Ухвала суду № 70865814, 11.09.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

2/760/3469/17

760/5380/17

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Козак К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -

В С Т А Н О В И В:

21.03.2017 заявник звернулася до суду із вказаною скаргою та, з урахуванням уточнених вимог, просила суд:

- поновити пропущений строк для подання до суду даної скарги;

- визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Криворучко М В. і Мазур Ю. С. по не зняттю арештів, накладених на майно боржника та поновити порушені права заявника шляхом зняття арешту з усього майна ОСОБА_1, накладеного постановою б/н Відділу державної виконавчої служби з Солом'янському районі від 21 березня 2003 року та зареєстрованого 10 листопаді 2004 в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1457863, а також накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010 та зареєстрованого 01 грудня 2010 в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10556932.

Скарга обґрунтована тим, що заявник є власником 1/2 частки квартири № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 травня 1999.

20 лютого 2017 заявник звернулася до нотаріальної контори, де останній було надано відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за даними якого були наявні два обтяження, а саме:

1) Арешт (архівний запис), зареєстрований 10 листопада 2004 за № 1457863 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі від 21 березня 2003, накладений на належну ОСОБА_1 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1.

2) Арешт нерухомого майна, зареєстрований 01 грудня 2010 за № 10556932 Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22937144 Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010, накладений на все майно ОСОБА_1

В скарзі зазначає, що копію постанови Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі від 21 березня 2003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ОСОБА_1 було надано Першою Київською державною нотаріальною конторою 15 березня 2017.

Заявник зазначає, що даною постановою, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1502, виданого 16 липня 2002 Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь третьої особи боргу в розмірі 3444,43 грн., було постановлено накласти арешт на все майно, що мені ОСОБА_1, а саме на 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1.

Вказує, що сума боргу в розмірі 3444,43 грн., на підставі виконавчого листа № 2-1502, була сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заявник зазначає, що зверталась до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про надання копій документів з матеріалів виконавчого провадження та зняття з майна арешту від 21.03.2003. Проте отримала відповідь, що станом на 02.03.2017 в Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1, оскільки матеріали архівних виконавчих проваджень знищено.

Вказує, що в подальшому, Солом'янським районним судом міста Києва з ОСОБА_1 та інших боржників було стягнуто солідарно на користь третьої особи заборгованість в розмірі 4118,37 грн., державне мито в сумі 51 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення в розмірі 30 грн., а всього 4199,37 грн.

Пояснено, що на виконання даного рішення, Солом'янським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-2878-1 від 01 листопада 2010. На підставі даного виконавчого листа № 2-2878-1 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 30 листопада 2010 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22937144, якою накладено арешт на все моє майно.

Вказала, що 28 грудня 2010 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 22937144 у зв'язку з поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду, що підтверджується відповіддю державної виконавчої служби від 02 березня 2017. При цьому накладений арешт знято не було.

Таким чином, наявне обтяження № 10556932, що міститься в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є безпідставне та порушує право власності заявника, однак зняти його в порядку виконавчого провадження немає можливості, оскільки виконавче провадження № 22937144, по якому обтяження було накладено, вже знищено.

Пояснено, що 06 квітня 2011 року державною виконавчою службою було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25633369 на підставі того ж виконавчого листа № 2-2878-1 по стягненню з ОСОБА_1 на користь третьої особи заборгованості в розмірі 4118,37 грн., державне мито в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., а всього 4199,37 грн., а також накладено арешт на все майно скаржника. Вищевказана сума боргу, в розмірі 4199,37 грн., на підставі виконавчого листа № 2-2878-1, була сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі та будь-яка заборгованість за житлово-комунальні послуги у неї відсутня, що підтверджується відповіддю третьої особи від 20 лютого 2017, довідкою № 24 від 20 лютого 2017, та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 029 від 21.04.2011.

Заявниця вказала, що 12 травня 2011 року нею було подано до державної виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів накладених на майно, 01 червня 2011 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 25633369 у зв'язку з повним і фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа, а також припинено чинність арешту накладеного постановою державної виконавчої служби від 06.04.2011.

