Рішення № 7086197, 10.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.09 Справа№ 25/211

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Трускавець)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чародійка” (м.Трускавець)

за участю третьої особи: Комунального підприємства “Наше місто” (м.Трускавець)

про : стягнення заборгованості в сумі 2 323,20 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - суб”єкт підприємницької діяльності

від відповідача: Не з”явився

від третьої особи: Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чародійка” (м.Трускавець) за участю третьої особи Комунального підприємства “Наше місто” (надалі КП “Наше місто”) про стягнення заборгованості в сумі 2 323,20 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.08.2008 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.09.2008 року. Ухвалою від 25.09.2008 року розгляд справи відкладено до 02.10.2008 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 02.10.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2008 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 07.10.2008 року провадження у справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу. Ухвалою від 02.10.2009 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 09.10.2009 року. Ухвалою від 09.10.2009 року розгляд справи відкладено до 16.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 16.10.2009 року розгляд справи відкладено до 23.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.10.2009 року розгляд справи відкладено до 02.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін, за клопотанням позивача. Ухвалою від 02.11.2009 року розгляд справи відкладено до 10.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.08.2008 року, про відкладення від 25.09.2008 року, від 09.10.2009 року, від 16.10.2009 року, від 23.10.2009 року, від 02.11.2009 року, про оголошення перерви від 02.10.2008 року, про зупинення провадження від 07.10.2008 року, про поновлення провадження від 02.10.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.10.2008 року за вх.№21714 позивач подав до канцелярії суду додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.10.2008 року позивач долучив до матеріалів справи дефектний акт.

23.10.2009 року за вх.№21916 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

В судовому засіданні 10.11.2009 року за вх.№23232 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 2 107,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.08.2008 року, про відкладення від 25.09.2008 року, від 09.10.2009 року, від 16.10.2009 року, від 23.10.2009 року, від 02.11.2009 року, про оголошення перерви від 02.10.2008 року, про зупинення провадження від 07.10.2008 року, про поновлення провадження від 02.10.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представника не забезпечив.

25.09.2008 року за вх.№201161 представник відповідача подав клопотання про об”єднання справ №25/211 та №26/19 в одне провадження.

25.09.2008 року за вх.№201160 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

02.10.20008 року за вх.№21712 надійшло клопотання від відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

02.10.2008 року за вх.№21711 надійшло клопотання від відповідача про фіксацію судового процесу технічними засобами.

07.10.2008 року за вх.№22135 відповідач вдруге подав клопотання про призначення судової експертизи.

07.10.2008 року за вх.№22134 відповідач подав клопотання про витребування та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Представник третьої вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.08.2008 року, про відкладення від 25.09.2008 року, від 09.10.2009 року, від 16.10.2009 року, від 23.10.2009 року, від 02.11.2009 року, про оголошення перерви від 02.10.2008 року, про зупинення провадження від 07.10.2008 року, про поновлення провадження від 02.10.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на наявні в справі докази, пояснення та обгрунтування позицій сторін, для повного і всебічного дослідження всіх обставин справи, суд вирішив призначити судову експертизу. Сторонам запропоновано подати перелік питань, які, на їх думку, слід поставити для вирішення експерту. Відповідач подав перелік питань, які зазначенні у клопотання про проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, суд призначає судову експертизу для роз”яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Згідно п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи.

Згідно ч. 3 ст.79 ГПК україни, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

04.09.2009 року за вх.№2314 надійшов висновок експерта №3983, згідно якого встановлено, що розмір матеріальної шкоди завданий заливом водою 27.06.2008 року власнику нежитлового приміщення, що знаходиться в м.Трускавець по вул.Героїв УПА,2 становить 2 107,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Суб”єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 198,00 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

На другому поверсі за вищевказаною адресою знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Чародійка”.

Позивач в позові зазначає, що інженерні мережі в приміщенні ТзОВ “Чародійка” знаходяться в аварійному стані, як наслідок, неодноразові заливи і завдання значної матеріальної і моральної шкоди позивачу як власнику приміщення, що знаходиться на першому поверсі.

27.06.2007 року позивач виявив, що його приміщення залите водою. Позивач звернувся до комунального підприємства “Наше місто” з метою виявлення причин такого затоплення. Працівниками комунального підприємства “Наше місто” приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Чародійка”, було обстежено та складено акт технічного огляду від 27.06.2008 року, згідно якого причиною заливу, із слів директора ТзОВ “Чародійка” Малиголовки О.М., є вихід із ладу мотора по підкачці води, який знаходиться в приміщенні ТзОВ “Чародійка”. В результаті залиття приміщення позивачу завдана матеріальні шкода.

Згідно із складеного позивачем кошторису, вартість відновного ремонту приміщення, що знаходиться на першому поверсі будинку №2 по вулиці Герої УПА в м.Трускавець в результаті заливу складає 2 293,80 грн. Вартість виготовлення кошторису ремонту приміщення магазину після заливу будинку№2 по вулиці Герої УПА в м.Трускавець становить 26,40 грн.

Відповідач вважає, що дефектний акт та кошторис, складений КП “Наше місто” не можуть служити доказами правильності встановлення нанесеної приміщенню шкоди, оскільки встановлення розмірів пошкоджень та розмірів витрат, необхідних для їх усуненя, потребує спеціальних технічних знань, якими КП “Наше місто”, на думку відповідача, не володіє, так як є комунальним підприємством, основною діяльністю якого є надання комунальних послуг та утримання житлового та нежитлового фонду в м.Трускавці. Відповідач стверджує, що у зведеному кошторисі зазначається договірна ціна у розмірі 2 296,80 грн., яку встановили сторони, а не реальна грошова оцінка відновлювальних робіт.

Ще однією причиною, по якій не можна, на думку відповідача, брати до уваги кошторис, як доказ розміру відшкодування, є те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуваня потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі вищевикладеного, за клопотанням відповідача, ухвалою від 07.10.2008 року судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої покладено встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої заливом води 27.06.2008 року власнику нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Трускавець по вулиці Героїв УПА,2.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Згідно ст. 20 Господарського кодексу україни (надалі ГК України), держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України, власник зобов”язаний утримувати майно, що йому належить. Як управитель майна, власник, відповідно до п.п.7 п.2 ст.25 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, зобов”язаний здійснювати огляд основних конструктивних елементів, інженерних мереж, в тому числі внутрішньо будинкових систем.

В ході судового розгляду справи, 04.09.2009 року за вх.№2314 надійшов висновок експерта №3983, згідно якого встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої заливом водою 27.06.2008 року власнику нежитлового приміщення, що знаходиться в м.Трускавець по вул.Героїв УПА,2 становить 2 107,00 грн.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чародійка” (м.Трускавець) за участю третьої особи КП “Наше місто” в частині стягнення заборгованості в сумі 2 107,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №221 від 21.08.2008 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №220 від 21.08.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Чародійка” (Львівська область, м.Трускавець, вул.Героїв УПА,2, ідентифікаційний код 13812053, р/р 26004053899797 в Трускавецькому відділенні “Приватбанк”, МФО 325321) на користь Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ВОБ №8358 м.Трускавець, МФО 385101) 2 107 (дві тисячі сто сім) грн. 00 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя