Рішення № 70864490, 07.12.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" грудня 2017 р. Справа № 906/816/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.10.2017р. (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не прибув.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль)

про стягнення 694761,75 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 694761,75 грн. штрафу, нарахованого за перевезення вантажу забороненого до перевезення через митний кордон України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.11.2017 розгляд справи відкладено; наступне судове засідання призначено на 07.12.2017 та зобов'язано сторони надати суду необхідні докази по справі.

В засіданні суду 07.12.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив; 07.12.2017 на електронну адресу суду від представника відповідача за довіреністю надійшло клопотання (вх.№16055/17) про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні.

В матеріалах справи міститься відзив на позов (а.с. 128-130), згідно якого відповідач проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що декларантом вірно визначено код товару в митних деклараціях, наданих органу митного контролю. Вважає, що підстави для застосування штрафу відсутні. Вказує, що жодним актом не встановлено, що відповідач перевозив вантаж заборонений до перевезення. Вважає, що факт порушень доведенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.05.2016 по 29.05.2016 Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" здійснювало відправлення вантажів залізничним транспортом.

У зв'язку з чим, в зоні митного контролю Сортувальна міжнародного пункту пропуску Батьово для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту Залізничний Закарпатської митниці ДФС були подані товаросупровідні документи на товар дрова паливні хвойних порід (сосна) у вигляді колод.

За результатами здійсненої Закарпатською митницею ДФС та експертом Закарпатської ТПП переогляду вантажів, що перевозився у вагонах №64240104, 66064353, 68465020, 66697152, 66562034, 68780717, 60602133, 67179309, 66236779, 67856476, 65155921, 66724600, 66939174, 67153056, 65381725, 02.03.2017 постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/964/17 на підставі досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів встановлено розбіжність виявлених товарів із задекларованими у митній декларації та товаросупровідних документах шляхом подання органу доходів і зборів, як підставу для переміщення в режимі „експорт партії лісоматеріалів, документів, таких, що містять неправдиві відомості щодо ваги, геометричних розмірів, об'єму, вартості пиломатеріалів, тобто наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Судом у справі № 308/964/17, зокрема встановлено наступне: невідповідність відомостей, заявлених у МД від 10.05.2016 №101060001/2016/001363, 101060001/2016/001365, від 11.05.2016 №101060001/2016/001411, 101060001/2016/001412, від 13.05.2016 №101060001/2016/001436, 101060001/2016/001437, 101060001/2016/001473, 101060001/2016/001474, від 16.05.2016 №101060001/2016/001493, від 18.05.2016 №101060001/2016/001535, 101060001/2016/001536, від 19.05.2016 №101060001/2016/001565, від 20.05.2016 №101060001/2016/001567, від 24.05.2016 №101060001/2016/001665, №101060001/2016/001666 і товаросупровідних документах, фактично наявному товару, полягає в заявлені неправдивих відомостей щодо:

- ваги товару - різниця у вазі 217020 кг (фактична вага 451980 кг, заявлена 669000 кг);

- об'єму товару - різниця в об'ємі 21,581 м3 (фактично 749,729 м.куб. заявлено - 771,31 м.куб.);

- вартості товару - різниця у вартості 274392,16 грн. (фактично 299887,60 грн., заявлено 574279,76 грн.);

- геометричних розмірів в МД та товаросупровідних документах зазначено діаметри від 8 см до 45 см, фактично: від 4 см до 60 см.

Таким чином, начальник нижнього складу Ірша ДП «Радомишльського ЛМГ», вчинив дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом подання органу доходів і зборів як підставу для переміщення в режимі „експорт партії лісоматеріалів, документів, таких, що містять неправдиві відомості щодо ваги, геометричних розмірів, об'єму, вартості пиломатеріалів.

Таким чином, вчинено дії, спрямовані на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю вищезазначених товарів шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості відносно найменування, а саме щодо породи деревини, тим самим вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Експорт лісоматеріалів підпадає під дію Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», зокрема ст. 21 тимчасова заборона експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді, згідно з якою тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни - з 1 листопада 2015 року.

Згідно з ст. 196 «Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України» МК України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом, а також товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

Як зазначалося раніше, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2017 провадження по адміністративній справі №308/964/17 відносно начальника нижнього складу Ірша ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" за ч. 1 ст.483 МК України закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в вищезгаданої постанови вбачається, що суд при розгляді адміністративної справи №308/964/17 про порушення митних правил, прийшов до висновку про наявність у зафіксованих діяннях ознак події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Приписами ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2017 у справі № 308/964/17 має преюдиціальне значення та додаткового доказування обставини, встановлені даним судовим рішенням, не потребують. Тобто, Відповідно факт переміщення у вагонах № 64240104, 66064353, 68465020, 66697152, 66562034, 68780717, 60602133, 67179309, 66236779, 67856476, 65155921, 66724600, 66939174, 67153056, 65381725 предметів заборонених до переміщення через митний кордон України є підтвердженим.

