Ухвала суду № 70864669, 05.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Саліхова В.В., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Горак Ю.С.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року задоволено заяву представника ПАТ «Укрсоцбанк» про вжиття заходів забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце (гараж) АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, відповідач у справі ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, оскільки така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що накладаючи арешт на квартиру та машиномісце, суд не врахував, що даний спір є немайновим, жодних причин того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду немає, а посилання представника позивача на такі обставини є недоведеними.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та мишиномісце (гараж) АДРЕСА_2, суд виходив із того, що майно, на яке позивач просив накласти арешт, є предметом спору, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Як убачається з матеріалів, справи позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійними договорів дарування, які укладені між відповідачами, - квартири АДРЕСА_1 та мишиномісця (гараж) АДРЕСА_2.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» є безпідставними та недоведеними, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі не можуть бути підставою для відмови у задоволення заяви про забезпечення позову.

Сам по собі факт звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду з позовом до відповідачів одним із яких є боржником банку, свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом спору є договори щодо нерухомого майна, накладення арешту на це майно з метою забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову пов'язаний із змістом пред'явлених позовних вимог, та не вжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що на даний час у справі ухвалено рішення, яким відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки на час прийняття судового рішення про забезпечення позову між сторонами існував спір.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: