Рішення № 7086672, 15.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

15.12.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 телефон канцелярії 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

14 грудня 2009 року Справа № 12/145

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01025                     

Відповідач:          Відкрите акціонерне товариство "Чернігівське хімволокно", вул. Щорса 78, м. Чернігів, 14011

Предмет спору:           про стягнення заборгованості 287104,33 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ становить 3 372 298,75 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивач: Шилов К. Р. –довіреність № 1000 /09 від 01.10.2009 року, представник відповідач: Гузій Р.Б. - довіреність № 6399-0100 від 24.12.2008 представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 240 145,09 євро простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 22 531,49 євро поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 24 427,75 євро заборгованості по пені за прострочення сплати відсотків, згідно Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року та додаткових угод до нього.

Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В поданому 20.10.2009 року відзиві на позов відповідач позовні вимоги в частині стягнення 240 145,09 євро простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 22 531,49 євро поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом визнає повністю, в частині стягнення 24 427,75 євро заборгованості по пені за прострочення сплати відсотків заперечує, посилаючись на важке фінансове становище та зупинення виробництва, пов"язане зі зменшенням замовлень, що вплинуло на своєчасне погашення заборгованості по кредиту.

В поданих 10.11.2009 року письмових поясненнях позивач заперечує проти доводів відповідача про звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов’язань, посилаючись на те, що наведені відповідачем доводи не відповідають вимогам ст. 614 Цивільного кодексу України.

Також 10.11.2009 року позивачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано заяву про уточнення позовних вимог з метою усунення допущених описок стосовно зазначення номеру та дати договору, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 240 145,09 євро простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 22 531,49 євро поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 24 427,75 євро заборгованості по пені за прострочення сплати відсотків, згідно Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року та додаткових угод до нього.

Заява позивача про уточнення позовних вимог була прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

Ухвалою суду від 26.11.09р. за заявою сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору до 26.12.09р.

В судовому зсіданні 14.12.09р. представник позивача виклав позовні вимоги та надав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник відповідача проти позовних вимог частково заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Оскільки позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом, суд розглядає даний позов з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог.

11.08.2006р. між Закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк”, правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.2 Статуту, погодженого Національним банком України 21.07.09р. реєстраційний № 158 та зареєстрованого державним реєстратором державної адміністрації Шевченківського району у м. Києві 19.08.09р. № запису 70741050014003231, та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 96-В/06, згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання відкрити позичальнику (відповідачу) невідновлювану кредитну лінію у іноземній валюті, та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов’язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5. Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 96-В/06 ліміт кредитної лінії: 2 400000 євро.

Договором № 96-В/06 також передбачено, що розмір відсотків за користування кредитом визначається в Додаткових угодах, на підставі яких надається кредит

Строк дії кредитної лінії закінчується 01.08.2011 року.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 2 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід’ємною частиною Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у п. 10.2. Договору.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов’язання та здійснював кредитування позивача в межах встановленого ліміту, що підтверджується меморіальними валютними ордерами про надання кредитних коштів відповідачу та банківськими виписками, доданими до матеріалів справи. За період з 05.09.06р. по 16.07.07р. позивачем було надано 11 траншів на загальну суму 2334163 Євро.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з п. 6.1., 6.2. Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року було встановлено, що проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (для Кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення –не враховується при нарахуванні відсотків.

Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 25-го числа (включно) по останній робочий день (включно) місяця, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче). Якщо після сплати процентів кредит був повністю або частково достроково повернутий у тому ж місяці, за який ці проценти нараховані, внаслідок чого фактично сплачена сума процентів перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яка складає різницю між фактично сплаченою сумою процентів та розміром процентів, що підлягає сплаті, вважається направленою на сплату процентів за користування кредитом на наступний місяць. У разі повного повернення кредиту не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії. У разі прострочення повернення кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.

          Додатковою угодою № 1 від 23.08.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 357605,40 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 03.09.2010 року.

Додатковою угодою № 2 від 21.09.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 60049,00 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 21.09.2010 року.

Додатковою угодою № 3 від 10.10.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 915 600 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 08.04.2011 року.

Додатковою угодою № 4 від 10.10.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 130 800 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 08.04.2011 року.

Додатковою угодою № 5 від 10.10.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 46 900 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 08.04.2011 року.

Додатковою угодою № 6 від 10.10.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 6 700 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 08.04.2011 року.

Додатковою угодою № 7 від 20.11.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 330421,60 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 19.11.2010 року.

Додатковою угодою № 8 від 20.11.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 150124 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 19.11.2010 року.

Додатковою угодою № 9 від 20.11.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 90 074 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 19.11.2010 року.

Додатковою угодою № 10 від 20.12.2006 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 29000 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 20.12.2010 року.