З урахуванням вимог ст.ст. 31, 46, 47, 48 розділу II СМГС щодо обов'язкового дотримання претензійного порядку врегулювання спору та набуття права позову, залізниця звернулась до ДП «Радомишльське лісомисливське господарство" з претензією від 06.09.2017 №НЮ-1482 (а.с. 27-28). Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Статтею 306 ГК України, яка кореспондується зі змістом ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

За умовами ст.ст. 14, 15 СМГС, одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення вантажовідправник для кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну.

Відповідно до ст. 6 Статуту, Правил перевезення вантажів, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За таких обставин, накладні № 336006022, 33477662, 33467010, 33498957, 33418534, 33418583, 33456914, 33456948, 33440124, 33538950, 33538968, 33440041, 33518465, 33518325, 33600644, згідно з ст.ст. 14, 15 СМГС є договором перевезення вантажу, взаємовідносини ПАТ «Укрзалізниця» від імені якої діє регіональна філія «Львівська залізниця» та ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в частині відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань під час перевезення вантажу «деревина паливна» у вагонах № 64240104, 66064353, 68465020, 66697152, 66562034, 68780717, 60602133, 67179309, 66236779, 67856476, 65155921, 66724600, 66939174, 67153056, 65381725 також регулюються вимогами СМГС, якими передбачено.

Вантажовідправником по даному перевезенню є (графа 1 накладної згідно відправлень № 336006022, 33477662, 33467010, 33498957, 33418534, 33418583, 33456914, 33456948, 33440124, 33538950, 33538968, 33440041, 33518465, 33518325, 33600644) ДП "Радомишльське лісомисливське господарство", засобами якого проводилось як навантаження вагонів, так і оформлення товаросупровідних документів, зокрема, для здійснення митних процедур, про що свідчать відомості граф №7, 9, 20 тощо.

Відповідно до §1 ст. 16 УМВС (СМГС) відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Згідно п. 1 §3 ст. 16 УМВС (СМГС) відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок і при цьому буде встановлено, що в складі вантажу було прийнято предмети, які не допускаються до переміщення через державний кордон хоча в одній із держав, територією якої повинно бути здійснено перевезення.

За приписами §3 ст. 16 УМВС (СМГС) неустойка за п. 1 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Виходячи з наведеного, стягненню підлягає штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за перевезення вантажу, забороненого до перевезення через митний кордон України від станції Ірша до станції Батьово Львівської залізниці.

Згідно з п. 4.3 розділу 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) розрахункова маса вантажу становить 10 т. Згідно з розділом 4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифна схема № 1) провізна плата становить 3999,00 грн. (6062 + 1 119 = 7181,00 грн.).

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016 № 161 до тарифу перевезення коду вантажів 023 застосовується коефіцієнт 1,290.

Тобто провізна плата за перевезення становить: 7181,00 х 1290 = 9 263,49 грн.

Згідно з постановою від 02.03.2017 судом порушення митних правил виявлено щодо 15-ти вагонів.

Отже, 9263,49 грн. х 15 вагонів х 5 (ст. 16 СМГС) = 694761,75 грн.

Розмір штрафу становить: 694761,75 грн.

Відтак, на підставі §3 ст. 16 УМВС (СМГС) відповідачу було правомірно нараховано неустойку в п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 694761,75 грн.

Слід відмітити, що ставки є фіксовані і додаткового погодження сторонами не потребують.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача не відповідають обставинам справи, а також суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №806/1410/16 від 05.05.2017, якою визнано протиправними дії Закарпатської ДФС по затримці вагонів з деревиною паливною ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів, не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тобто встановлення факту правопорушення та наявності вини посадової особи відповідача в їх вчиненні.

Також є безпідставним посилання відповідача на необхідність фіксування зазначених подій у акті, оскільки підпункт 26.6. п. 26 Додатка 1 до УМВС/СМГС, п. 10 § 2 ст. 39 УМВС (СМГС) передбачають, що Залізниця (перевізник) звільняється від відповідальності, якщо вантаж вибуває із володіння перевізника під час перевезення «вследствие проверки, задержания, конфискации груза государственными органами по причинам, не зависящим от перевозчика». Вантаж був вилучений Закарпатською митницею ДФС на підставі протоколів про порушення митних правил.

Крім того, ч. 2 ст. 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, місто Радомишль, вул. Київська, 6, ід. код 13568251)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ід. код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ід. код 40081195) штраф в розмірі 694761,75 грн., а також 10421,43 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)