Рішення № 7085969, 10.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.09                                                                                 Справа № 17/87

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія",

м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів",

м. Стаханов Луганської області

про стягнення 88972 грн. 23 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Чорної І.М.

в присутності представників сторін:

від позивача –Свірідов К.В., довіреність № ДВ/06-58(1) від 04.06.08;

від відповідача - не прибув.

Розпорядженням заступника голови господарського суду - в.о. голови суду Рябцевої О.В. від 09.11.2009. у зв’язку з хворобою судді Фонової О.С., справу № 17/87 передано на розгляд судді Батюк Г.М.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та збитків на загальну суму 88972 грн. 23 коп.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Представник позивача надав до суду уточнення позовних вимог, здану в судовому засіданні 10.12.09, в порядку ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1869 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4384 грн. 67 коп., збитки у сумі 2585 грн. 22 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2009 заяву про уточнення позовних вимог підтримав.

Вказане уточнення до позовної заяви, яка здана в судовому засіданні 10.12.09, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1869 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4384 грн. 67 коп. , збитки у сумі 2585 грн. 22 коп.

Вказана заява про уточнення позовних вимог, яка здана в судовому засіданні 10.12.09, оцінюється судом, як заява про зміну позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом частково, лише у частині вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1869 грн. 06 коп., збитки у сумі 2585 грн. 22 коп. У решті заява про уточнення позовних вимог, яка здана в судовому засіданні 10.12.09,судом не приймається, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4384 грн. 67 коп., первісно не була предметом розгляду вимог за позовною заявою.

Таким чином, з врахуванням збільшення за заявою позивача про уточнення позовних вимог, яка здана в судовому засіданні 10.12.09, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача за договором від 02.02.09 №101 заборгованості у сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1869 грн. 06 коп., збитки у сумі 2585 грн. 22 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані позивачем до справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача про уточнення позовних вимог підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1869 грн. 06 коп., збитки в сумі 2585 грн. 22 коп., відповідно до договору від 02.02.09 № 101 ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Відкритим акціонерним товариством "Стахановський завод феросплавів" (відповідач у справі), (далі –Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія"( позивачем у справі), (далі –Постачальник) був укладений договір від 02.02.09 №101, згідно якого «Постачальник»зобов’язується поставити, а «Покупець» зобов’язаний прийняти і оплатити вугілля марки АКО фракції 25-100мм ТУ У12.00185755.075-94, номенклатура, кількість, якість, ціна та строки поставки якої вказуються в Специфікаціях (далі - товар ), які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1 договору)

Відповідно до п. 4.2 договору, платежі відповідно до цього договору здійснюються покупцем у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати вартості продукції за фактом поставки на протязі 5-ти банківських днів від дні надання рахунків –фактури та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Позивач поставив відповідачу товар, відповідно до залізничної квитанції № 51485531 від 06.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон.( рахунок –фактура № СФ –0000088 від 06.03.2009) та № 51485533 від 16.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон. ( рахунок –фактура № СФ –0000115 від 16.03.2009), який відповідач отримав відповідно до .рахунку –фактура № СФ –0000088 від 06.03.2009 та рахунок –фактура № СФ –0000115 від 16.03.2009, тобто позивач поставив товару відповідачу на загальну суму 85974 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, (а.с.14-17).

Свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар не здійснив, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 85974 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які склали 3% річних в сумі 1869 грн. 06 коп., за період з 15.05.2009 по 09.12.2009 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позивач також у позові посилається на те, що відповідачем завдано йому збитків на суму 2585 грн. 22 коп. у зв’язку з неповерненням коштів за триманий товар, які б він міг вкласти до установи банку та отримати прибуток у вищевказаній сумі.

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1869 грн. 06 коп., збитки в сумі 2585 грн. 22 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав у засідання суду не з»явився, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору від 02.02.09 № 101 поставив відповідачу товар вугілля на загальну суму 85974 грн. 00 коп., що підтверджено залізничною квитанцією № 51485531 від 06.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон.( рахунок –фактура № СФ –0000088 від 06.03.2009) та № 51485533 від 16.03.2009 на загальну суму 42987 грн. 00 коп. - 69 тон. ( рахунок –фактура № СФ –0000115 від 16.03.2009), який відповідач отримав відповідно до .рахунку –фактура № СФ –0000088 від 06.03.2009 та рахунок –фактура № СФ –0000115 від 16.03.2009, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14-17), але відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за поставлений товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 85974 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар –вугілля в сумі 85974 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1869 грн. 06 коп. за період з 15.05.009 по 09.12.2009, (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Так, сторони зобов’язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків (неодержаного прибутку) в сумі 2585 грн. 22 коп. в матеріалах справи відсутні.

Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем в частині стягнення з відповідача збитків (неодержаний прибуток) у розмірі 2585 грн. 22 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), спричинених відповідачем, у зв’язку з недоотриманням позивачем встановленого законом порядку визначення збитків та розміру збитків.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків (неодержаний прибуток) у розмірі 2585 грн. 22 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) тому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 10.12.09 за згодою представника позивача була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 21 коп. згідно квитанції № 00256 від 09.12.09 на суму 58 грн. 62 коп., яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.           

З урахуванням часткового задоволення заяви про уточнення позовних вимог, яка здана в судовому засіданні 10.12.09, позивачеві повертаються судові витрати у сумі 43 грн. 85 коп. державного мита, сплачене згідно квитанції № 00256 від 09.12.09 на суму 58 грн. 62 коп.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,525,526, 530, 623,625 ЦК України, ст.ст. 173,193, 224,225 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області, код ЄДРПОУ 00186513 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія", вул. Старокиївська, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 34181461 боргу в сумі 85974 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1869 грн. 06 коп., витрати по держмиту в сумі 878 грн.43 коп. та 303 грн.57 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія", вул. Старокиївська, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 34181461 надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 21 коп. згідно квитанції № 00256 від 09.12.09 на суму 58 грн. 62 коп., що знаходиться в матеріалах справи.

5. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія", вул. Старокиївська, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 34181461 державне мито у сумі 43 грн. 85 коп., сплачене згідно квитанції № 00256 від 09.12.09 на суму 58 грн. 62 коп.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –15.12.09

Суддя                                                             Г.М.Батюк