Рішення № 70859622, 27.11.2017, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

справа № 216/6261/16-ц

2/216/882/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого судді - Биканова І.Р.

за участю секретаря - Крейса О.О.

розглянувши в порядку ст.197 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу справуза позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, розірвання договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2016 р. та уточнено 11.01.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, розірвання договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари. В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що 05.03.2008 р. між ним та ОСОБА_2 було укладеного договір оренди квартири АДРЕСА_1, для використанні її під офіс. Згідно п.7 договору оренди орендодавець має право один раз в квартал здійснювати перевірку порядку використання орендарем квартири і стан орендованих приміщень (перевірки саме квартири, а не нежитлового приміщення).

26.06.2008 р. ОСОБА_2 в порушення п.7 договору оренди подав заяву про переведення жилого приміщення в нежитлове приміщення вищевказаної квартири, що передбачає виконання певних дій, а саме: перепланування приміщень, оформлення проектної документації на перепланування і погодження її в установленому порядку, отримання дозволів на виконання робіт з перепланування та переобладнання, в разі зміни цільового призначення приміщення звернення до виконкому міської ради для внесення змін у рішення виконкому міської ради, у місячний строк укласти договори з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг. Всі вищевказані дії виконані не були, квартира не була переведена в нежитлове приміщення. Договір з відповідачем про надання послуг як для нежитлового приміщення до 2011 року на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари не укладався, так як якість наданих послуг відповідачем була дуже низька. Він неодноразово звертався до відповідача з заявами-претензіями про невідповідність послуг якості, про що складалися акти, після чого адміністрація відповідача почала його шантажувати, з приводу звернення до них з претензіями, коли договір з ними не укладений. 23.05.2011 р. допускаючи помилку під тиском відповідача і з його підказки, він погодився на укладення договору № 3028 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, зі строком дії договору з 25.08.2008 р. по 25.08.2011 р. та з подальшою його пролонгацією, також він вказав, що квартира фактично не використовується під офіс, надав документи на квартиру, які не підтверджували, що квартира переведена в нежитловий фонд і вимоги передбачені рішенням Криворізької міської ради ним не виконанні. Відповідач зобов’язав його укласти договір, який фактично вчинено без створення правових наслідків, так як умови договору були виконанні до його укладення. Просить суд визнати договір № 3028 від 23.05.2011 р. на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари таким, що укладений під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах – недійсним, та розірвати його.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Просить суд задовольнити його позов та врахувати, що спірний договір було укладено при наявності наступних тяжких обставин: смерть батька в березні 2011 року, наявність в нього п’яти утриманців (троє дітей, дружина, мати), хвороба матері (втрата зору на одне око), загострення його хвороби (варикоз), економічна криза в країні в 2008 році. Позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання 27.11.2017 р. не з’явився, надав суду заяву про відкладення розгляду справи, в зв’язку з перебуванням у відпустці, в попереднє судове засідання 21.09.2017 р. також не з’явився, в зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Виходячи з вимог ч.3 ст.27 ЦПК України, щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми правами, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача.

10.03.2017 р. представник відповідача надав суду заперечення, просить суд відмовити позивачу в позові, оскільки наведенні позивачем причини не можуть слугувати підставою для визнання спірного договору недійсним, договір підписаний з повним розумінням його змісту та погоджений сторонами. Рішенням Виконкому Криворізької міської ради «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» № 531 від 09.07.2008 р. квартирі АДРЕСА_2 надано статус нежитлового приміщення. Пунктом 4.3 вказаного рішення, власника приміщення зобов’язано у місячний термін укласти договори з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг, утримання жили будинків і прибудинкових територій.

Пунктом 2.9 Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі (рішення Криворізької міської ради №2161 від 28.08.2013 р.) встановлено, що у разі, якщо власник приміщення, переведеного в нежитловий фонд, має намір змінити його функціональне призначення (зазначене у відповідному рішенні виконкому міської ради), йому необхідно звернутися виконкому міської ради для внесення відповідних змін до рішення. 23.05.2011 р. позивачем з метою укладання договору надано письмову заявку в якій зазначено, що приміщення квартири по вул. Сіволапа, 39/3 використовується під офіс. У пункті 1.3 цього договору сторони визначили, що теплова енергія постачається на об’єкти, вказані в таблиці №2, яка містить найменування об’єкті «офіс по вул. Сіволапа, 39/3». Також, згідно р.2 наданого позивачем договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2008 р. «Квартира предоставляется Арендатору для размещения в ней помещения под офіс».

17.06.2016 р. КПТМ «Криворіжтепломережа» зверталось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію. В процесі розгляду справи позивачем було надано заперечення стосовно незаконності застосованого тарифу, які судом відхилено та винесено рішення про стягнення заборгованості, яка нарахована за тарифом «Інші споживачі». Крім того, договір не може бути розірвано так як між сторонами існують господарські відносини, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід’ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що позивач отримує теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.1999 р. та зареєстровано в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 23.06.1999 р. – а.с.12, за договором оренди від 05.03.2008 р. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 вищевказану квартиру для розміщення в ній приміщення під офіс – а.с.14-15, рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 09.07.2008 р. № 534 переведено жилі приміщення у нежилі, серед яких квартира АДРЕСА_3. Пунктом 4.3. власників приміщень зобов’язано у місячний термін укласти договори з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг, утримання жилих будинків і прибудинкових територій – а.с.27.

23.05.2011 р. між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» було укладено договір № 3028 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари. Договір діє з 25.08.2008 р. по 25.08.2013 р. і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору. Договір скріплений підписами та печатками сторін – відповідача та позивача, як фізичної особи-підприємця – а.с.16-18.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

З роз’яснень, які викладені в п.п. 19, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, як оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України).

Як встановлено ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов’язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду, що договір № 3028 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 23.05.2011 р. було укладено під впливом тяжкої обставини, посилання позивача на смерть батька в березні 2011 року, не може розцінюватися судом як тяжка обставина, оскільки батько не являвся його годувальником, наявність в нього п’яти утриманців (троє дітей, дружина, мати) є хибним, так, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладення договору був повнолітнім та не потребував утримання позивача, хвороба матері, зокрема втрата зору на одне око, документально не підтверджено, оскільки згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий зір м.Кривий Ріг», яке не являється медичним закладом, ОСОБА_5 встановлено діагноз – операбельна, початкова катаракта лівого ока, загострення його хвороби (варикоз) будь-якими доказами не підтверджено, а економічна криза в країні в 2008 році як на думку суду не могла вплинути на підписання договору в 2011 році.

Таким чином суд приходить до висновку, що у порушення вимог ст.10 ЦПК України позивачем не було виконано свого процесуального обов’язку із подання належних доказів обґрунтованості заявленого ним позову. Без подання позивачем зазначених доказів і їх дослідження у межах розгляду справи про захист прав споживачів, суд не може встановити істотні обставини у такій категорії справи, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими із постановленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 57, 60, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, розірвання договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари – відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: