Постанова № 70858072, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1514/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Подорожнього А.С.

за участю представника відповідача - Оганесян В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДМАК" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДМАК" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДМАК" (далі ТОВ "ОДМАК") звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2016 року №0003931401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 90 638,00 гривень, №0003941401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 861,00гривень, посилаючись на те, що під час перевірки посадовій особі були надані всі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Спец-Трейдинг", ТОВ "РЕД ВІНД", ТОВ "САВАЖ ТОРГ", ТОВ "Троодос", які підтверджують факт придбання товарів (послуг) та надання їх у подальшому позивачем покупцям.

Позивач також зазначив, що в акті перевірки не вказано про невідповідність наданих до перевірки документів, не зазначено про наявність судових рішень про визнання правочинів з TOB "РЕД ВІНД", TOB "САВАЖ ТОРГ", ТОВ "Спец-Трейдінг", TOB "Троодос" недійсними, в акті перевірки відсутня інформація про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб вказаних контрагентів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДМАК", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 12 липня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що первинні документи, надані під час перевірки та до суду, не відображають обсяги та зміст господарських операцій, та відповідно не можуть бути належними первинними документами, на підставі яких вносяться дані в бухгалтерський облік суб'єкта господарювання.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ОДМАК" зареєстровано 08.08.2013 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 08.08.2013 року.

З 08.11.2016 року по 16.11.2016 року ДПІ на підставі наказу №1244 від 04.11.2016 року та направлення від 07.11.2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт №5896/15-53-14-01/38847500 від 23.11.2016 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОДМАК", код ЄДРПОУ 38847500 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 08.08.2013 по 31.12.2015" (т.3 а.с.16-52).

На підставі Акту перевірки №5896/15-53-14-01/38847500 від 23.11.2016 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.12.2016 року:

- №0003931401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 90 638,00 гривень (83 947,00 за податковими зобов'язаннями, 6 691,00 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003941401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 861,00гривень (165 907,00 за податковими зобов'язаннями, 82 954,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.72-73).

У висновках Акту перевірки №5896/15-53-14-01/38847500 від 23.11.2016 року щодо підстав прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139, пп.153.3 ст.153 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 83 947грн.; - пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1 пп."а", п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 165 907,00грн.

Згідно з Актом перевірки заниження податку на прибуток відбулось у результаті:

- заниження доходу за період 2014 рік на 327грн.;

- завищення витрат за період 2014 рік на 148347грн.;

- заниження доходу від будь-якої діяльності за період 2015 рік на 1690грн.;

- заниження фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на 317697грн.

Встановлені перевіркою обставини щодо заниження доходу за період 2014 рік на 327грн. викладені у пп.3.1.1 п.3.1 розділу 3 Акту перевірки.

В акті зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів за 2014 рік було встановлено завищення задекларованих показників доходу на 596,00грн., а саме в порушення пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 ПКУ (в редакції до 01.01.2015 року) ТОВ "ОДМАК" операцію з отримання частки відсотків банку на залишок коштів на рахунках у сумі 596грн. відобразило у складі рядку 02 Декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" замість рядку 03 ІД Декларацій "Інші доходи".

Перевіркою відображених у рядку 03 ІД Декларацій "Інші доходи" показників за період з 08.08.2013 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 0грн. на підставі даних аналітичного обліку за рахунками 3 0,31,71/суб, виписок банку, касових книг, інших первинних документів встановлено заниження задекларованих показників на 923грн. (відсотки банку) (а.с.19-20).

Позивач не оспорював вказаних обставин та встановлених порушень податкового законодавства.

Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 134 ПКУ визначений об'єкт оподаткування податком на прибуток, яким відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1 пп. "а", п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 ПКУ, які регламентують питання податку на додану вартість та податкового кредиту.

