Рішення № 70873284, 06.12.2017, Апеляційний суд Київської області

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ „Страхова компанія „СКАЙД”, ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, та спричиненої шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 09 липня 2015 року близько 17 год. 10 хв. в с. Петрівське, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4

Постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та встановлено що ДТП сталося з його вини.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «СК «СКАЙД».

02 грудня 2015 року ПАТ «СК «СКАЙД» здійснило виплату страхового відшкодування не в повному обсязі у розмірі 34 031, 59 грн. та пеню у розмірі 1 517, 90 грн. за невчасну виплату.

Просив стягнути з ПАТ «СК «СКАЙД» на його користь 17 763 грн. 38 коп. матеріальної шкоди; 4 556 грн. 25 коп. пеню за невчасну виплату; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 27 514 грн. 42 коп. матеріальної шкоди та стягнути з ПАТ «СК «СКАЙД» та ОСОБА_2 судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ „Страхова компанія „СКАЙД” на користь ОСОБА_3 17 763,38 тисяч гривень , недоплачену різницю страхового відшкодування, 4 556,25 гривень пені , за несвоєчасну виплату страхового відшкодування , а всього 22 319,63 гривни.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 27 514,42 гривни, різниці у страховому відшкодування та спричиненням шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої та ухвалити нове, про відмову в задовленні позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 09 липня 2015 року близько 17 год. 10 хв. в с. Петрівське, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Петровського, а саме виконуючи маневр розвороту, в напрямку вул. Київська, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 11).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку від 12.08.2015 року № 551 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 складає 119 768, 08 грн. (а.с. 48-68).

02.12.2015 року страховою компанією «СКАЙД» на користь ОСОБА_3 було здійснено страхове відшкодування в сумі 34 031, 59 грн. (а.с. 8 ).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача завдано матеріальної шкоди позивачу, тому ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за спричинену шкоду.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яке на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом або іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого складає підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 вказаної статті ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, яка пов’язана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів та ін., що складає підвищену небезпеку для осіб, які здійснюють цю діяльність та інших осіб.

Ст. 1187 ч.2 ЦК України передбачає, що шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Дане положення також передбачено ч.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 6 від 27.03.1992 р. Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди.

У відповідності до розяснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки також розяснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки з вини відповідача майну позивача була заподіяна матеріальна шкоди, що знайшло підтвердження у судовому засіданні у зв'язку з чим відповідачі повиненні відшкодувати позивачу заподіяну шкоду.

Посилання апелянта на те, що позивач не оскаржив рішення страховика про здійснення страхового відшкодування та прийняв запропоноване страховиком відшкодування, тому відповідно до ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію страховика про виплату страхового відшкодування у розмірі запропонованому страховиком є безпідставними.

На правовідносини, які склалися між сторонами не поширюється дія ст. 642 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача про розгляд справи колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської областівід 10 листопада 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: