Рішення № 70873997, 08.12.2017, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/934/17

Провадження № 2/535/463/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Цвітайла П.В.,

при секретарі - Дрижирук Л.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль;-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 01 листопада 2017 року позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти в сумі 266649 гривень 50 копійок, в якості грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати право власності за ОСОБА_2 на вказаний автомобіль (а.с. 56-57). Обгрунтовуючи позов тим, що спірний автомобіль вони придбали в шлюбі, який відповідно до вимог чинного законодавства є спільним сумісним майном подружжя, а оскільки автомобіль перебуває у користуванні її колишнього чоловіка вона хоче грошову компенсацію 1/2 частини його вартості.

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 надав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, в якій просить визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 32-35). Обгрунтовуючи позов тим, що спірний автомобіль він придбав самостійно за свої кошти, а саме кошти матері та кредит, а колишня дружина не приймала участі коштами в придбанні даного автомобіля, тому вважає спірний автомобіль його особистою приватною власністю.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року, первісний та зустрічний позов об’єднані в одне провадження (а.с. 51-52).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2017 року, за заявою сторони залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПАТ «Кредобанк» (а.с. 83-84).

У відкритому судовому засіданні позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд задовольнити її позовні вимоги з підстав викладених у позовних заявах, пояснивши суду, що спірний автомобіль придбали в шлюбі з відповідачем, тому вона бажає визнати автомобіль спільним сумісним майном подружжя, і отримати компенсацію 1/2 вартості автомобіля.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який діє на підставі ордеру ПН № 027620 від 20.10.2017 року, витягу з угоди на представництво інтересів у цивільній справі від 11.09.2017 року (а.с. 24,25) позовні вимоги позивача ОСОБА_1, підтримав, просить суд її позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

У відкритому судовому засіданні позивач за зустрічним позовом і відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги позивачки за первісним позовом не визнав взагалі, мотивуючи тим, що даний автомобіль він придбав за кошти, які йому дала в борг мати, і він взяв частину коштів у кредит. Просить суд визнати автомобіль його особистою власністю, а в задоволені первісного позову відмовити в повному обсязі.

Представники ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють на підставі довіреності від 06.11.2017 року (а.с. 62), зустрічний позов підтримали повністю, просять суд задовольнити зустрічний позов, а в задоволені первісного позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПАТ «Кредобанк», у відкрите судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 127,128).

При цьому, сторони та їх представники в більшості висловлювали свої суб’єктивні міркування та припущення з приводу вище зазначеного звернення з позовом до суду, а також розповідали про обставини, які ніякого правового значення по даній цивільній справі взагалі не мають.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, заслухавши пояснення сторін, їх представників, приходить до переконання, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Виходячи із змісту вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із змісту ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторони в добровільному порядку самостійно питання визнання спільної сумісної власності подружжя, компенсації вартості за спірний автомобіль не вирішили, а кожен наполягав на вирішенні спірного питання судом.

Шлюб, зареєстрований 26 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2розірвано 25 вересня 2017 року, що підтверджується відповідними світлокопіями свідоцтва про шлюб від 25.11.2016 року та рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25.09.2017 року (а.с. 9,39).

Спірний автомобіль марки Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, придбано ОСОБА_229 листопада 2016 року, що підтверджується світлокопією договору купівлі-продажу автомобіля № 143/2016 (а.с. 42), отриманий автомобіль покупцем 27 грудня 2016 року, що підтверджується світлокопією акту прийому – передачі автомобіля (а.с. 43), зареєстрований автомобіль на ОСОБА_227 грудня 2016 року , що підтверджується світлокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 41).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2підтверджують наявність вище вказаного автомобіля. Згідно з вимогами ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно змісту вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи вище зазначені обставини суд вважає, що оскільки спірний автомобіль Volkswagen Caddyпридбаний під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 то він є спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Незалежно хто із подружжя зареєстрований його власником і на чиє ім’я видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також хто з них придбавав рухоме майно.

З огляду на наведене вище суд вважає, що сторони, як співвласники автомобіля, мають рівні права щодо спільної сумісної власності подружжя.