В пп.14.1.181 ст.14 ПКУ наведено поняття податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 192 ПКУ встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Відповідно до п.192.1 ст.192 якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до Акту перевірки №5896/15-53-14-01/38847500 від 23.11.2016 року, позивач порушив норми податкового законодавства, а саме п.п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139, пп.153.3 ст.153 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 83 947грн., а також пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1 пп."а", п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 165 907,00грн.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, колегія суддів перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій та зазначає наступне.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу, викладеними в розділі 3.1.2 акту перевірки, що встановлено завищення витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у 2014 році у сумі - 148347 грн. Проте, з даним твердження колегія суддів не може погодитись.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено, що під час перевірки та у судовому засіданні були надані слідуючи первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «ОДМАК» та ТОВ «Спец-Трейдінг».

Зокрема, 20 березня 2014 року між підприємствами ТОВ «Одмак» і ТОВ «Спец-Трейдінг» був укладений договір надання послуг №200314/1. За умовами договору Продавець (ТОВ «Спец-Трейдінг») зобов'язується надати, а Покупець (ТОВ «ОДМАК») зобов'язується оплатити послуги.

Оплата послуг згідно договору №200314 від 20.03.2014 р. була проведена 06.06.2014 згідно платіжного доручення №187 на загальну суму 89 692,42 грн., в т.ч. ПДВ 20% -14949,24 грн., згідно платіжного доручення №131 від 18.04.14 на загальну суму 1 517,43 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 252,91 грн. Заборгованість на 31.12.2015 р. склала 40 940,95 грн. Дані господарські операції, їх подальша реалізація підтверджуються первинними документами, що наявні в матеріалах справи, зокрема, актами про надання послуг ОУ-310311 від 31.03.2014р., ОУ-310312 від 31.03.2014р., ОУ-310313 від 31.03.2014р., ОУ-310314 від 31.03.2014р., ОУ-070404 від 07.04.2014р., ОУ-110404 від 14.04.2014р., ОУ-170406 від 17.04.2014р., ОУ-220404 від 22.04.2014р.,ОУ-230406 від 23.04.2014р., ОУ-300412 від 30.04.2014р., ОУ-300411 від 30.04.2014р., ОУ-300403 від 30.04.2014р.

Також, судом встановлено, що 01 квітня 2014 року між підприємством ТОВ «ОДМАК» і ТОВ «СПЕЦ-ТРЕЙДИНГ» був укладений договір №010414/10 від 01.04. 2014 року. За умовами договору ТОВ «ОДМАК» отримало товари, що підтверджується наступними первинними документами:

- видаткова накладна № РН-100404 від 10.04.2014р. з подальшою реалізацію товару на підставі договорів на постачання вторинні-агломерат поліетилену, пластмас подрібнений, плівка поліетиленова №010414/7 від 01.04.2014р., №010314/28 від 01.03.2014 р., №160414/2 від 16.04.2014 р.

- видаткова накладна № РН-160414 від 16.04.2014р., з подальшою реалізацією товару на підставі договору №10/3 від 01.04.2014 р.

- видаткова накладна № РН-250414 від 25.04.2014р., з подальшою реалізацією товару на підставі договору №010414/7 від 01.04.2014 р.

- видаткова накладна № РН-290401 від 29.04.2014р., з подальшою реалізацією товару на підставі договору №010414/7 від 01.04.2014 р.

- видаткова накладна № РН-300404 від 30.04.2014р., з подальшою реалізацією товару на підставі договору №010414/7 від 01.04.2014 р.

В акті перевірки в розділі 3.1.2. вказується, що за період діяльності з 08.08.2013 по 31.12.2014 ТОВ «ОДМАК» задекларувало витрати у сумі 39269992 грн. В ході перевірки встановлено завищення витрат у сумі 148 347грн. за 2014 рік.

В описові частині даного розділу посадові особи органу ДФС вказують, що завищення витрат за 2014 рік на 122 730 грн. сталось внаслідок взаємовідносин ТОВ «ОДМАК» і ТОВ «СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ» по договору від 01.04.2014р.

