Ухвала суду № 70866241, 16.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1394/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сапальової Т.В., Драчук Т. О.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецького районного територіального медичного об'єднання на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Іллінецького районного територіального медичного об'єднання за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: головного лікаря Іллінецької РТМО –ОСОБА_5, заступника головного лікаря Іллінецької РТМО –ОСОБА_6, заступника головного лікаря Іллінецької РТМО –ОСОБА_7, заступника головного лікаря Іллінецької РТМО –ОСОБА_8, заступника головного лікаря Іллінецької РТМО –ОСОБА_9, завідувача стоматологічним кабінетом - ОСОБА_10, завідувача ортизіатричного кабінету –ОСОБА_11, завідувача неврологічного відділення –ОСОБА_12, старшу медичну сестру дитячого відділення –ОСОБА_13, старшу медичну сестру реабілітаційного відділення –ОСОБА_14, завідувача господарством –ОСОБА_15, начальника відділу кадрів –ОСОБА_16, завідувача ФАП с.Жорнище –ОСОБА_17, завідувача ФАП с. Купчинці –ОСОБА_18, завідувача ФАП с. Іллінецьке –ОСОБА_19, головну медсестру –ОСОБА_20, завідувача господарством –ОСОБА_21, завідувача хірургічним відділенням –ОСОБА_22, завідувача дитячим відділенням –ОСОБА_23 за участю про зобов'язання виконати вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011 року Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецького районного територіального медичного об'єднання про ( з урахуванням уточнених позовних вимог) зобов"язання виконати вимоги КРУ у Вінницькій області від 14.12.2010р. №02-04-20-14/9396 та від 27.01.2011р. № 02-04-20-14/592 в частині нарахування недорахованої заробітної плати в сумі 108031,35 грн. та відшкодувати витрати на відрядження в сумі 12300,00 грн., а також вжиття заходів щодо відшкодування до районного бюджету незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 143978,98 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року та закрити провадження у справі. В обгрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Вінницький окружний адміністративний суд приймаючи оскаржувану постанову не взяв до уваги, що відповідач є комунальним лікувальним закладом (установою, організацією) та не є суб"єктом владних повноважень, а тому, не може бути відповідачем по справі. Крім того, апелянт вказує на те, що прийшовши до висновку, що виплати, вказані в акті ревізії проведені незаконно, в результаті чого нанесено збитки державі, позивач повинен був заявляти позов до загального районного суду про відшкодування цих збитків з винних осіб в розмірах, встановлених КЗпП України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив колегію суддів залишити оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача (апелянта) в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну інстанцію їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2010 року позивачем було проведено ревізію використання відповідачем бюджетних коштів, збереження матеріальних цінностей, стану та достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності у Іллінецькому районному територіальному медичному об`єднанні за період з 1 травня 2007 року по 1 вересня 2010 року.

За результатами ревізії складено акт №04-15/26 від 05.11.2010 року та відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550, на адресу відповідача двічі було направлено листи вимоги, а саме: від 14.12.2010р. №02-04-20-14/9396 та повторна вимога від 27.01.2011р. № 02-04-20-14/592, в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії.

Проте, відповідачем вимоги позивача були виконані частково. Зокрема невиконаними залишились вимоги щодо нарахування не донарахованої заробітної плати в сумі 108,5 тис. грн., відшкодування витрат на відрядження в сумі 12300,00 грн., вжиття заходів щодо відшкодування до районного бюджету незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 142,9 тис. грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо зобов`язання Іллінецького районного територіального медичного об`єднання виконати вимоги КРУ у Вінницькій області від 14.12.2010р. №02-04-20-14/9396 та від 27.01.2011р. № 02-04-20-14/592 в частині нарахування недорахованої заробітної плати в сумі 108031,35 грн. та відшкодувати витрати на відрядження в сумі 12300,00 грн., а також вжиття заходів щодо відшкодування до районного бюджету незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 143978,98 грн. на р/р 31417535700162, МФО 802015, код платежу 21080500., є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року прийнята з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, апелянт підставою для скасування оскаржуваного рішення вказує те, що відповідач є комунальним лікувальним закладом (установою, організацією) та не є суб"єктом владних повноважень, а тому, не може бути відповідачем по справі. Також, прийшовши до висновку, що виплати, вказані в акті ревізії проведені незаконно, в результаті чого нанесено збитки державі, позивач повинен був заявляти позов до загального районного суду про відшкодування цих збитків з винних осіб в розмірах, встановлених КЗпП України.

Даючи правову оцінку діям відповідача - КРУ у Вінницькій області щодо звернення до суду з даним позовом апеляційна інстанція прийшла до наступного висновку.

Із змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить зобов"язати відповідача виконати вимоги КРУ у Вінницькій області від 14.12.2010р. №02-04-20-14/9396 та від 27.01.2011р. № 02-04-20-14/592 в частині нарахування недорахованої заробітної плати в сумі 108031,35 грн. та відшкодувати витрати на відрядження в сумі 12300,00 грн., а також вжити заходів щодо відшкодування до районного бюджету незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 143978,98 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано вказані вище листи-вимоги в повному обсязі та у встановлений строк.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаної вище норми, апеляційна інстанція приходить до висновку, що Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області є суб"єктом владних повноважень, в розумінні ст.3 КАС України.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 104 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про виконання зупиненої чи невчиненої дії.

Статтею 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу вищевикладеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що оскільки стороною у справі є суб"єкт владних повноважень - КРУ у Вінницькій області, даний позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства України. Крім того, слід зазначити, що право позивача на звернення до суду з даним позовом передбачено ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Що стосується посилання відповідача на те, що він є належним відповідачем у даній справі, судова колегія прийшла до наступного висновку.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що прийшовши до висновку, що виплати, вказані в акті ревізії проведені незаконно, в результаті чого нанесено збитки державі, позивач повинен був заявляти позов до загального районного суду про відшкодування цих збитків з винних осіб в розмірах, встановлених КЗпП України.

Проте, апеляційна інстанція не може погодитись з таким висновком.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органи контрольно-ревізійної служби наділяються правом пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як зазначено вище, пунктом 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено право позивача звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідач не оскаржував листи-вимоги КРУ у Вінницькій області від 14.12.2010р. №02-04-20-14/9396 та від 27.01.2011р. № 02-04-20-14/592 в частині нарахування недорахованої заробітної плати в сумі 108031,35 грн. та відшкодувати витрати на відрядження в сумі 12300,00 грн., а також вжити заходів щодо відшкодування до районного бюджету незаконно виплаченої заробітної плати в сумі 143978,98 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Право позивача на звернення до суду визначено Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», а тому доводи апеляційної скарги судова колегія вважає необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Під час апеляційного розгляду, оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення без змін постанови суду першої інстанції згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецького районного територіального медичного об'єднання - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено повністю - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 серпня 2011 року .

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді < Список > ОСОБА_24

< Список > ОСОБА_25

З оригіналом згідно:

секретар