Ухвала суду № 70866272, 25.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1905/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.,

суддів: Драчук Т. О., Гонтарука В. М.,

при секретарі: Марчаку А.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Каролінні" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2010 року приватне підприємство "Каролінні" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, в її задоволенні просив відмовити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду залишити без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скарги, просив суд її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 14.03.2011р. №748/23, виданого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_4, керуючись ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ Про державну податкову службу в Україні (із змінами та доповненнями) та на виконання вимог ст.20, пп.78.1.8 1.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. та відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці від 12.03.2011р. №1028/23 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Каролінні з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 129001 грн. за жовтень 2010р., на рахунок платника у банку, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.10.2009р. по 01.05.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки, результати якої оформлено актом перевірки №927/2330/36685357 від 21.03.2011 р.

Перевіркою встановлено, що ПП "Каролінні" порушено п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п.7.7 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22385,00 грн.

Дане порушення відображене в акті перевірки № 927/2330/36685357 від 21.03.2011р.(а.с. 9-23), згідно висновків якого 21.03.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПП "Каролінні", а саме: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на суму 22385,00 грн. (а.с.24).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на досліджені під час судового розгляду докази та встановлені судом обставини, суд першої інстанції не може погодитись з висновком податкового органу про нікчемність правочину між Позивачем та ТОВ Артпласт Плюс з підстав наявності у останнього на момент проведення перевірки статусу 10 запит на встановлення місцезнаходження №54/15-3 від 24.06.2010 р. Щодо вимоги Позивача визнати дії щодо визнання договору нікчемним незаконними, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про нікчемність договору міститься в акті перевірки, який є лише засобом документування дій податкового органу та не є актом індивідуальної дії, не несе юридичних наслідків для Позивача, не порушує його прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варість" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 жовтня 2009 року між Позивачем та ТОВ Артпласт Плюс укладено договір №116-09 про поставку пакувальних матеріалів (а.с. 28-30) . Позивач за даним договором придбавав пакувальні матеріали для макаронних виробів, які згодом були реалізовані за межі території України.

Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ Артплас Плюс здійснило поставку Позивачу пакувального матеріалу у жовтні, грудні 2009 року на загальну суму 134 307 грн. 41 коп., у тому числі ПДВ 32384 грн. 57 коп.

За результатами поставки ТОВ Артпласт Плюс виписало Позивачу чотири податкових накладних (а.с. 31-34). В матеріалах справи також містяться видаткові накладні на поставлений пакувальний матеріал (а.с. 35-38). Крім того, на підтвердження реальності операцій, що здійснювались між Позивачем та ТОВ Артпласт Плюс, в матеріалах справи є банківські виписки з рахунків Позивача (а.с. 39-42), з яких вбачається рух коштів з розрахункового рахунку Позивача на рахунок ТОВ Артпласт Плюс. Позивачем до матеріалів справи було надано товарно транспортні накладні, відповідно до яких здійснювалось транспортування пакувального матеріалу від ТОВ Артпласт Плюс до Позивача.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неправомірності висновку податкового органу про нікчемність правочину між Позивачем та ТОВ Артпласт Плюс з підстав наявності у останнього на момент проведення перевірки статусу 10 запит на встановлення місцезнаходження №54/15-3 від 24.06.2010 р. Крім того, Відповідачем не доведено, що ТОВ Артпласт Плюс не знаходилось за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій з Позивачем.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі від 20.07.2010 року №1111/11/13-10, відсутність судового рішення про недійсність нікчемного правочину не свідчить про створення ним певних правових наслідків. При цьому суд у мотивувальній частині рішення у справі щодо оскарження нарахованих податкових зобовязань має право дійти самостійно висновків про нікчемність правочину під час розгляду питання про реальність господарської операції, на підставі якої формувалися дані податкового обліку сторін договору.

Суд першої інстанції, з позицією якого погоджується колегія суддів, дійшов висновку, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.

Оцінюючи вирішення вимоги Позивача визнати дії Відповідача щодо визнання договору між ПП "Каролінні" та ТОВ "Артпласт-плюс" нікчемним незаконними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про нікчемність договору між ПП "Каролінні" та ТОВ "Артплас Плюс" міститься в акті перевірки від 21.03.2011 року (а.с. 17-18), на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 року N 1003, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тобто акт перевірки є лише засобом документування дій податкового органу, та не встановлює, не змінює, не припиняє права чи обов'язки, а тому не може виступати правовим актом індивідуальної дії, а як наслідок бути предметом оскарження в адміністративній справі.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються наведеними вище обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Каролінні" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 серпня 2011 року .

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді/підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

секретар