Про ринок природного газу", який був складений у присутності голови ОСББ "Орлова, 46 " ОСОБА_5 і яка відмовилась його підписувати ( а.с.29).

18 жовтня 2016 року даний акт був розглянутий на засіданні комісії ПАТ "Рівнегаз" з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем, яка за результатами розгляду цього акта, в зв'язку з відмовою мешканців будинку від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу прийняла рішення про зміну режиму нарахування об'ємів природного газу побутовим споживачам, що проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом встановлення останнім із 01 листопада 2016 року граничної місячної норми споживання на одну особу, яка передбачена додатком 10 до вищевказаного Кодексу, тобто 9.8 м. куб. на одну особу.( а.с.33).

Спір по даній справі випливає із договору про надання послуг з газопостачання, сторонами якого є дві сторони: споживач ОСОБА_3 та ТзОВ "Рівнегаз збут" і в розділах 5-6 цього Договору зазначено конкретний перелік прав та обов'язків кожної із сторін (а.с.4-5).

Як вбачається з матеріалів справи, особисто позивач ОСОБА_3 не відмовлялась від встановлення загальнобудинкового вузла обліку спожитого газу, а просила встановити їй індивідуальний газовий лічильник.

Відповідно до ст.11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають договору або закону.

Згідно зі ст. 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані за свій кошт чи відповідного бюджету забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України;

Відповідно обов'язок суб'єкта господарювання кореспондується з правом споживача, яке випливає із наведеної вище норми закону, а тому в даному випадку посилання відповідачів на підзаконний нормативний акт, щодо неможливості відмови від встановлення загальнобудинкового вузла обліку спожитого газу не заслуговує на увагу. Закон має вищу юридичну силу ніж підзаконний акт і ОСОБА_3 такої послуги, як споживач не замовляла. Послугу, яку замовляла ОСОБА_3, а саме встановлення індивідуального лічильника газу в квартиру відповідачі їй не надали, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про зобов'язання ТзОВ "Рівнегаз збут" здійснити перерахунок платежів за спожитий природний газ ОСОБА_3, починаючи із листопада 2016 року по день ухвалення рішення у відповідності до Постанови КМУ від 23 березня 2016 року №203, виходячи із розміру 4.4 куб. м на одну особу в місяць.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 до ТзОВ "Рівнегаз збут" та ПАТ «Рівнегаз» було відмовлено, тому в цій частині підстав для скасування колегія суддів не вбачає. Позивач в цій частині рішення місцевого суду також не оскаржувала.

Що стосується відшкодування судових витрат ОСОБА_3, зокрема на правову допомогу, то з огляду на граничні розміри таких відшкодувань, заявлені ОСОБА_3 та підтверджені суми оплати послуг адвоката в суді першої та апеляційної інстанції не є значними, а тому підлягають до стягнення відповідно до ст.84, 88 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТзОВ "Рівнегаз збут"відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ТзОВ "Рівнегаз збут" на користь ОСОБА_3 судові витрати 1200 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.С. Шимків

Н.М. Ковальчук