Рішення № 7085698, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/45407.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство

«Кінор»

до відповідача: Приватного підприємства «Арлен Групп»

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Літус»

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Дубіщев Олександр Георгієвич

про стягнення 36699,23 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Олійник В.В. –представник за довіреністю від 11.08.2009р.

від відповідача: не з’явилися

від третьої особи 1: не з’явилися

від третьої особи 2: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Арлен Групп»заборгованості за Договором № 100309 від 10.03.2009р. в розмірі 36699,23 грн., в тому числі 28800,00 грн. –основний борг, 299,23 –збитки від інфляції, 391,68 грн. –3% річних, 3208,32 грн. –пеня, 4000,00 грн. –збитки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/454, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Також ухвалою суду від 25.08.2009р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача надав суду відзив на позовні вимоги, в якому зазначає, що відповідач повинен був поставити товар після надходження передоплати, а не до 25.03.2009р., як зазначає позивач. Відповідач вказує на те, що позивач отримав продукцію, що підтверджується видатковою накладною. Відповідач визнає, що отримав лист від позивача з вимогою повернути передоплату лише 01.06.2009р. та зазначив, що Договором не передбачена пеня. Відповідач вказує на те, що висновок позивача щодо не відповідності товару та відмову у прийманні товару не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.09.2009р. оголошено перерву до 05.10.2009р.

Ухвалою суду 05.10.2009р. було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін у справі.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 05.10.2009р. оголошено перерву до 26.10.2009р.

Ухвалою суду від 26.10.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача по справі –Товариство з обмеженою відповідальністю «Літус»та відкладено розгляд справи на 16.11.2009р.

Ухвалою суду від 16.11.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Фізичну особу-підприємця Дубіщева Олександра Георгієвича та відкладено розгляд справи на 07.12.2009р.

Позивач в судовому засіданні 07.12.2009р. заявив клопотання про проведення судової експертизи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про проведення судової експертизи за необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач, третя особа 1 та третя особа 2 в судове засідання не з’явилися.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2009р., в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.03.2009р. між сторонами у справі було укладено Договір № 100309, відповідно до умов якого Продавець (відповідач) зобов’язується передати в користування Покупця (позивач), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити пиломатеріали, надалі Товар, порода, сорт, видорозміри та інші вимоги до пиломатеріалів вказаних в Специфікації № 1, яка являється невід’ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору).

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В Специфікації № 1 до Договору, яка являється невід’ємною частиною даного Договору, сторони погодили вимоги щодо якості дошки дубової обрізаної природної вологості.

Згідно з п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється виключно по Специфікаціям, узгодженим між покупцем і продавцем.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).

Згідно з п. 2.1 Продавець продає Товар в кількості 20 метрів кубічних.

Як зазначено в п. 5.1 Договору передоплата за товар в рамках даного Договору повинна бути проведена в розмірі 50% від вартості всього товару, яка складає 28800,00 грн., в тому числі ПДВ.

В п. 6.1 Договору встановлено, що строк виготовлення товару складає 15 календарних днів з моменту надходження грошей на рахунок Продавця.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу по справі попередню оплату в розмірі 28800,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок з особового рахунку позивача та платіжного доручення № 48 від 10.03.2009р.

Згідно з видатковою накладною № 1 від 30.03.2009р. (копія в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні) позивач по справі отримав від відповідача продукцію на виконання Договору № 10039 в кількості 10 кубічних метрів на суму 28800,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 25.04.2009р. сторони підписали Акт передачі товару під реалізацію, відповідно до якого, у зв’язку з порушенням правил перевезення товару, що призвело до погіршення його якості, покупець повернув, а продавець прийняв товар в кількості 10 кубічних метрів.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Як вбачається за матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути попередню оплату перераховану позивачем по Договору, що підтверджується доданим до матеріалів справи претензією № 262 від 25.05.2009р., листом № 361 від 28.07.2009р. На доказ отримання вищезазначеної вимоги позивач надав суду лист відповідача № 020609, в якому відповідач підтверджує отримання претензії № 262 від 25.05.2009р. –01.06.2009р.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що вона буде розглянута в місячний строк і про результати її розгляду відповідач повідомить позивача додатково.

Однак, матеріали справи не містять обґрунтованої відповіді відповідача на претензію позивача.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В претензії № 262 від 25.05.2009р. позивач встановив 3-ох денний строк для виконання зобов’язання по поверненню попередньої оплати. Як раніше вже було встановлено відповідач отримав претензію № 262 від 25.05.2009р. –01.06.2009р.

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 03.06.2009р. повернути позивачу перераховані кошти в розмірі 28800,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 03.06.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо повернення коштів в розмірі 28800,00 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по поверненню передоплати, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 28800,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28800,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3208,32 грн. пені.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку не повернення відповідачем попередньої оплати або неналежного виконання зобов’язань відповідача по справі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3208,32 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 299,23 грн. інфляційних та 391,68 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Досліджуючи поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних суд встановив, що позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції –10.03.2009р.

Однак, оскільки відповідач повинен був у строк до 03.06.2009р. повернути позивачу попередню оплату, то дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 04.06.2009р.

Таким чином, суду задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції, відповідно до розрахунку суду в розмірі: 170,43 грн. 3% річних та 288,00 грн. збитків від інфляції. Період нарахування 3% річних та збитків від інфляції з 04.06.2009р. по день звернення з позовом до суду.

          Позивач також просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 4 000 грн. які обґрунтовує тим, що відповідач повідомив позивачу, що виготовлена продукція знаходиться на складі за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, село Острівці, вул. Польова, 35, внаслідок чого позивачем був направлений автомобіль на вказану адресу для отримання товару, а в результаті, як зазначає позивач він отримав неякісний товар. Позивач наголошує на тому, що він поніс збитки у вигляді витрат на замовлення автомобіля для перевезення продукції з вини відповідача по справі, оскільки товар був неналежної якості.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          На доказ понесених збитків позивач по справі надав суду лист-повідомлення відповідача по справі від 06.04.2009р., Договір перевезення № 0109 від 15.04.2009р. укладеного між позивачем та ВАТ «АК «Укртранс»та копію платіжного доручення № 48 про перерахування 4000,00 грн. на виконання Договору перевезення № 0109 від 15.04.2009р.

          Суд, дослідивши подані позивачем докази в обґрунтування завданих йому збитків дійшов висновку, що заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 4000,00 грн. не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України.

          Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Приватного підприємства «Арлен Групп»(02153, м. Київ, вул. Березняківська, 24, 223; ідентифікаційний код 36069989 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Кінор»(01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 10, кв. 44; ідентифікаційний код 14301828) основний борг в сумі 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 43 коп., збитки від інфляції в сумі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 58 коп. та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.