Ухвала суду № 70857646, 11.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 523/6305/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Аліна С.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 178/17 від 18.04.2017 року, -

ВСТАНОВИВ :

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просила:

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 178/17 від 18.04.2017 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення №178/17 від 18.04.2017 року - залишено без розгляду.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду.

Згідно до вимог ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 06.07.2017 року об 11 годин 00 хвилин позивачка не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується письмовим поштовим повідомленням, яке є в матеріалах справи (а.с.63-64). З письмовою заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не зверталася. У зв'язку з неявкою позивачки слухання справи було перенесено на 03.10.2017 року об 12 годин 00 хвилин. У судове засідання, призначене на 03.10.2017 року об 12 годин 00 хвилин позивачка повторно не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується письмовим поштовим повідомленням, яке є в матеріалах справи (а.с.65). З письмовою заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не зверталася.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку про необхідність про залишення позову без розгляду, у відповідності до п. 4 ст. 155 КАС України.

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі встановлені статтею 128 КАС України, згідно з частиною 2 якої, у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зазначена процесуальна норма кореспондується з п.4 ч.1 ст.155 КАС України, якою встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З наведеного випливає, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі вказаної статті можливе за таких умов: повідомлення позивача належним чином про судовий розгляд, відсутність поважних причин неприбуття позивача або відсутність інформації про такі причини, відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні докази про те, що обидва рази позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.07.2017 року зверталась до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Про наступне судове засідання, призначене на 03 жовтня 2017 року, позивач був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.65), але в судове засідання не з'явився.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо недотримання позивачем вимог ст. 49 КАС України щодо добросовісного користування належними правами.

Згідно до вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 10 КАС України передбачено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При вирішенні суто процесуальних питань, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначено в §§ 62 і 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Miroпubovs та інші проти Латвії», поняття «зловживання», згідно з п.3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти у звичайному значенні, яке визнається загальною теорією права - тобто як шкідливе здійснення особою права для інших цілей, ніж ті, для яких його призначено. Таким чином, зловживанням є таке поводження позивача, яке явно суперечить цілям права на індивідуальне звернення і перешкоджає належній роботі суду або належному перебігу провадження.

Також, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення Європейського суду з прав людини у справах M. проти Сполученого Королівства та Philis проти Греції).

Зловживання процесуальними правами можна визначити таким чином: це особлива форма процесуального правопорушення, тобто умисні несумлінні дії учасників процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і вчиняються лише з видимістю реалізації таких прав, які поєднуються з обманом відносно відомих обставин справи, з метою обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, які беруть участь у справі, а також з метою перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи, що тягне застосування заходів адміністративного примусу.

Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат (наприклад, відкласти судове засідання, добитися зупинення провадження у справі тощо), вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер.

Разом з тим, якщо певна поведінка дозволена процесуальним законом, то немає жодних підстав розцінювати її як зловживання правом.

Як вбачається із клопотання від 06.07.2017 року позивач просив судове засідання провести без його участі. Проте, судом першої інстанції було проігноровано цю заяву і неявку позивача у судове засідання було визнано неповажною, чим було порушено норми процесуального права.

За таких обставин, судом першої інстанції, всупереч вимогам ст.155 КАС України, помилково було визнано, що позивач повторно без поважних причин не з'явився в судове засідання на 03.10.2017 року, а відтак висновки суду про залишення адміністративного позову без розгляду є помилковими.

Згідно до вимог ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. В свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що зумовлює її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції спростовують і дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Виходячи з підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм процесуального права. Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати, як таку, що перешкоджає провадженню у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду, судовий збір сплачується в розмірі одного прожиткового мінімуму для осіб (1 600 грн.)

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 600 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 155, 159, 197; 199; 200; 204; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року - скасувати, справу направити до Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року для продовження розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 65111, АДРЕСА_1) на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот шість) грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В. Кравченко