Судом в ході судового засідання встановлено, що на загальну суму для придбання автомобіля деякі кошти в сумі 116589 гривень бралися в кредит, що підтверджується відповідною світлокопією кредитного договору № 5873/2016 від 27.12.2016 року (а.с. 65-66), у звязку з отрианням кредиту спірний автомобіль переданий в заставу, що підтверджується відповідною світлокопією договору застави майнових прав № 5873/2016/1 від 27.12.2016 року (а.с. 67-70).

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, кредит на придбання автомобіля брав і сплачує його до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2.

За таких обставин коли один з подружжя просить компенсацію 1/2 частини вартості спірного автомобіля, суд бере до уваги те, що частину коштів на придбання автомобіля було взято в кредит, що в свою чергу кореспондується подружжю боргове зобовязання – повернення кредитних коштів, отриманих на придбання спірного автомобіля. При цьому кредит сплачує, і сплачуватиме відповідач, про що він зазаначив під час судового засідання.

Під час розгляду та винесенні рішення по даній цивільній справі суд, також керувався правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року.

Так, відповідно до викладеної правової позиції в постанові ВСУ – при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином частка в рухомому майні, а саме в спірному автомобілі подружжя, вже не може бути рівною між відповідачем, який брав кредит, сплачує його і буде сплачувати за автомобіль і позивачкою, яка не бере участі у виконанні зобовязань по кредиту, що брався в інтересах сім’ї.

Сторони взагалі не ставлять питання про виділення частки в спільному сумісному майні подружжя, її зменшенні або збільшенні. Подружжя, як солідарні боржники мають зобов’язання по отриманому кредиту на частину коштів для придбання спірного автомобіля.

З огляду на наведене вище суд не може вийти за межі позовних вимог відповідно до вимог ЦПК України.

Тому у суду є всі законні підстави для часткового задоволення первісного позову щодо визнання об’єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіля Volkswagen Caddy, і в відмові у задоволенні позову щодо стягнення грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля.

Стосовно заявленого зустрічного позову ОСОБА_2, про визнання права особистої приватної власності на автомобіль.

Пояснення ОСОБА_2, що автомобіль придбано за кошти, які належали саме йому викликають сумнів у суду щодо їх достовірності, оскільки він не довів суду, що в нього були ці кошти, і автомобіль придбано за кошти, які належали саме йому (договір дарування грошей) чи інші об’єктивні докази стороною відповідача суду не надавалися, інші договори, які б підтверджували обставину придбання автомобіля не в інтересах сім’ї, також суду надано не було.

Зазначені в якості доказів ОСОБА_2., отримання коштів від його матері на придбання автомобіля та отриання ним кредиту не підтверджує беззаперчно того, що придбавався автомобіль, саме йому для власних потреб, а не в інтересах їх сім’ї.

Такі пояснення відповідача ОСОБА_2, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони обєктивно нічим не підтверджуються, а грунтуються лише на субєктивних міркуваннях.

Суд критично ставиться до розписки про взяття в борг коштів у матері (а.с. 40) та пояснень матері відповідача ОСОБА_6, яка була допитана в якості свідка, про те, що автомобіль придбавався для власних потреб саме відповідачу – ОСОБА_2, за кошти батьків, оскільки підтверджуючих доказів, що дані кошти взагалі були у батьків суду не надано, як і не заявлено про неможливість їх надання. Крім цього суд виходив з того, що мати намагаючись допомогти своїй дитині може написати будь яку розписку.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, за тих же фактичних обставин викладених вище у рішенні щодо задоволення позову ОСОБА_1, про визнання об’єктом спільної сумісної власності подружжя спірного автомобіля, вимоги ОСОБА_2, є самі по собі взаємовиключні.

Тому у суду є всі законні підстави для відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, про визнання права особистої приватної власності на спірний автомобіль.

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_1, і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Виходячи із змісту вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_2, на користь позивача ОСОБА_1В, слід стягти судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 1). Відповідно до змісту вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу по зустрічному позову ОСОБА_2, не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 21,24,41 Конституції України, ст.ст. 3, 368 ЦК України, ст. 60 Сімейного кодексу України, суд;-

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля, задовольнити частково.

Визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, автомобіль Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 не присуджуються.

Апеляційна скарга на рішення Котелевського районного суду Полтавської області може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

В повному обсязі рішення складено 12.12.2017 року _________