Рішення № 70864630, 05.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

[1]

05 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 р.

встановила:

у квітні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили припинити право власності ОСОБА_3 (змінила прізвище на ОСОБА_3 з ОСОБА_3 08.07.2015 р.) на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, стягнути на її користь грошову компенсацію за належну їй частку та визнати за ними право власності по 1/6 частині.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилалися на те, що вони є співвласниками по 1/3 частині кв. АДРЕСА_1, загальною площею 57,8 кв.м, жилою площею - 39,8 кв.м, яка складається з трьох жилих кімнат площею 10,9, 17,3 та 11,6 кв.м. Оскільки відповідач не проживає в квартирі, має інше постійне місце проживання, спільне проживання сторін в квартирі неможливе, позивачі просили припинити право власності відповідача на належну їй частку, стягнути з них грошову компенсацію в сумі 146 030 грн. 67 коп. та визнати за ними право власності по 1/6 частині квартири.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.12.2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 р. рішення було залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 р. ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 р. було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вартість спірно частки в квартирі не є належно визначеною, клопотання про призначення експертизи сторонами не заявлялось, а відповідач заперечує проти стягнення на її користь компенсації за частку квартири.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Як видно з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 належить по 1/3 частині ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вказана квартира складається з 3 жилих кімнат, одна з яких є прохідною, загальною площею - 57,80 кв.м., жилою - 39,80 кв.м.

В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_6, однак, як пояснили позивачі, фактично в квартирі проживають вони.

Посилання позивачів в позовній заяві одночасно на положення статей 364 та 365 ЦК України не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 241 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази, а їх підтвердження;

3) які правовідносини випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи проти заявлених до неї вимог, пояснила, що має намір проживати в спірній квартирі разом з дітьми, оскільки іншого житла не має, а тому припинення її права на частку в квартирі завдасть істотної шкоди її інтересам. При цьому відповідач визнала, що в спірній квартирі не проживала з серпня 2014 р. та не зареєстрована.

Однак, як пояснила відповідач та видно з Довідки форми-3 від 03.05.2017 вона зареєстрована постійно за адресою: АДРЕСА_2, де разом з нею зареєстровані її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а/с 215). Інші діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_12. зареєстровані в кв. АДРЕСА_3 (а/с 194).

Відповідно до Висновку судової оціночно-будівельної експертизи №9882/17-42 від 11.10.2017 виділити в натурі 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 не вбачається можливим, а ринкова вартість 1/3 частини квартири становить 284 800 грн. (а/с 231-246).

В ст. 183 ЦК України закріплено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати ї цільового призначення.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивачами було внесено на депозитний рахунок 146 030 грн. 68 коп., та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції - 138 770 грн., що разом становить вартість 1/ 3 частини квартири та яку слід стягнути на користь відповідачки ОСОБА_3

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі, суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та стягує на користь позивачів в рівних частках понесені судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору та оплати за проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію в сумі 284 800 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн., з яких:146 030 грн. (сто сорок шість тисяч тридцять) 68 коп. знаходяться на депозитному рахунку Солом'янського районного суду м. Києва №37319001004186 (квитанції №0.0.447440179.1 та №0.0.447440552.1 від 15.10.2015), та 138 770 (сто тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. знаходяться на депозитному рахунку Апеляційного суду м. Києва №37310016015850 (квитанція №0.0.908082396.1 від 04.122.2017), сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 2 919 грн. 17 коп. та ОСОБА_2 в сумі 2 919 грн. 17 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 760/8958/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1380/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

.