Додатковою угодою № 12 від 23.05.2007 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було погоджено наступне: банк надає позичальнику транш у сумі 48 589 євро, за користування траншем позичальник зобов’язаний сплачувати банку проценти у розмірі 10,45%, позичальник зобов’язаний повернути транш 18.05.2011 року.

Додатковою угодою від грудня 2007 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року сторонами було викладено п.6.2. договору в наступній редакції: проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче). Якщо після сплати процентів кредит був повністю або частково достроково повернутий у тому ж місяці, за який ці проценти нараховані, внаслідок чого фактично сплачена сума процентів перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яка складає різницю між фактично сплаченою сумою процентів та розміром процентів, що підлягає сплаті, вважається направленою на сплату процентів за користування кредитом на наступний місяць. У разі повного повернення кредиту не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії. У разі прострочення повернення кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.

У відповідності до п.п.6.3, 6.4 Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року розмір процентів за користування кредитом може бути змінений банком в односторонньому порядку. У випадку прийняття банком рішення про зміну розміру процентів згідно п.6.3 цього договору банк повинен надіслати позичальнику повідомлення про такі зміни не пізніше ніж за 10 днів до дати набуття ними чинності.

Позивачем, відповідно до п.п. 6.3, 6.4 Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року було направлено відповідачу листа № 26104-38-70677 від 19.08.08р. про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Факт направлення повідомлення про зімну процентної ставки підтверджується реєстром поштових відправлень та фіскальним чеком від 19.08.08р.

Відповідно з 29.08.08р. процентна ставка за користування траншамим в сумі 357605, 4Євро та 60049 Євро становить 14,25 %; в сумі 330421,6 Євро –14,69%; в сумі 150124 Євро –14,68%; в сумі 175000 Євро –14,8%; в сумі 46900 Євро –12,56%; в сумі 915600 Євро –14,45%; в сумі 29000 Євро –14,51%; в сумі 48589 Євро –15%; в сумі 130800 Євро –14,7%; в сумі 90074 Євро –14,5%.

Станом на 31.10.08р. відповідачем проценти за користування кредитними коштами сплачені в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.11.08р. по 24.09.09р. 240145,09Євро простроченої заборгованості по процентах та 22531,49 Євро поточної заборгованості по процентах.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку процентів, за період користування кредитними коштами з 01.11.08р. по 24.09.09р. відповідач зобов”язаний був сплатити проценти в сумі 307930,3 Євро, фактично сплачено 45253,7 Євро, заборгованість становить 262676,6 Євро, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення процентів в сумі 262676,58 Євро є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 24427,75 євро заборгованості по пені за прострочення сплати процентів за період з 06.12.2008 року по 24.09.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 11.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року передбачено, що за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати процентів, але приймаючи до уваги, що умовами п. 11.1 . Договору про відкриття кредитної лінії № 96-В/06 від 11.08.2006 року не визначено період нарахування пені , а позивачем при розрахунку пені не було враховано вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочки з 06.12.2008 року по 24.09.2009 року підлягають задоволенню в розмірі 22613,66 Євро.

Посилання відповідача, як на підставу звільнення його від відповідальності за прострочку виконання зобов”язання, на вимушену зупинку виробництва, спричинену фінансовою кризою, що в результаті призвело до настання форс-мажорних обставин , судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав.

В силу ст. 42 Господарського кодексу України України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 218 Цивільного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма міститься в ст.617 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України також визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Умовами кредитного договору сторонами не визначено обставини, через надзвичайний характер яких відповідач звільняється від відповідальності. Наданий відповідачем висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.05.09р. не може бути прийнято судом до уваги як підтвердження наявності непереборної сили , оскільки ознакою непереборної сили є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Вона характеризується як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад , явища стихійного характеру: землетрус, повінь, засуха; дії влади і т.д); а також означає , що це далеко не ординарна обставина , а дещо таке , що виходить за межі буденного, а тому спричинює певні труднощі для сторін.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України визначено , що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який підтверджує вжиття ним заходів щодо зменшення суми заборгованості, а також не доведено та не подано належних доказів , що розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 240 145,09 євро простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 531,49 євро поточної заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.11.2008 року по 24.09.2009 року та 22613,66 євро пені за прострочення сплати процентів за період з 06.12.2008 року по 24.09.2009 року.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 2157,25 євро та витрати в сумі 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 614,617, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218,219,230, 231, 232,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з           Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське хімволокно", вул. Щорса 78, м. Чернігів, 14011 (п/р 26002102068001 в ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346, код ЄДРПОУ 00204048) на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 (коррахунок № 32004186201 у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 23494714) 240 145,09 євро простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 531,49 євро поточної заборгованості по процентам за користування кредитом, 22613,66 євро пені, 2157,25 євро державного мита та витрати в сумі 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                   Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 15.12.2009р.

Суддя                                                   Л.М. Лавриненко