Ухвала суду № 70864527, 27.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі Сівошко Ф.С.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Генерального директора ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченка О.О. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ПАТ «Маріупольгаз» № 26005962487448, № 26005962492529, № 26005962493249, № 26103600924507, № 26038900115467, № 2606296, № 26101900175383, № 261052099, № 26108111111804, № 2600227307, № 2600327308, № 2600135200, № 2600337024, № 2600836121, № 2600836121, які відкрито та обслуговуються у ПАТ «ПУМБ»; № 26008000000515, який відкрито та обслуговується у АТ «Укрексімбанк»; № 26000013000515, № 26001023000515, № 26108001000515, які відкрито і обслуговуються у ПАТ «Сбербанк», № 26035304417892, № 26036303417892, № 26006300417892, які відкрито і обслуговуються у АТ «Ощадбанк»; № 26159189580221, № 26103189580211, № 26001189580001, № 26006189580051, № 26105189580101, № 26158189580103, № 26159189580102, № 26056054005440, № 26000054005991, які відкрито і обслуговуються у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі власник майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт посилається на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не надано будь-яких даних які б вказували на відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею не було враховано того факту, що на момент розгляду клопотання речові докази в сумі 4 млн. 659 грн. вже були арештовані в рамках даного кримінального провадження. Також, на думку апелянта, слідчим суддею не було враховано і негативних наслідків такого заходу забезпечення кримінального провадження, адже арешт грошових коштів позбавить підприємство можливості належного функціонування.

В апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення власника майна, а копія судового рішення на його адресу не надсилали.

Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився.

Заслухавши доповідь судді, представника, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і в частині, що стосується підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на її адресу не надсилалась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, дотримався.

Так, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000375 від 07 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч.ч. 2, 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, у період 2016-2017 років, створили (придбали) суб'єкти підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у штучному (незаконному) формуванні податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

Так, допитаний як свідок ОСОБА_4, надав показання, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авреол» він не має, а зареєстрував вказане підприємство на прохання малознайомої особи, за грошову винагороду.

Крім того, за допомогою інформаційно-аналітичних баз даних ДФС України виявлено ряд інших СГД задіяних у протиправних схемах направлених на ухилення від сплати податків, які також мають ознаки фіктивності.

Органом досудового розслідування було встановлено, що протягом 2016-2017 років, невстановлені слідством особи, у податковому обліку фіктивних підприємств відобразили реалізацію сільськогосподарської продукції в адресу підприємств реального сектору економіки, серед яких і ПАТ «Маріупольгаз», яке у свою чергу сформувало схемний податковий кредит з ПДВ, що призвело до фактичного ненадходження податків до бюджету.

У своїй діяльності ПАТ «Маріупольгаз» використовує рахунки: № 26005962487448, № 26005962492529, № 26005962493249, № 26103600924507, № 26038900115467, № 2606296, № 26101900175383, № 261052099, № 26108111111804, № 2600227307, № 2600327308, № 2600135200, № 2600337024, № 2600836121, № 2600836121, які відкрито та обслуговуються у ПАТ «ПУМБ»; № 26008000000515, який відкрито та обслуговується у АТ «Укрексімбанк»; № 26000013000515, № 26001023000515, № 26108001000515, які відкрито і обслуговуються у ПАТ «Сбербанк», № 26035304417892, № 26036303417892, № 26006300417892, які відкрито і обслуговуються у АТ «Ощадбанк»; № 26159189580221, № 26103189580211, № 26001189580001, № 26006189580051, № 26105189580101, № 26158189580103, № 26159189580102, № 26056054005440, № 26000054005991, які відкрито і обслуговуються у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»,

Грошові кошти, що знаходяться на вказаних банківських рахунках, постановою слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дуляницького Ю.В. від 20 вересня 2017 року визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт грошових коштів ПАТ «МАРІУПОЛЬГАЗ», що знаходяться на вказаних банківських рахунках, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження їх як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні прокурора майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Так, згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність грошових коштів на вказаних рахунках критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вони можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги власника майна з приводу недоведеності прокурором тих обставин, що грошові кошти мають ознаки речових доказів, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Що стосується посилань апелянта на відсутність обґрунтованої підозри, то вони є безпідставними, оскільки в доданих до клопотання прокурора матеріалах містяться дані, які дають підстави вважати про ймовірну причетність ПАТ «Маріупольгаз» до кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини є достатнім для встановлення обґрунтованості підозри.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленого судом першої інстанції рішення, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Генерального директора ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченка О.О. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ПАТ «Маріупольгаз» № 26005962487448, № 26005962492529, № 26005962493249, № 26103600924507, № 26038900115467, № 2606296, № 26101900175383, № 261052099, № 26108111111804, № 2600227307, № 2600327308, № 2600135200, № 2600337024, № 2600836121, № 2600836121, які відкрито та обслуговуються у ПАТ «ПУМБ»; № 26008000000515, який відкрито та обслуговується у АТ «Укрексімбанк»; № 26000013000515, № 26001023000515, № 26108001000515, які відкрито і обслуговуються у ПАТ «Сбербанк», № 26035304417892, № 26036303417892, № 26006300417892, які відкрито і обслуговуються у АТ «Ощадбанк»; № 26159189580221, № 26103189580211, № 26001189580001, № 26006189580051, № 26105189580101, № 26158189580103, № 26159189580102, № 26056054005440, № 26000054005991, які відкрито і обслуговуються у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу Генерального директора ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/5290/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїШапутько С.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.