Зазначає, що за її зверненням до державної виконавчої служби про надання копій документі з матеріалів виконавчого провадження № 22937144 та зняття з майна арешту від 30 листопада 2010, останній було надано відповідь від 02 березня 2011 про те, що станом на 02.03.2017 в Солом'янському районному відділ державної виконавчої служби м. Києва відсутні відкриті виконавчі провадженні відносно ОСОБА_1, а виконавче провадження № 22937144 буде закінчено та згодом знищене за закінченням термінів зберігання.

Отже, у зв'язку з тим, що заявник позбавлена можливості вільно розпоряджатись належним їй на праві власності майном, остання звернулася до суду із вказаною скаргою та просила її задовольнити.

У судове засідання заявник не з'явилася, подала заяву в якій просить розглядати справу у її відсутність, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник заінтересованої оосби у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.05.1999 органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва, заявнику та її членам сім`ї належить квартира № 109 по пр-кту Комарова, 10-А в м. Києві на праві спільної часткової власності (а.с. 7).

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-1502, виданого 16 липня 2002 Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь третьої особи боргу в розмірі 3444,43 грн., постановою державного виконавця від 21.03.2003 накладено арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.(а.с.9).

Згідно довідки ЖЕД № 904 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» № 904-189/1 від 20.02.2017 сума боргу на підставі виконавчого листа № 2-1502 сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.(а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник зверталась до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про надання копій документів з матеріалів виконавчого провадження та зняття з майна арешту від 21.03.2003 та отримала відповідь, що станом на 02.03.2017 в Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1, оскільки матеріали архівних виконавчих проваджень знищено.(а.с.11-12).

На підставі виконавчого листа № 2-2878-1, виданого 01.11.2010 Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь третьої особи боргу в розмірі 3444,43 грн., постановою державного виконавця від 30 листопада 2010 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22937144, якою накладено арешт на все моє майно.(а.с.15).

01 червня 2011 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. (а.с.17).

Згідно довідки ЖЕД № 904 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» № 904-189 від 20.02.2017 сума боргу на підставі виконавчого листа № 2-2878-1 сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.16).

10.08.2016 позивач звернувся до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва з заявою про зняття арешту з майна.

Листом від 02.03.2017 заявнику було повідомлено, що станом на 02.03.2017 в Солом'янському районному відділ державної виконавчої служби м. Києва відсутні відкриті виконавчі провадженні відносно ОСОБА_1, а виконавче провадження № 22937144 буде закінчено та згодом знищене за закінченням термінів зберігання (а.с.13-14).

Так, заявник, звертаючись з даною скаргою, посилається на те, що на даний час позбавлена можливості вільно розпоряджатись належним їй на праві власності майном, а тому просить суд зняти арешт з належного їй майна, накладений постановою б/н Відділу державної виконавчої служби з Солом'янському районі від 21 березня 2003 року та зареєстрованого 10 листопаді 2004 в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1457863, а також накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010 та зареєстрованого 01 грудня 2010 в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10556932, на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ч.3 вказаної статті Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: -5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; -6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; -7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частиною 3 зазначеної статті Закону встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

За ч.1 та ч.2 ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

За змістом ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки не виконання державним виконавцем вимог ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна, яке належить скаржнику, порушує гарантоване ст.41 Конституції України право ОСОБА_3 на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про задоволення вимог скаржника.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 16, 204, 316, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 214 КПК України 1960 року та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Скаргу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення зі скаргою на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Криворучко М.В. і Мазур Ю. С. щодо незняття арештів, накладених на все майно ОСОБА_1, постановою б/н Відділу державної виконавчої служби з Солом'янському районі від 21 березня 2003 року (номер про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1457863) та постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010 року.

Зняти арешт з усього майна ОСОБА_1, накладеного постановою б/н Відділу державної виконавчої служби з Солом'янському районі від 21 березня 2003 року (номер про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1457863) та накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010 року (номер про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10556932).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Усатова І.А.