В подальшому в акті описується заниження позивачем адміністративних витрат у сумі 148 784 грн. та завищення витрат на збут у сумі 174 401 грн., які складаються з витрат по договору з ТОВ «СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ» від 20.03.2014р. на суму 106 860,32 грн., по договору з ТОВ «Троодос» від 20.03.2014р. на суму 114 401 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що загальна сума витрат по договорам складає 221 261,32 грн., що суперечить висновкам в акті перевірки у сумі 174 401 грн.

Також, не можливо погодитись з висновком суду першої інстанції, що загальна сума витрат склала 471 046 грн., оскільки дані твердження не підтверджені та не описані в акті перевірки.

Висновком таких міркувань є завищення витрат на збут за 2014 рік у сумі 60000 грн. У судовому засіданні на спростування зазначеного представником позивача було надано копію оборотно-сальдової відомості, сформованої у 2017 році, проте судом першої інстанції вказаний доказ не був взятий до уваги. Суд стосовно цього висловив припущення щодо можливості внесення змін у вказану відомість як електронний документ за програмою бухгалтерського обліку С1.

Колегія суддів вважає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства. В свою чергу, докази покладені в основу такого рішення, такі як міркування і припущення контролюючого органу, не є фактичними даними в розумінні ст.69 КАС України.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ОДМАК» і ТОВ «ТРООДОС» був укладений договір надання послуг № 300814/2 від 23.02.2014 року.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До перевірки та у судовому засіданні надавались всі необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій та подальшу реалізацію товару, зокрема, акти про надання послуг ОУ- 310306 від 31.03.2014р., ОУ-300405 від 30.04.2014р., ОУ-300406 від 30.04.2014р., ОУ- 300407 від 30.04.2014р., ОУ-300408 від 30.04.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, де визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Вимоги щодо визнання витрат, визначені П(С)БО 16, відповідають вимогам за міжнародними стандартами фінансової звітності. Визнання витрат в бухгалтерському обліку та їх відображення у фінансовій звітності не залежить від періоду отримання первинних документів від контрагентів. Зокрема, підприємства повинні відображати витрати у фінансовій звітності в періоді отримання доходів, для яких вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо пов'язати з доходом. При цьому відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витрати відображаються в сумі, яка є достовірно оціненою.

Під достовірною оцінкою суми витрат слід розуміти максимально точну, неупереджену розрахункову суму витрат. Розрахункова сума витрат має ґрунтуватися на актуальній, доступній та надійній інформації. До джерел такої інформації можуть відноситись умови договорів; статистична інформація по витратах підприємства за попередні періоди; інформація про зміни тарифних ставок; інші джерела, визначені підприємством.

Оскільки підходи до визначення розрахункової суми витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, не врегульовано нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, підприємства можуть самостійно визначати методику такої оцінки, яку доцільно включати до розпорядчого документа про облікову політику підприємства разом з переліком відповідальних осіб та строків подання ними відповідної інформації.

При цьому підприємства можуть класифікувати витрати за групами (наприклад, комунальні витрати, витрати на зв'язок тощо) та визначати методику оцінки для кожного виду витрат або для кожної групи витрат окремо. Така методика має застосовуватись для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності витрат на постійній основі. Проте за необхідності (наприклад, у разі зміни умов нарахування витрат) підприємства можуть вносити до цієї методики зміни.

Первинні документи повинні мати визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити.

Згідно з розділом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.95 №88: 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п.2.2.).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4.).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п.п.2.5, 2.7.).

Згідно з п.п.138.10.2. ст.138 ПК України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

Відповідно до п.п.138.10.3. ст..138 ПК України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Більш того правомірність господарських операцій за 2014 рік підтверджується всіма первинними документами, які надавались під час перевірки та наявні в матеріалах судової справи.

Також, суд першої інстанції погодився з висновками, викладеними контролюючим органом в розділі 3.1.4 акту перевірки, що за період 01.01.2015 по 31.12.2015 перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування встановлено його заниження у сумі 317 697 грн., але з таким твердженням колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Між ТОВ «ОДМАК» та ТОВ «РЕД ВІНД» був укладений договір надання послуг № 300814/2 від 23.02.2014 року.

