Ухвала суду № 70864700, 06.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Сидорової ЮліїВікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 19 січня 2017 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 032/29-532-К на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, в сумі 26949 дол. США, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 07,99 % річних, цільовим призначенням - для оплати придбаного автомобіля «Toyota Corolla Luna» 2008 р.в. згідно з договором купівлі-продажу автомобіля № 0003216 від 30 травня 2008 року, укладеним з ТОВ «Автосаміт ЛТД».

Посилаючись на те, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти, остання в свою чергу належним чином не виконує передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого станом на 19 травня 2016 року перед ПАТ «Укрсоцбанк» утворилась заборгованість у розмірі 42592,94 дол. США, що еквівалентно 1075780 грн.07 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 24011,14 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 8391,76 дол. США; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8320,35 дол. США; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1869,69 дол. США, просив стягнути з ОСОБА_2 вищевказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 14 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 032/29-532-К на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 26949 дол. США. (а.с.3).

25 березня 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту від 14 липня2008 року, яким змінено графік погашення основного боргу, який станом на 20 січня 2009 року становив 25325, 33 дол. США (а.с.9).

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 договору, надання кредиту здійснювалось зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 07,99 % річних.

Під час провадження в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.39-42).

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з підстав пропуску строку позовної давності звернення позивача із позовом у суд.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про неправомірність застосування строку позовної давності, остільки зобов'язання не припинено з підстав його невиконання, а строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив, колегія суддів визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в справі доказами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що згідно умов договору кінцевим терміном повернення основної заборгованості встановлено до 13 липня 2015 року (пункт 1.1 договору кредиту № 032/29-532-К від 14 липня 2008 року).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Матеріали справи свідчать, що останній платіж ОСОБА_2 на виконання умов договору було здійснено у січні 2012 року (а.с.106).

Згідно п. 3.2.3 кредитного договору, кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій.

За змістом п. 3.3.8 кредитного договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з п. 3.2.3 цього договору про невиконання вимог п. 3.2.3.1 - 3.2.3.6 цього договору, в тому числі й затримання сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один місяць, повернути в повному обсязі кредит та нараховані проценти з можливою неустойкою.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання.

Зі справи убачається, що 24 вересня 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 направив поштою лист-вимогу № 19.1-01/7272 про сплату кредитної заборгованості, яка згідно долученого розрахунку станом на 20 вересня 2012 року склала загальну суму 25 640, 14 дол. США (а.с.43, 44).

З пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції встановлено, що лист-вимогу банку № 19.1-01/7272 від 24 вересня 2012 року з додатком до нього, вона отримала поштою 27 вересня 2012 року. Вказані обставини представником позивача не оспорено.

Отже, строк виконання основного зобов'язання було змінено з 13 липня 2015 року на 27 жовтня 2012 року й саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

Між тим, банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 16 серпня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання до 27 жовтня 2012 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою п. 3.3.8 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Встановлені по даній справі обставини узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховного Суду України в справі № 6-900цс16 від 16 листопада 2016 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів.

За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставнимипосилання апеляційної скарги про незміну банком строку виконання зобов'язання та необхідність застосування строку позовної давності лише на чергові платежі, передбачені наявним у справі графіком.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу СидоровоїЮлії Вікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/10787/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9094/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.