Постанова № 7086899, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 1/246

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2009

у справі № 1/246 (суддя

за позовом                               ТОВ "Оптіма-Лізинг"

до                                                   ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 272895,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.2009 р. у справі № 1/246 позовні вимоги ТОВ „Оптіма Лізинг” до ЗАТ „Український мобільний зв’язок ” про стягнення 272895,56 грн. задоволений.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач, посилаючись на неповне з’ясування обставин що мають значення для справи, просить його змінити, відмовивши у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на ремонт автомобілів.

Представник позивача, в судове засідання не з’явився, причина суду не відома, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали про порушення провадження за апеляційною скаргою та строки розгляду справи, відповідно до ст. 102 ГПК України.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 22.04.2004 сторонами укладений договір прямого (оперативного) лізингу № 20041028, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг 8 автомобілів згідно специфікації.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отримання автомобілів підтверджується актами прийняття-передачі ( а.с.19-26 т.1).

10.01.2008 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору лізингу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до умов, укладеного договору, на відповідача покладаються витрати пов’язані з ремонтом автомобілів, а також обов’язок сплатити штраф за дострокове розірвання договору, крім того, у відповідача існує заборгованість по сплаті за перевищення максимально допустимого пробігу автомобілів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням річних та інфляційних витрат.

Заперечуючи в частині стягнення витрат на ремонт автомобілів, відповідач вважає їх необґрунтованими, оскільки при поверненні автомобілів позивач відмовився підписати акти приймання-передачі автомобілів, але зауважень щодо технічного стану автомобілів не виникало, позивач не запрошував на огляд та проведення досліджень щодо відновлення автомобілів, оскільки про нібито несправність або необхідність ремонту дізнався у суді.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ст. 10 цього Закону лізингодавець має право, зокрема, вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

У п.15.4 договору ,сторонами досягнута згода, що у випадку якщо технічний стан/ комплектність, повернутого автомобілю не відповідає вимогам, лізингоотримувач за власний рахунок повинен відновити/відремонтувати автомобіль до належного стану, або компенсувати втрату вартості автомобілю та/або збитки.

Факт того, що відповідач повернув автомобілі підтверджується, викладеними у позові обставинами(а.с. 5 т.1), але колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючись від підписання актів приймання-передачі автомобілів, позивач позбавив себе права на отримання компенсації за відновлення, оскільки приймаючи автомобілі не вказав зауважень щодо технічного стану автомобілів(пошкодження, тощо), так як „ значні явні пошкодження”, визначені у п.15.4 договору є вичерпані, тому відсутність відміток про неналежний стан повернутого майна не можна стверджувати тільки на підставі звітів експертної компанії, оскільки визначений технічний стан автомобілів може бути пов’язаний з нормальним зносом, амортизацією майна у період його експлуатації. Про проведення досліджень позивач не повідомляв, не запрошував.

Зі змісту ст. 103 ГПК України зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, рішення в частині стягнення 82281,70 грн. на відновлювальний ремонт автомобілів підлягає скасуванню, а не зміні, оскільки рішення в цієї частині не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому розмір державного мита, що підлягає стягненню становить 1337,04 грн..

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЗАТ „УМЗ” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 1/246 від 06.03.2009 скасувати в частині стягнення 82281,70 грн. на відновлювальний ремонт автомобілів.

Стягнути з ЗАТ „Український мобільний зв’язок ” ( 01015 м. Київ вул. Лейпцігська 15; ЄДРПОУ 14333937) на користь ТОВ „Оптіма Лізинг”( 07400 Київська область, м. Бровари, пер. Оболонський,4; ЄДРПОУ 31033785) державне мито в розмірі 1337,04 грн. (тисяча триста тридцять сім грн.. 04 коп.).

В інший частині рішення господарського суду залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.10.09 (відправлено)