Суд першої інстанції не взяв до уваги та неналежним чином дослідив взаємовідносини між контрагентами, які підтверджуються первинними документами, наявними в матеріалах справи: платіжними дорученнями, податковими накладними, актами про надання послуг ОУ-000114 від 14.03.2015р., ОУ-000115 від 16.03.2015р., ОУ-000118 від 17.03.2015р., ОУ-000120 від 19.03.2015р., ОУ-000121 від 19.03.2015р., ОУ-000119 від 17.03.2015р., ОУ-000116 від 16.03.2015р., ОУ-000122 від 19.03.2015р., ОУ-000123 від 19.03.2015р., ОУ-000124 від 19.03.2015р., ОУ-000125 від 19.03.2015р., ОУ-000148 від 23.03.2015р., ОУ-000256 від 31.03.2015р., ОУ-000257 від 31.03.2015р., ОУ-000258 від 31.03.2015р., ОУ-000264 від 31.03.2015р., ОУ-000262 від 31.03.2015р., ОУ-000259 від 31.03.2015р., ОУ-000261 від 31.03.2015р., ОУ-000263 від 31.03.2015р., ОУ-00040 від 03.04.2015р., ОУ-00041 від 03.04.2015р., ОУ-00042 від 06.04.2015р., ОУ-00043 від 07.04.2015р., ОУ-00044 від 08.04.2015р.

Також судом встановлено, що ТОВ «ОДМАК» і ТОВ «САВАЖ ТОРГ» уклало договір надання послуг № 120415/1 від 22.04.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції підтверджені наступними документами:

- акт надання послуг ОУ-00006 від 20.07.2015р. В подальшому послуги були надані: ПАТ «ВЗП-2» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000201 від 21.07.2015р., ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000200 від 23.07.2015р., ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат», про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000219 від 12.08.2015р.

- акт надання послуг ОУ-0000025 від 22.07.2015р. В подальшому послуги були надані: ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000205 від 29.07.2015р., акт надання послуг № ОУ-0000216 від 03.08.2015р.

- акт надання послуг ОУ-0000035 від 26.07.2015р. В подальшому послуги були надані ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000203 від 27.07.2015р.

- акт надання послуг ОУ-0000026 від 22.07.2015р. В подальшому послуги були надані ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000202 від 23.07.2015р.

- акт надання послуг ОУ-0000029 від 23.07.2015р. В подальшому послуги були надані: ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000207 від 01.08.2015р., акт надання послуг № ОУ-0000217 від 05.08.2015р.

- акт надання послуг ОУ-0000014 від 21.07.2015р. В подальшому послуги були надані ПАТ «Рубіжанський картоно-тарний комбінат» про що свідчить акт надання послуг № ОУ-0000224 від 19.08.2015р.

В розділі 3.1.4. акту перевірки податковим органом зазначено, що встановлено заниження фінансового результату за 2015 рік у сумі 317 697 грн. В подальшому в акті вказується, що в порушення вимог Податкового кодексу позивач завищив фінансовий результат за 2015 рік у сумі 132229 грн. Проте, в акті жодним чином не вказується, яким чином дані обставини були встановлені та чим підтверджені.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «РЕД ВІНД» та ТОВ «САВАЖ ТОРГ», судом встановлено, що загальні витрати які склались по взаємовідносинам з ТОВ «РЕД ВІНД» складають 310 061,22 гр. по договору від 23.02.2015р., та по договору від 23.02.2015р. складають 140100 грн.

Дані взаємовідносини в акті перевірки жодним чином не аналізуються, з чого випливає, що ДФС підтверджує дані відносини, оскільки вони відображені в податковому обліку позивача та наявні всі первинні документи по даним господарським операціям. По взаємовідносинам з обома контрагентами до суду та під час перевірки надавались документи щодо кінцевого замовника та подальшої реалізації.

Колегія суддів, дослідивши розділ 3.1.5 Акту, зазначає, що податковим органом не мотивовані встановлені заниження з податку на прибуток за 2014 рік - 267 62грн., за 2015 рік-57 185грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції та податкової перевірки всі документи які підтверджують реальність господарських операцій надавались, проте судом не було їх всебічно досліджено.

