Рішення № 7086435, 25.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р. Справа № 47/112-09

вх. № 8441/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко О.В.-доручення від 12.11.09року б/н.;

відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Кінг"

до ТОВ "Фабрика "Солодкий вік", м. Харків

про стягнення 52908,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінг" (позивач) 14 жовтня 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрики"Солодкий вік" (відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 52908 грн. 00 коп. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 листопада 2009 року о 10:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2009 року було відкладено розгляд справи на 25 листопада 2009 року о 10:45 годині.

                    Позивач у судовому засіданні 25 листопада 2009 року підтримує позовні вимоги та надав клопотання в порядку ст.22 ГПК України в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію договору постачання № КМ/0204 від 02.04.2007 року. Окрім того позивач просить вважати поставки за видатковими накладними № 49 Ш/1161 від 20.08.2007 р. на суму 18343,00 грн. за якою була здійснена часткова оплата, тому борг складає 8343,00 грн.; 49Ш/1237 від 31.08.2007 р., №49Ш/1417 від 19.09.2007 р. на суму 11640,00 грн., №49Ш/1966 від 09.11.2007 р. на суму 2025,00 грн., №49Ш/2045 від 19.11.2007 р. на суму 6500,00 грн., №49Ш/2068 від 20.11.2007 р. такими, що здійснювалися у рамках вищезазначеного договору.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що зменшення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 02 квітня 2007 року було укладено договір постачання №КМ/0204.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача), а відповідач прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, за ціною зазначеною в спеціфікаціях, яка є невід"ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов"язаний передати покупцю товар, відповідно заявок покупця , а також документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із ним.

Відповідно до п.2.2 договору покупець зобов"язується прийняти товар відповідно до накладних, а також документи до товару та оплатити товар.

Відповідно до п.3.1. Договору ціни на товар вказуються в спеціфікаціях до цього договору в національній валюті сторонами згідно зі специфікаціями та накладними на момент поставки партії товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 52908,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 49 Ш/1161 від 20.08.2007 р. на суму 18343,00 грн. за якою була здійснена часткова оплата, тому борг складає 8343,00 грн.; 49Ш/1237 від 31.08.2007 р., №49Ш/1417 від 19.09.2007 р. на суму 11640,00 грн., №49Ш/1966 від 09.11.2007 р. на суму 2025,00 грн., №49Ш/2045 від 19.11.2007 р. на суму 6500,00 грн., №49Ш/2068 від 20.11.2007 р.

          Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреністю серії ЯНФ №760203 від 20.08.2007р., ЯНФ №760206 від 31.08.07 р., ЯНФ №760212 від 19.09.07 р., ЯНФ №760219 від 09.11.07 р., ЯНФ №760220 від 19.11.07 р., ЯНФ №760221 від 20.11.07 р.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.1. Договору відповідач зобов`язується провести повний розрахунок за отриману за накладною партію товару впродовж 20 днів з моменту отримання даної партії за накладною.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, позивач 17 липня 2009року звернувся до відповідача з вимогою про сплату поставленого товару, відповідно до якої відповідач повинен був сплатити заборгованість до 26.07.2009 року., але відповідач на вимогу не отреагував.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 52908,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язань по оплаті, а саме здійснив оплату в сумі 8343,00 грн. за видатковою накладною №49Ш/1161 від 20.08.07р., чим сплатив лише частину, тому борг за цією накладною становить 18343,00 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 52908,00 грн. правомірні та обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 560,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрики"Солодкий вік" (61146, м.Харків, вул.Блюхера,21, р/р26007010009401 в АКБ "ТАС- Комерцбанк м. Київ , МФо 300164, код ЄДРПОУ 32448339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бажанова, буд.11 а, р/р 26002304026401, філія АБ "Південний" в м.Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 32280960, сві-во 03917527, ІПН 32209604616) суму заборгованості у розмірі 52908,00 грн. та судові витрати у сумі 560,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25.11.09 року.