Рішення № 7086464, 23.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 45/290-09

вх. № 8064/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ярова Л.І., доручення від 01.10.2009 року

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "АВК", м. Харків

до ПП "Монтажник", м. Харків

про стягнення 256731,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВК”(позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача, Приватного підприємства “Монтажник”, заборгованості в сумі 256731,71 гривень. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з березня 2007 року по серпень 2008 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 891246,75 гривень, проте відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, на суму 634515,04 грн., в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 256731,71 гривень.

          Ухвалою суду від 07 жовтня 2009 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 листопада 2009 року.

          В судовому засіданні 02 листопада 2009 року враховуючи нез’явлення відповідача в засідання суду, а також необхідність надання сторонами витребуваних судом та додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 23 листопада 2009 року об 11:30 годині.

Представник позивача в судовому засіданні 23 листопада 2009 року повністю підтримала позовні вимоги.

          Відповідач в судове засідання 23 листопада 2009 року не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи визнав його не підлягаючим задоволенню, так як на підтвердження неможливості присутності представника відповідача в судовому засіданні відповідачем не було надано суду жодних доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив отримання ним від позивача товарів на загальну суму 891246,75 гривень, та зазначив, що товар повністю не був ним оплачений, так як він був неналежної якості.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що з березня 2007 року по серпень 2008 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 891246,75 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, та була визнана відповідачем.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є видаткові накладні та рахунки-фактури, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 634515,04 гривень.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 256731,71 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 13.08.2009 року з вимогою про сплату боргу в розмірі 256731,71 гривень. Така вимога була отримана відповідачем 26.08.2009 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте протягом семиденного строку відповідач не виконав свого обов’язку.

Твердження відповідача про те, що поставлений позивачем товар був неналежної якості суд не приймає до уваги, так як а ні в момент прийому товарів, а ні після цього претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару відповідач позивачу не заявляв. Відповідачем були надані суду докази звернення відповідача до позивача лише з одним листом про невідповідність поставленого товару вимогам якості, яке датується жовтнем 2009 року, тобто було складено вже після порушення провадження по цій справі. Крім того відповідач не надав суду жодного доказу порушень вимог якості щодо поставленого товару.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2567,32 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Монтажник”(м. Харків, вул. Космічна, 12, код ЄДРПОУ 24285846, в тому числі з п/р 26006007052 в АВУБ “Грант”, МФО 351607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК”(м. Харків, вул. Танкопія, 9-А, кв. 6, код ЄДРПОУ 32566103, п/р 26006015038 в ХАК “ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК”, м. Харків, МФО 351652) основної заборгованості в сумі 256731, 71 грн., 2567, 32 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 30 листопада 2009 року,

справа № 45/290-09