Також, суд погодився з висновками перевіряючих, викладеними в розділі 3.2. Акту, щодо встановлення заниження податку на додану вартість у сумі 165 907 грн. за період з 01.03.2014р. по 31.12.2015р. Проте, з такими твердженнями не можливо погодитись виходячи з наступного.

З аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Згідно ст.198 п.п. 198.6 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (з урахуванням змін та доповнень) «не включаються до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної фіскальної служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними подані до перевірки документи та визначати документи дефектними.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом (пп.8.1.1.1): податкова інформація пп.(пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пл.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений па контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чипом завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що в акті перевірки не вказано про невідповідність наданих до перевірки документів або про невірне їх заповнення, не зазначено про наявність судових рішень про визнання правочинів з ТОВ «РЕД ВІНД», ТОВ «САВАЖ ТОРГ», ТОВ «Спец-Трейдінг», ТОВ «Троодос» недійсними. В матеріалах справи відсутня інформація про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «РЕД ВІНД», ТОВ «САВАЖ ТОРГ», ТОВ «Спец-Трейдінг», ТОВ «Троодос». Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах з контрагентами, висновки про нереальність спірних правовідносин базуються на даних інформаційних систем/баз ДФС України.

Таким чином, на думку колегії суддів, аналіз акта перевірки свідчить про відсутність доказів щодо порушення ТОВ «ОДМАК» податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РЕД ВІНД», ТОВ «САВАЖ ТОРГ», ТОВ «Спец-Трейдінг», ТОВ «Троодос».

Відповідно до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ОДМАК», яка є додатком №2 до акту перевірки, вказується договір від 01.07.2014 року за №010714/2 з ТОВ «Екологічне підприємство «Вікторія» код ЄДРПОУ 35819355, щодо оренди складських приміщень розташованих за адресою м. Одеса, вул. Стовпова 28. Строк дії договору до 30.06.2015 року, пролонговано згідно додаткової угоди від 30.06.2015 року на строк до 30.06.2016 року. Тобто, перевіркою встановлено наявність складських приміщень у позивача, на що судом першої інстанції також не було звернуто уваги під час розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність первинних документів у ТОВ «ОДМАК», що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, не дослідив та не врахував у повному обсязі всі докази і обставини по справі, та обмежився лише оцінкою доказів, наданих відповідачем, а тому рішення від 12.07.2017 року підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що позивач визнав порушення в частині повноти визначення доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 08.08.2013 по 31.12.2014, яким встановлено його заниження на 327 грн., у т.ч. за 2014 рік - на 327 грн., а також щодо відображеного показника за період 08.08.2013р. по 31.12.2014р. на підставі даних аналітичного обліку за рахунками 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70/суб «Доходи від реалізації», договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, виписок банку, касових книг з додатками, інших первинних документів, яким встановлено завищення задекларованих показників на 596 грн. (відсотки банку).

Таким чином, на порушення пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, ТОВ «ОДМАК» занижено інші доходи за 2014 рік на 923 грн.

На порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, в складі доходів за 2015 рік не враховано одержані відсотки банку на залишки коштів на рахунках підприємства у сумі 1690 грн.

З огляду на наведене, розрахунок донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням визнаних позивачем порушень складає: 923*18%=166.14 грн. за 2014 рік, 1690*18%=304,2 грн. за 2015 рік. Штрафна санкція складає 166.14*25%=41.53 грн., 304.2*25%=76,05 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів не правомірність прийнятих ним податкових повідомлень -рішень відповідача від 07.12.2016 року №0003931401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 90 638,00 гривень, №0003941401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 861,00гривень,

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права в частині позовних вимог, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДМАК" - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДМАК" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДМАК"- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0003931401 від 07.12.2016 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині донарахування за основним платежем у сумі 83476.66грн. та штрафними санкціями у сумі 6573.42 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0003941401 від 07.12.2016 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 861,00гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді :