Ухвала суду № 70857808, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), в якому просила зобов'язати повторно розглянути її клопотання від 14 вересня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначено про те, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв не у спосіб, що передбачений законом. Такого висновку позивач дійшла на підставі того, що відмова у задоволенні клопотання не ґрунтується на вимогах ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформленої листом від 02 листопада 2016 року № Х-9016/0-2074/6-16-СГ та зобов'язав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства.

В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місця розташування з визначенням місця розташування земельної ділянки в адміністративних межах Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (а.с.8-9).

02 листопада 2016 року за вих. № Х-9016/0-2074/6-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надало відповідь про відмову в задоволенні клопотання (а.с.10).

Так, у даній відмові зазначено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які, виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Отже, за таких умов, на думку суб'єкта владних повноважень, бажана земельна ділянка не відповідає місцю розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

23 листопада 2016 року відповідач прийняв наказ №271/0/7-16 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 23 жовтня 2014 року №21-81/19-14 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону» (а.с.32-33).

Пунктом 1 цього наказу внесено зміни у додатки 1, 2 і 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 23 жовтня 2014 року №21-81/19-14 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону» (зі змінами).

Так, додаток №1 доповнено земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону - лотами №188-191.

Додаток №2 доповнено переліком вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, лотами №114-115.

Додаток 3 включає в собі перелік несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, лотом №226.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що наказ про включення бажаної земельної ділянки, на яку претендує позивач, до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, видано 23 листопада 2016 року, тобто після надання відповіді на клопотання позивача.

З огляду на зазначені події, суд вважав, що відмова відповідача, яка сформована 02 листопада 2016 року є безпідставною.

Також суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, задля повного захисту прав позивача, вирішив вийти за межі її позовних вимог та визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформленої листом від 02 листопада 2016 року.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, на час звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства та надання відповіді від 02 листопада 2016 року, земельна ділянка, яку бажала отримати позивач не була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Така земельна ділянка була включена до вказаного Переліку лише наказом від 23 листопада 2016 року №271/0/7-16, тобто, після розгляду заяви позивача щодо відведення у власність вказаної вище земельної ділянки.

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова в задоволенні клопотання позивача щодо відведення у власність земельної ділянки не відповідає вимогам, які передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Водночас апелянт, не поділяючи такої позиції суду першої інстанції, наполягає на обґрунтованості свого рішення про те, що земельна ділянка, вибрана позивачем, не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки включена до вищевказаного Переліку і не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому, суб'єкт владних повноважень свідомо ігнорує фактичні обставини справи, які свідчать, що подія включення земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, до аукціону виникла вже після розгляду її заяви.

Отже, на момент розгляду клопотання позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у суб'єкта владних повноважень не існувало.

Викладене свідчить про неспроможність доводів апелянта та про ґрунтовність і законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова