Рішення № 7086150, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09 Справа№ 19/201

За позовом: ТзОВ “Парус-Транс ЛТД”, м.Одеса;

До Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Руда Краковецька, Яворівського р-ну, Львівської обл.;

Про: стягнення 13129,70 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники :

Позивача: Прохорова Н.В.- предст. (дов. без № і дати);

Відповідача: не зявився;

Позивачу, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Парус-Транс ЛТД”, м. Одеса до Відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Руда Краковецька, Яворівського р-ну, Львівської обл. про стягнення 13129,70грн., в тому: числі 4000,00грн.- основного боргу, 9000,00грн.- штрафу, 100,00грн.- інфляційних витрат, 29,70грн.- 3% річних, 102,00грн. витрат на сплату держмита та 118,00грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 28.05.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 06.10.2009р.

В судове засідання 06.10.2009р. Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 28.05.2009р. виконав, подав клопотання про продовження терміну розгляду справи. Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Ухвалою суду від 06.10.2009р. розгляд справи відкладався на 20.10.2009р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судове засідання 20.10.2009р. Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в Уточненнях позовних вимог, поданих до суду 19.10.2009р в порядку ч.2 ст.22 ГПК України, та просив стягнути із відповідача: 4000,00 грн. - основного боргу, 405,12 грн. пені, 88,00 грн. збитків від інфляції, 54,08 грн. 3% річних, а в сумі 4547,20 грн., а також стягнути 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судові засідання двічі не зявився, про причини неявки не повідомляв, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

10.03.2009р. між ТзОВ «Парус-Транс ЛТД», м. Одеса та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №10/03-П про надання транспортно-експедиторських послуг.

За умовами вказаного Договору ТзОВ “Парус-Транс ЛТД” (Перевізник) взяв на себе зобовязання доставити 12.03.2009р. наданий 11.03.2009р. для перевезення вантаж, а саме апельсини вагою 20 тонн, обємом 86 куб. м., автомобілем Мерседес д.н. НОМЕР_1 за маршрутом м. Київ м. Львів (п. 1.1. договору), а ФОП ОСОБА_2 (Експедиція) зобовязався оплатити за перевезення вантажу (п.п. 1.2., 2.2. договору).

На виконання умов Договору №10/03-П від 10.03.2009р., 12.03.2009р. ТзОВ “Парус-Транс ЛТД” автомобілем марки “Мерседес” д.н. НОМЕР_1 за маршрутом м. Київ м. Львів доставлено обумовлений сторонами вантаж, а саме апельсини вагою 20 тонн, обємом 86 куб. м., за визначеною сторонами адресою (місто Львів, вул. Городоцька, 359, “Барвінок”), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 299 від 11.03.2009р.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору, експедиція (Відповідач) зобовязався здійснити оплату послуг перевізника (Позивача) шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання експедицією належним чином оформлених платіжних документів (рахунку, податкової накладної, ТТН, актів виконаних робіт, договорів-замовлення з печаткою перевізника).

Крім цього, 12.03.2009р. Відповідач гарантійним листом гарантував оплату згідно договору № 10/3-П від 10.03.2009р. в сумі 4000,00 грн. після безпретензійної здачі вантажу на протязі 5 банківських днів з моменту отримання належним чином оформлених оригіналів платіжних документів (рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, оригіналу товарно-транспортної накладної).

10.04.2009р. ТзОВ “Парус-Транс ЛТД” рекомендованим поштовим повідомленням № 1473866 було направлено ФОП ОСОБА_2 оформлені належним чином та підписані Позивачем: рахунок-фактуру № СФ-0000015 від 31.03.2009р., акт № ОУ-0000015 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2009р., товарно-транспортну накладну № 229 від 11.03.2009р. та податкову накладну № 15 від 31.03.2009р. (відмітка про отримання відповідачем датована 14.04.2009р.).

Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги виставлено рахунок та здачі-приймання робіт (надання послуг), надано інші необхідні документи, що в повній мірі відповідає умовам Договору №10/03-П від 10.03.2009р. та змісту гарантійного листа. Вказані документи містять дату їх складання, маршрут, за яким надавались послуги та сума наданих послуг та інші необхідні відомості.

Таким чином, ТзОВ “Парус-Транс ЛТД” виконав взяті на себе зобовязання за Договором №10/03-П від 10.03.2009р. в повному обсязі та у встановлений строк.

Відповідачем ФОП ОСОБА_2 вартість наданих послуг не оплачено, а заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4000,00грн.

Окрім цього, позивачем 01.07.2009р. направлено ФОП ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням № 1530126 претензію із вимогою оплатити заборгованість за договором №10/03-П від 10.03.2009р. на суму 4000,00 грн. (претензію Відповідачем отримано 09.07.2009р.). Як вбачається із матеріалів справи, вказану претензію Відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 Господарського кодексу України). Відносини, повязані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншим и актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обовязковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, повязаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського Кодексу (ст. 316 Господарського кодексу України)

При укладанні Договору ціна за транспортні послуги погоджувалася сторонами, і підписавши вказані договори Відповідач погодився на таку ціну послуг. З боку Відповідача, протягом усього часу надання транспортних послуг та після їх отримання у законний спосіб не вирішувалося питання щодо зміни ціни за послуги. У відповідності до ст. 188 ГК України зміна ціни, як і інших умов Договору в односторонньому порядку не допускається, а можлива лише за взаємної згоди. При цьому у відповідності до вимог ч. 2 вказаної статті сторона договору, яка вважає необхідним змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за договором. Таких дій Відповідач також не вчиняв.

У відповідності до ч. 3 ст. 189 ГК України субєкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно із Законом України “Про ціни та ціноутворення” держава не регулює встановлення цін на транспортні послуги між субєктами господарювання, які не мають державної частки у статутному капіталі і т.д. Частина 2 ст.190 Закону передбачає, що вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін, що і було зроблено сторонами в даних спірних відносинах.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей позовні вимоги не заперечив, доказів оплати не представив. Окрім цього відповідачем фактів не надання чи неналежного надання послуг за договором № 10/3-П від 10.03.2009р. також не доведено.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що дії Відповідача відповідають умовам п. 1.2., п. 2.2. укладеного сторонами Договору в частині зобовязання Відповідачем щодо здійснення оплати суми 4000,00 грн. за перевезення вантажу.

Як передбачено умовами п.3.1. Договору, Відповідач зобовязався провести оплату послуг на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання належним чином оформлених платіжних документів. Як встановлено судом вказані документи були отримані 14.04.2009р.

Пункт 4.1. Договору вказує, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору.

Відповідно до п.4.3. Договору, Експедиція несе відповідальність за невиконання п. 2.2. договору (оплата послуг з перевезення вантажу) в розмірі 100,00 грн. за кожну прострочену добу.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобовязань, визначається відповідним субєктом господарюваннягосподарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 405,12 грн. (згідно уточнень позовних вимог від 19.10.2009р.) є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім цього, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, Позивачем правомірно проведено нарахування Відповідачу 88,00грн. втрат від інфляції, 54,08грн. 3% річних штрафу (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 19.10.2009р.).

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 307 Господарського кодексу України були оформлені та набрали силу договору на перевезення вантажу, якої передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 3.1. Договору, відповідач зобовязався здійснити оплату послуг позивача шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання експедицією належним чином оформлених платіжних документів (рахунку, податкової накладної, ТТН, актів виконаних робіт, договорів-замовлення з печаткою перевізника). Вказані документи відповідачем отримано 14.04.2009р.

Проте, Відповідачем не виконано взятих на себе зобовязань, оскільки не оплачено вартість перевезення вантажу, встановлену договором, що становить 4000,00 грн..

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та укладеного між сторонами Договору, Позивачем нараховано Відповідачу 405,12грн. пені, 88,00грн. збитків від інфляції, 54,08грн. 3% річних.

Оскільки невиконанням договірних зобовязань Відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно із ст.ст. 611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст.49 ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 81006, село Руда Краковецька, Яворівський районн, Львівська область; поштова адреса: АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_3 в ВАТ “Фольксбанк”, МФО 325213, код ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парус-Транс ЛТД” (юридична адреса: 68901, Одеська область, місто Іллічівськ, вул. Промислова, 2; поштова адреса: 65023, місто Одеса, вул. Ніжинська, 46, кв. 41; код ЄДРПОУ 33213848; п/р 2600701029712 в ЗАТ “Прокредитбанк” м.Київ, МФО 320984) 4000,00грн. - основного боргу за надані транспортні послуги, 405,12грн. пені, 88,00грн. збитків від інфляції, 54,08грн. 3% річних а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині задоволення решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя